Постанова № 61589392, 08.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа № 906/540/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Василишин А.Р. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність в справі;

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 906/540/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг"

до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"

про стягнення 899 493,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 906/540/16 (суддя Курядряшова Ю.В.) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг» до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" про стягнення 899 493,44 грн. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 509, 525, 526, 538, ст. 626, 629, 631, 655 Цивільного кодексу України, ст. 201.10 ПК України, абзацом першим пункту 201.10 статті 201 в редакції Закону № 71-VII від 28.12.2014 та прийшов до висновку, що позивачем не подано суду підтвердження факту отримання товару на складську квитанцію, а також не доведено передачу ТОВ "Кремнянський крохмальний завод" оригіналів рахунків та довідок про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних.

На думку суду першої інстанції, в результаті невиконання умов договору в частині передачі позивачем відповідачу складської квитанції, оригіналів рахунків - фактур на оплату партії товару, квитанції про внесення таких податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до вимог пунктів 5.1, 5.1.1, 5.3 договору, момент оплати товару не настав.

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на таке.

Так, апелянт, вважає помилковим посилання відповідача на те, що у зв»язку з тим, що рахунків - фактур та оплату партії товару не виставли, відсутні квитанції про внесення таких податкових накладних до єдиного реєстру, а тому строк оплати не настав.

Також вважає помилковим покликання суду на те, що скаржником не надано підтвердження факту отримання товару на квитанцію та відсутність доказів про внесення до єдиного реєстру податкових накладних відповідно до вимог пунктів 5.1, 5.1.1, 5.3 договору, тобто момент оплати товару не настав.

На думку скаржника, рахунок фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які необхідно перерахувати кошти. Вважає хибним покликання суду на те, що скаржником не подано підтверджуючих фактів отримання товару на складську квитанції, з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору товар приймається Покупцем по кількостях на підставі даних складських або іншого документу заводу.

Згідно п. 5.1 Договору покупець здійснює 100% оплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у відповідності реквізитів, зазначених у рахунках Продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію Продавця.

З огляду на чинне законодавства, підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт приймання зерна на зберігання.

Вказує, що договір складського зберігання між сторонами не укладався., а тому складська квитанція не могла бути оформлена.

Крім того, апелянт вказує, що оскільки судом першої інстанції не було зобов»язано надати податкові накладні та доказів занесення останніх до Єдиного реєстру податкових накладних, то не є підставою вважати, що змінені строки розрахунку за товар.

Щодо строків оплати товару по договору купівлі - продажу вказує таке.

Товар був отриманий товариством, відповідно до видаткових накладних, які були підписані отримувачем товару. Претензій щодо поставки товару не надходило.

Вказує, що згідно п. 5.1 Договору оплата повинна бути здійснена протягом 3-х банківських днів після отримання товару та складської квитанції. Разом з тим, на думку скаржника основоположним є відрахунок 3-х денного строку для опати товару з моменту отримання товару відповідачем. Скаржник наголошує, що товар не міг був отриманий по складській квитанції, а був отриманий фактично по видатковій накладній. Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач 10.07.2016 за заявою провів зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 502,00 грн. Дані вимоги виникли у зв'язку з поставкою відповадачем Скаржникові 08.07.2016 по видатковій накладній №РН-0000024 крохмалу кукурудзяного в кількості 2,010 тонн. Вказує, що в даній заяві, відповадач визнає , що в нього є заборгованість за товар. Зарахування відповадно до ст. 601 ЦК Украши можливо провести по вимогах строк яких настав, не встановлено або визначено направленням вимоги. Заява була подана в судовому засадані 12.07.2016 також повинна була отримана Скаржником. Апелянт наголошує, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти стягнення основного боргу в розмірі 780 000,00 грн. та нарахованих інфляційних втрат за березень, квітень 2016 року в розмір 35 100,00 грн. Таким чином сторони погодили, що строк оплати настав за поставлений товар і не заперечується.

