Ухвала суду № 61586830, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/60217/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,при секретарі: Титенко М.П.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі № 826/11030/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Узавто-Одеса»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.06.2013 № 0004162240, № 0004152240.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.03.2013 № 23/16-10/33787547. Згідно з цим актом товариство порушило норми пункту 3.1 ст.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, пункту 0.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив валові витрати на 1061696,40 грн. у податковому обліку за 3-и квартали 2010 року та податковий кредит на загальну суму 212339,28 грн. у податковому обліку за вересень 2010 року за нікчемним правочином з поставки від ТОВ «Мехпромресурс» товару, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 265424,35 грн. у податковому обліку за 3-и квартали 2010 року та ПДВ на 212339,28 грн. у податковому обліку за вересень 2010 року.

Висновки про нікчемність правочину з ТОВ «Мехпромресурс» обґрунтовано посиланнями на вступивши в законну силу постанову Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2012, прийняту стосовно громадянина ОСОБА_4 (власника та директора ТОВ «Мехпромресурс»), якого звинувачено у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, про звільнення від відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.06.2013р.: № 0004162240 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 265424,00 грн. за основним платежем та 66356,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004152240 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 212339,00 грн. за основним платежем та 53085,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Мехпромресурс» товару (запчастини та витратні матеріали до автомобілів) на адресу позивача від імені цього постачальника виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за вище вказані податкові (звітні) періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що факт поставки товару позивачу від ТОВ «Мехпромресурс» підтверджується документами бухгалтерського первинного обліку, податковими накладними, які містять всі обов'язкові згідно з правовими нормами реквізити та виписані від імені вказаного товариства, яке було належним чином зареєстроване як платник ПДВ на дати виписування податкових накладних. Апеляційний суд зазначив на індивідуальний характер юридичної відповідальності платника податків, недоведеність з боку ДПІ факту безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мехпромресурс», а відтак і правомірності податкових повідомлень-рішень.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись.

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ «Мехпромресурс» товару, а відтак позбавляють документи, виписані з посиланням на операції з поставки між позивачем і ТОВ «Мехпромресурс», значення доказів права позивача на збільшення валових витрат та податкового кредиту в податковому обліку. Так, контролюючий орган звертав увагу суду на обставини, встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2012, якою громадянин ОСОБА_4 (власник та директор ТОВ «Мехпромресурс») був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту «в» ст.1 , ст.ст.6, 8 Закону України «Про амністію». Згідно з цією постановою у ТОВ «Мехпромресурс» були відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, придбав це товариство з метою прикриття незаконної діяльності з податкової мінімізації.

Відповідно до частини 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, правильно застосував частину 4 ст. 72 КАС України, взяв до уваги підстави для звільнення громадянина ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за скоєння фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Мехпромресурс» згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2012, врахував відсутність у вказаного товариства матеріально-технічної можливості здійснювати господарську діяльність, дав правильну оцінку доказам у справі та дійшов обґрунтованого висновку про безтоварність поставки позивачу від ТОВ «Мехпромресурс» товару, а відтак і про правомірне зменшення ДПІ суми валових витрат та податкового кредиту в податковому обліку позивача.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність з 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168\97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

За змістом наведених норм юридичне значення документа визначається достовірністю наведених в ньому даних щодо господарської операції, в тому числі й щодо її учасників, зокрема постачальника в господарській операції з поставки товарів (послуг). У зв'язку з цим документи щодо подальшої реалізації позивачем товару за встановлених в постанові Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2012 обставин щодо фіктивності ТОВ «Мехпромресурс» обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції як докази поставки товару від цього товариства.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписН.Є. Маринчак