Постанова № 61589123, 21.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2016 справа №908/694/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4О за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не прибув ОСОБА_5 за довір. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід04 травня 2016 р. у справі№ 908/694/16 (суддя Науменко А.О.)за позовом:Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київдо відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м. Запоріжжя ОСОБА_6, м. Київ про стягнення 20 197,39 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 року по справі №908/694/16 було задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, ідентифікаційний код юридичної особи: 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код юридичної особи: 16285602) суму 20 197 (двадцять тисяч сто девяносто сім) грн. 39 коп. страхового відшкодування, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанціїї та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник не погоджується із рішенням місцевого господарського суду, враховуючи той факт, що він вірно здійснив виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 13409,30 грн., бо звіт експерта-автотоварознавця ОСОБА_7 був погоджений з потерпілою особою ОСОБА_8, який підписав Протокол огляду транспортного засобу від 27.11.2013 року та погодився з ремонтом передньої лівої двері автомобіля, а не на її повну заміну.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Малашкевич С.А., Будко Н.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2016р. у звязку із перебуванням суддів Малашкевич С.А., Будко Н.В. у відрядженні та відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Мартюхіна Н.О., судді Агапов О.Л., Геза Т.Д.

Позивач у судове засідання 21.09.2016 року не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судовому засіданні 21.09.2016 року наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автотранспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобілі.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, на момент настання ДТП, була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/0668989. Згідно умов полісу АС/0668989 розмір франшизи складає 500 грн.

Транспортний засіб Lexus RX 350, д/н НОМЕР_3, який є другим учасником ДТП, застраховано в ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна за договором добровільного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків №330566307.13 від 04.04.2013 року, зі строком дії договору починаючи з 07.04.2013 року по 06.04.2014 року.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9308808 від 26.11.2013 року винною особою у ДТП визнано ОСОБА_6 (порушення правил маневрування).

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2014 року по справі № 757/50/14-п накладено на ОСОБА_6 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до звіту № 584 від 19.02.2014 року складеного оцінювачем ОСОБА_9 (дата оцінки 29.11.2013р.), вартість відновлювального ремонту автомобіля та матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП без врахування ВТВ за розцінками сервісного центру ТОВ ОСОБА_10 Україна, складає 35513,60 грн.

Згідно рахунку-фактури №СМУ00030244 від 29.11.2013р., складеного ТОВ ОСОБА_10 Україна сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4 становить 34 106,69 грн.

ОСОБА_8 27.11.2013 року звернувся до позивача із повідомленням про страховий випадок за договором страхування № 330566307.13 від 04.04.2013 року.

Страховим актом № 106969 від 05.12.2013 року пошкодження автомобіля НОМЕР_4, в ДТП 26.11.2013 року позивачем було визнано страховим випадком.

За заявою ОСОБА_8 на виплату страхового відшкодування, на підставі вищевказаних документі та калькуляції №ш000043334 від 29.11.2013 року на користь заявника було виплачено страхове відшкодування в сумі 34 106,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14872 від 16.12.2013 року.

Відповідно до актів виконаних робіт №36759, 36758 від 23.01.2014 р., 37005 від 27.01.2014 року ТОВ ОСОБА_10 Україна надало послуги з відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4 на загальну суму 34 106,69 грн.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" з претензією за вих.№ 108354 від 26.03.2014 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу з проханням сплатити страхове відшкодування, виплачене позивачем страхувальнику в сумі 34 106,69 грн.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" платіжними дорученнями від 02.06.2014 року №609 частково сплатило на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 409,30 грн.

Не погодившись із частковою сплатою відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до відповідача про стягнення залишкових 20 197,39 грн. страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 500 грн.

При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Виходячи з приписів вищевказаний статей Цивільного кодексу України слідує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Наявність страхового акту №106969 від 05.12.2013р., платіжного доручення від №14872 від 16.12.2013 року, ремонтної калькуляції, рахунку-фактури №СМУ00030244 від 29.11.2013р., виставленого ТОВ ОСОБА_10 Україна, яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, є доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 34 106,69 грн., які виникли внаслідок ДТП.

Таким чином, надані позивачем документальні докази є належними та допустимими в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, та такими, що підтверджують розмір шкоди в розмірі 34 106,69 грн., що підлягає відшкодуванню в порядку регресу.

При цьому, враховуючи часткову сплату відповідачем страхового відшкодування в розмірі 13 409,30 грн., стягненню підлягає шкода в розмірі 20 197,39 грн., про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Що стосується посилань відповідача на необхідність здійснення ремонту двері авто, замість її повної заміни, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховик) та фізичною особою ОСОБА_11 (страхувальник), виникли цивільні правовідносини на підставі договору страхування №330566307.13 від 04.04.2013 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про страхування, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У розділі 2 договору страхування № 330566307.13 сторони узгодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 10.2.3, п.п. 10.2.3.2 договору страхування № 330566307.13, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування визначається страховиком на підставі документів, що підтверджують розмір збитку (рахунки СТО, калькуляції СТО чи страховика, висновок спеціаліста-автотоварознавця), за вирахуванням встановленої п.2 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. Розмір збитків та умови виплати визначаються з урахуванням опції СТО за направленням Страховика - в розрахунок розміру страхового відшкодування включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на вибір страховика. Страхове відшкодування сплачується на рахунок СТО на проведення відновлювального ремонту.

На підставі калькуляції № ш000043334 від 29.11.2013 року, рахунку-фактури ТОВ ОСОБА_10 Україна від 29.11.2013 року на суму 34106,69 грн., страхова компанія - ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна здійснило виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 34 106,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14872 від 16.12.2013 року.

При цьому, обовязок здійснити виплату страхового відшкодування виник у позивача із договору страхування № 330566307.13 від 04.04.2013 року, у звязку із чим розмір страхового відшкодування здійснювався ПрАТ Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на підставі умов останнього та тих документів, що були надані страхувальником.

Таким чином, з огляду на понесення позивачем фактичних витрат на виплату страхового відшкодування в розмірі 34106,69 грн. до останнього відповідно до положень ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги стягнення з відповідача страхового відшкодування в повному обсязі, а не в окремій частині, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги лист позивача №2929 від 16.09.2016 року в якому зазначено про факт повного виконання відповідачем зобовязань перед позивачем, враховуючи факт надходження від Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя 21 575,39 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 року по справі №908/694/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 року у справі №908/694/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 року у справі №908/694/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді:Т.Д. Геза

ОСОБА_3