Крім того, 29.01.2016 сторони підписали додаткову угоду змінивши п. 6.1 договору та виклавши його в наступній редакції: «У разі порушення Покупцем строків оплати Товару, він сплачує на користь Постачальника тридцять шість процентів річних за користування грошовими коштами за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України). В свою чергу, проценти нараховувались з 04.02.2016 по день остаточного проведення розрахунку Покупцем.

На думку апелянта, підписуючи дану угоду 29.01.2016 сторони однаково розуміли умови договору кушвлі-продажу№02/12-16 ввд 02.12.2015 і відповідно знали, що оплатити товар Відповадач мав до 03.02.2016 включно. А якщо Відповадач порушить даний строк зобов'язаний сплатити 36% річних з 04.02.2016.

За таких обставин апелянт вважає, що товар був поставлений за видатковими накладними, які були підписані директором Відповідача, що засвідчує факт приймання-передачі товару.

Строк оплати товару настав через три дні з моменту отримання товару по кожній видатковій накладній - 04.02.2016, а не по складській квитанції. Відповідач не виконав зустрічне зобов'язання не зважаючи на виконання свого обов'язку Скаржником.

Відсутність оплати у встановлений строк має наслідком відповідальність передбачену умовами договору та чинним законодавством України.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, а саме скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким стягнути з ПРАТ «Кремнянський Крохмальний Завод» на користь ТОВ «Фідленс Фармінг» суму основної заборгованості в розмірі 759 498,00 грн.; 36% річних в розмірі 84 393,44 грн.; інфляційні втрати в розмірі 35 100,00 грн., судовий збір.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив доводи скаржника, вважає, що рішення господарського суду прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, зауважив, що строк виконання по Договору не настав, а відповідач в свою чергу не допустив жодної прострочки у виконанні зобов»язання.

Просить врахувати, що 10.07.2016 відповідач звертався із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 502,00 грн., що в свою чергу не враховує апелянт при розрахунку боргу.

Відповідач просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2016 року у справі № 906/540/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

07.08.2016 на адресу суду електронними засобами зв`язку від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою та не можливість прийняти участь в судовому засідання представника, яке судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част. 1 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи част. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 явка представників сторін обовязковою не визнавалась.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2016 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Фідленс Україна» підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" (продавець/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" (продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №02/12-16 (а.с. 9-10).

Відповідно до договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність покупця кукурудзу українського походження 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006, іменований в подальшому товар, насипом на умовах, передбачених цим договором (а.с. 1.1. договору).

Згідно п.п. 4.1. договору позивач зобов'язується передати покупцеві товар на БАР: франко-зерновий склад відповідача, за адресою: 11334, Житомирська обл., Лугинський район, с. Кремне, вул. Центральна, 90 або с. Кремне або Житомирська обл., Овручський район, с. Радчиці, вул. Шевченка, 39 (згідно Ікотермс у 2010)

Відповідно до п.п. 4.3. договору товар приймається покупцем :

- по кількості - на підставі даних складського або іншого документу заводу;

-за якістю - на підставі посвідчення якості або картки аналізу на товар, виданий

лабораторією заводу.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що датою передачі товару вважається дата зарахування товару на особову складську квитанцію продавця і видачі заводом складських документів.

Також п.п. 4.5. договору сторони погодили, що право власності на товар і всі ризики пов'язані з ним, переходять від однієї сторони до іншої з моменту зарахування повної суми вартості товару на рахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.п. 5.1. договору відповідач здійснює 100% оплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію продавця.

Також продавець зобов'язаний надати: оригінал рахунку - фактури виставленого на 100% вартості поставленого товару із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до оплати; оригінал видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України на 100% вартості поставленого товару; зареєструвати податкову накладну на протязі 15 днів згідно п. 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України: копію паспорта підписанта даного договору (п.п. 5.1.1 договору).

Згідно п.п. 5.3. договору продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну складену відповідно вимогам ст. 201 Податкового кодексу України а також копію квитанції про внесення такої до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктами 9.6, 9.7 договору сторони повідомили один одного, що вони є платниками податку на прибуток на загальних умовах, що передбачає виконання сторонами норм Податкового кодексу України.

