Рішення № 61553472, 26.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5398/16 Справа № 201/3043/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Дніпро

26 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Бараннік О.П,ОСОБА_2

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2016 року по справі за позовом Державної організації "971 Управління начальника робіт" до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування вимог посилався на те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2011 року у справі № Б15/101-08 позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року по справі № Б15/101-08 визнано недійсними результати аукціону, проведені "Правобережною товарною біржою" 03 грудня 2014 р. щодо продажу лоту № 1, який складався з нерухомого майна позивача, а саме адміністративної будівлі по вул. Чернишевського, 5-А, м. Дніпропетровськ, загальною площею 253 м.кв., реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 561622612101, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03 грудня 2014 p., загальною вартістю 100 000,00 грн., укладений між позивачем в особі ліквідатора ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_5. 17 лютого 2015 року ОСОБА_5, спірне майно відчужив на користь громадянина ОСОБА_3, який наразі є його власником.

Позивач з посланням на норми ст.ст. 328, 391, 392, 386, 387, 388 ЦК України просив витребувати у ОСОБА_3 нежитлову будівлю, загальною площею 253, кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського буд. 5А.

Представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем оскільки не знав, що ОСОБА_5 не мав права на відчуження спірного майна, окрім того договори купівлі - продажу спірного майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були укладені 17 та 18 лютого 2015 року, а рішення про визнання торгів недійсними набрало чинності лише 18 вересня 2015 року.

Прокурор в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Рішенням суду І інстанції позов задоволено.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України).

Судом встановлено, що власником адміністративної будівлі літ. А-2, А1-1, загальною площею 253 кв.м., яка розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського буд. 5 А, є держава в особі Верховної Ради України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 лютого 2005 року /а.с.28/ та витягом про реєстрацію права власності від 01 березня 2005 року /а.с. 29/.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2011 року у справі № Б15/101-08 Державна організація "971 Управління начальника робіт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

03 грудня 2014 року відповідно до протоколу № 1 про проведення аукціону Правобережною товарною біржею, адміністративна будівля загальною площею 253 кв.м., яка розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського буд. 5 А, була придбана з аукціону громадянином ОСОБА_5 за 100 000 грн. /а.с.25-27/.

18 грудня 2014 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б15/101-08 продовжено строк ліквідаційної процедури «971 Управління начальника робіт» м. Дніпропетровськ до 01 червня 2015 року. припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4, як ліквідатора «971 Управління начальника робіт» призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_6 /а.с.23-24/.

17 лютого та 18 лютого 2015 року громадянин ОСОБА_5, спірне майно відчужив на користь громадянина ОСОБА_3, який є власником спірного майна: за договором купівлі-продажу від 17 лютого 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним номером 325 укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_3; та договором купівлі-продажу від 18 лютого 2015 року посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним номером 325, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

06 серпня 2015 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано недійсними результати аукціону згідно протоколу № 1 про проведення аукціону від 03 грудня 2014 про продаж обєкту нерухомого майна, розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського 5-А /а.с. 12-14/.

17 вересня 2015 року постановою Дніпропетровського господарського суду ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у справі № Б15/101-08 залишена без змін /а.с.15-18/.

24 листопада 2015 року постановою Вищого господарського суду України ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2015 року залишені без змін /а.с.19-21/.

12 січня 2016 року ухвалою Верховного Суду України відмовлено у допуску справи № Б15-101-08 до провадження Верховного Суду України /а.с.22/.

18 січня 2016 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області строк ліквідаційної процедури ДО «971 Управління начальника робіт» продовжено до 03 березня 2016 року /а.с.9-11/.

Задовольняючи позов, суд зазначив, що позивач «971 Управління начальника робіт» в особі ліквідатора ОСОБА_6 звертався з позовною заявою до господарського суду про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного договору, який був задоволено, вказана обставина підтверджує факт того, що майно, яке було предметом купівлі-продажу згідно договору від 03 грудня 2014 року, вибуло з володіння власника - «971 Управління начальника робіт» - не з його волі.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт належності йому спірного майна та факту вибуття спірного майно з його володіння не з його волі, тому витребував у відповідача як добросовісного набувача за віндікаційним позовом на користь Державної організації «971 Управління начальника робіт» нежитлову будівлю, загальною площею 253 кв.м. реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 56622612101, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського буд. 5А.

ОСОБА_5 погодитися з висновком судового рішення неможливо, враховуючи наступне.

За ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Способи судового захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Заявляючи вимоги, позивач вказував на те, що він є власником спірного майна, як на підставу позову посилався на ст. 387 ЦК України якою передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як слідує із матеріалів справи-свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 824113 від 23 лютого 2005 року видане на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міськради від 17 лютого 2005 року, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля військового містечка № 18, адміністративна будівля літ А-2, А1-1, Дніпропетровська обл,м.Дніпропетровськ, вул. Чернишевського буд 5А, ( частка 1-1) знаходиться в загальнодержавній власності в особі Верховної Ради України.

Зазначена інформація міститься і в технічному паспорті виданому КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради( а.с.28-32).

Правовстановлюючі документи щодо належності спірного майна позивачу в матеріалах справи відсутні.

В скарзі апелянт, посилаючись на заявлення вимог неналежним позивачем, також вказував на необхідність залучення до участі в справі гр.ОСОБА_5, який продав йому спірне майно, оскільки суд має належно встановити його правий статус та виконати вимоги ст.660 ЦК України яка регулює обовязки покупця та продавця у разі предявлення третьою особою позову про витребування товару, бо таке незалучення може вплинути на його права.

Пунктом 23. постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» розяснено, що відповідно до ст. 387 ЦК та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Статтею 388 ЦК України визначено- якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна інстанція скасовує рішення якщо судом неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Суд допустив такі порушення.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки судом належно не встановлено предмет та правові підстави заявлених вимог, власника спірного майна, фактичні обставини по справі, суд не виконав вимог ст.33 ЦПК України щодо надання роз'яснень позивачу про притягнення до участі в справі, Дніпропетровської міської ради, Верховної Ради України, ОСОБА_5, не виконав вимоги передбачені 4 ст.10 ЦПК України, порушив норми процесуального та матеріального закону, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як передчасне, з ухваленням нового- відмови у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Олександровича- задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2016 року по справі за позовом Державної організації "971 Управління начальника робіт" до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати, в позовних вимогах - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: В.О. Тамакулова

С у д д і: ОСОБА_8

ОСОБА_2