В подальшому, 29.01.2016р. сторони у справі підписали додаткову угоду до договору купівлі-продажу №02/12-16 від 02.12.2015 ( а.с. 11).

Згідно додаткової угоди, п.п. 6.1. договору викладено в наступній редакції: У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь продавця 36% річних за користування грошовими коштами за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України). Проценти нараховуються з 04.02.2016 по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору апелянтом для відповідача було поставлено та продано товар, зокрема :

по видатковій накладній №ФФВ00000645 від 29.01.2016 на суму 140 946,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016;

по видатковій накладній №ФФВ00000646 від 29.01.2016 на суму 168 831,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016;

по видатковій накладній №ФФВ00000647 від 29.01.2016 на суму 148 317,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016;

по видатковій накладній №ФФВ00000648 від 29.01.2016 на суму 165 009,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016;

по видатковій накладній №ФФВ00000649 від 29.01.2016 на суму 156 897,00 грн.,

строт оплати яких згідно встановлений до 03.02.2016. ( а.с. 12-16).

У зв»язку з тим, що відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату, 08.04.2016 на адресу відповідача ТОВ "Фідленс Фармінг" направлено претензію про погашення заборгованості в сумі 780000,00 грн. ( а.с. 17).

Відповідач вимоги претензії не задовольнив, а тому ТОВ "Фідленс Фармінг" звернувся з позовом про стягнення боргу.

Аналізуючи зазначені обставини справи вважає за необхідне застосувати такі положення чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 175 Господарського кодексу України ( надалі ГК) : майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Змістом статтей 11 та 509 Цивільного кодексу України ( надалі ЦК) визначено, що: в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до статті 174 ГК України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Положенням статті 193 ГК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Пунктом 3 статті 3, статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи констатує, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Як вбачається з статті 655 ЦК України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Колегія суду звертає увагу на те, що, статтею 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з тим, пунктом 9 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24 травня 1995 року), передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, підтвердженням правовідношення, за яким Позивач передав товар Відповідачу у власність, є документи, які оформлюють рух товарно - матеріальних цінностей, зокрема (видаткові накладні), і відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (дане в свою чергу опосередковано підтверджує факт здійснення господарської операції), створило у Відповідача зобов'язання оплатити прийнятий по договору товар (в силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України) за ціною, яка була зафіксована у первинних бухгалтерських документах.

Зокрема, пунктом 5.1 договору передбачено, що відповідач здійснює 100% оплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 5.1 договору позивачем для відповідача було поставлено та продано товар (зокрема кукурудзу українського походження 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006):

по видатковій накладній №ФФВ00000645 від 29.01.2016 на суму 140 946,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016 включно;

по видатковій накладній №ФФВ00000646 від 29.01.2016 на суму 168 831,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016 включно;

по видатковій накладній №ФФВ00000647 від 29.01.2016 на суму 148 317,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016 включно;

по видатковій накладній №ФФВ00000648 від 29.01.2016 на суму 165 009,00 грн.,

строк оплати якої до 03.02.2016 включно;

по видатковій накладній №ФФВ00000649 від 29.01.2016 на суму 156 897,00 грн.,

строт оплати яких згідно встановлений до 03.02.2016 включно( а.с. 12-16).

З огляду на зазначене, оскільки ПАТ «Кремнянський крохмальний завод» отримало від позивача товар за вищевказаними видатковими накладними, то з врахуванням положень закріплених в ч. 1 ст. 692 ЦК України, що сверджується підписом директора відповідача ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що строк оплати відповідачем отриманого товару встановлений п. 5.1 договору.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо хибного висновку суду першої інстанції, що неподання позивачем рахунків фактур на оплату та квитанцій про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних , у зв»язку з чим строк оплати за отриманий товар не настав, з огляду на таке.

Так, за своєю природою рахунок - фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які необхідно перерахувати кошти.

Ненадання рахунку - фактури не є відкладальною умовою у розумінні с. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку - фактури не звільняє відповідача від обов»язку сплатити за поставлений товар. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №3- 3905к09.

Щодо податкових накладних колегія суддів зауважує таке.

Згідно п.п. 5.3 договору продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну складену відповідно вимогам ст. 201 Податкового кодексу України а також копію квитанції про внесення такої до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України( надалі ПД) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Абзац перший пункту 201.10 статті 201 в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстр податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (Абзац другий пункту 201.10 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законом №4834-УІ від 24.05.2012; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014}

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Абзац пункту 201.10 статті 201 в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014).

Крім того, з метою отримання податкової накладної розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаюся зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до ТОВ «Фідленс Фармінг» з вимогою про надання податкових накладних, а також слід зауважити, що ПАТ «Кремнянський крохмалний завод» не був позбавлений права звернутись із запитом до Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, скаржником надані належним чином завірені копії податкових накладних: від 29.01.2016 на суму 148 317,00 грн., (квитанція про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 92-93) від 29.01.2016 на суму 156 897,00 грн., (Квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) ( а.с. 94-95) від 29.01.2016 на суму 165 009,00 грн., (Квитанція про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 96-97) від 29.01.2016 на суму 168 831,00 грн., (Квитанція про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 98-99) від 29.01.2016 на суму 168 831,00 грн., (Квитанція про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) ( а.с. 98-99) від 29.01.2016 на суму 140 946,00 грн., (Квитанція про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 100-101)

Колегія суддів зауважує, що пунктами 9.6, 9.7 Договору сторони повідомили один одного, що вони є платниками податку на прибуток на загальних умовах, що передбачає виконання сторонами норм Податкового кодексу України.

Слід зауважити, що у всіх вище перелічених податкових накладних, в графі "Покупець" зазначений відповідач ПАТ «Кремнянський крохмальний завод».

Дані податкові накладні відображені в реєстрі податкових накладних позивача.

Як вбачається з поданих податкових накладних, всі господарські операції по поставці товару ТОВ «Фідленс Фармінг» відповідачу ПАТ «Кремнянський крохмалний завод» відображені в податкових накладних та прийняті Міністерством доходів і зборів України.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зауважити щодо доводів відповідача, в частині відсутності доказів складання складської квитанції (п.4.4 Договору).

Так, відповідно до п.4.3 Договору купівлі - продажу № 02/12-16 від 02.12.2015, товар приймається Покупцем по кількості - на підставі даних складського або іншого документу заводу; за якістю - на підставі посвідчення якості або картки аналізу на товар, виданий лабораторією заводу.

Відповідно до п. 4.4. Договору передбачено, що датою передачі товару вважається дата зарахування товару на особову складську квитанцію продавця і видачі заводом складських документів.

Згідно п.п. 5.1. Договору відповідач здійснює 100% оплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару на складську квитанцію продавця.

Слід зазначити , що відповідно до ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 № 37-ІУ, а саме власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отримання складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Стаття 43 вищевказаного Закону встановлює, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Відповідно до п. 3.1-3.3 Наказу № 198 від 27.06.2003 Міністерство аграрної політики України « Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно», підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Разом з тим, як свідчать матеріали справи Договір складського зберігання зерна між сторонами не укладався, в тому зазначена вище квитанція не виписувалась, оскільки зерно не передавалось на зберігання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів констатує, що відсутність складської квитанції не впливає на момент оплати товару.

Слід зауважити, що апелянтом 08.04.2016 на адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості в сумі 780 000,00 грн, яка була отримана останнім 12.04.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, відповідачем зазначена претензія залишена без задоволення.

Крім того, як вбачається,з матеріалів справи, 10.07.2016 відповідач звернувся із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 502,00 грн. (а.с. 102). Враховуючи подану заяву відповідача, колегія суддів вважає, що останній визнав наявність боргу та не заперечив, що строк по зобов»язанню на суму 780 000, 00 грн. настав.

Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 502,00 грн. в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, колегія відзначає таке.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань в одному із яких одна сторона є кредитором, боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Як вбачається із матеріалів справи, строк по зобов»язанню за договором на суму 780 000, 00 грн. по поставці кукурудзи настав 03.02.2016, а строк по зобов»язанню Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" перед Приватним акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" по видатковій накладній № РН-0000024 від 08.07.2016 по поставці крохмалю кукурудзяного на суму 20 502,00 грн. настав 08.07.2016.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають до часткового задоволення. Зокрема, враховуючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 502,00 грн. Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" згідно видаткової накладної № РН-0000024 від 08.07.2016 (а.с. 50), якою позивач придбав у відповідача крохмаль кукурудзяний у кількості 2,010 т на суму 20502,00 грн., до стягнення підлягає заборгованість на суму 759 498,00 грн., яка не заперечується позивачем; вказане зазначене в протоколі судового засідання від 08.09.2016.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування практики ГПК судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин в частині стягнення основного боргу 20 502,00 грн. колегія суддів припиняє провадження у справі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, як зазначалось вище, 29.01.2016, сторони у справі підписали додаткову угоду до договору купівлі-продажу №02/12-16 від 02.12.2015 ( а.с. 11), яка є чинною, доказів визнання її недійсною (розірваною, припиненою) в судовому порядку сторонами не надано.

Згідно додаткової угоди, п.п. 6.1 договору викладено в наступній редакції: У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь продавця 36% річних за користування грошовими коштами за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України). Проценти нараховуються з 04.02.2016 по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

У зв»язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань за договором купівлі - продажу № 02/12-16 від 02.12.2015 та враховуючи положення додаткової угоди від 29.01.2016, а саме порушення строків оплати товару, останній має сплатити на користь продавця (позивача) 36 % річних за користування грошовими коштами за весь період прострочення , а саме з 04.02.2016 по 23.05.2016 становить 84 624,66 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком суду апеляційної інстанції (а.с. 123) Однак, позивачем до стягнення заявлено 84 393,44 грн. 36% річних, тому до стягнення підлягає 84 393,44 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, колегія суддів відзначає таке.

Законом передбачено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія перевіривши розрахунок інфляційних втрат та з врахуванням пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (котрим передбачено, що господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суму пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань) вважає його підставним та обґрунтованим, зокрема сума інфляційних втрат становить - 35 373,00 грн. за період березень-квітень 2016 року, що підтверджується обґрунтованим розрахунком суду апеляційної інстанції (а.с. 124). Однак, позивачем до стягнення заявлено 35 100,00 грн. інфляційних, тому до стягнення підлягає 35 100,00 грн.

З урахуванням усього вищевказаного, згідно пункту 6.1 договору, статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суду зазначає, що позовні вимоги позивача про стягнення 36 відсотків річних в розмірі 84 393,44 грн. та 35 100,00 інфляційних втрат, підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки з 04.02.2016 мало місце прострочення сплати коштів в сумі 780 000,00 грн. за поставку кукурудзи.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій справі Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків дійсним обставинам справи та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

З урахуванням усього вищевказаного суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Відповідача, скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги позивача, в сумах, що визначені вище у даній постанові, а саме щодо стягнення 759 498,00 грн. основної заборгованості; 84 393,44 грн. - 36 відсотків річних; 35 100,00 інфляційних втрат, в частині стягнення основного боргу 20 502,00 грн. припиняє провадження у справі.

У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняттям судовою колегією нового судового рішення, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат, зокрема судового збору, а саме: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кремнянський Крохмальний Завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» судовий збір за подачу позову в розмірі - 13 184,87 грн. та апеляційної скарги - 14503,36 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,104-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2016 року у справі № 906/540/16 скасувати. Прийняти нове.

Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кремнянський Крохмальний Завод» (код ЄДРПОУ 00383395, Житомирська область, Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» (код ЄДРПОУ 39909892, АДРЕСА_1) 759 498,00 грн. основної заборгованості, 84 393,44 грн. - 36 відсотків річних, 35 100,00 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення основного боргу 20 502,00 грн. провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кремнянський Крохмальний Завод» (код ЄДРПОУ 00383395, Житомирська область, Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» (код ЄДРПОУ 39909892, АДРЕСА_2) судовий збір за подачу позову в розмірі - 13 184,87 грн. та апеляційної скарги - 14503,36 грн.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 906/540/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.