Ухвала суду № 61541107, 22.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.09.2016Справа № 910/15734/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом фермерського господарства "ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (далі - Господарство) до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" (далі - Товариство) про визнання недійсним електронного цифрового підпису,

у засіданні приймали участь:

від позивача: Болбат А.А. - голова Господарства; Прохоренко Г.В. за довіреністю від 27 червня 2016 року № б/н,

від відповідача: Голомозий Є.В. за довіреністю від 4 січня 2016 року № 02-02/04.01.16,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Господарство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства про визнання недійсним електронного цифрового підпису позивача, сформованого акредитованим центром сертифікації ключів "MASTERKEY" товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" на підставі договору від ЦСК/Чк/2/17.7.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15734/16. Розгляд даної справи призначено судом на 22 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 22 вересня 2016 року представник Господарства позовні вимоги підтримав у повному обсязі та вказував на те, що даний спір, на думку позивача, підлягає вирішенню в господарських судах.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, в якому Товариство зазначило, що, на його думку, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За змістом даної норми суддя припиняє провадження у справі, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені статтею 16 ЦК України. Цією нормою встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (далі - Закон) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувала. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання угод недійсними, а також про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Беручи до уваги вищевикладені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний електронний цифровий підпис є способом ідентифікації особи у електронному документообігу, однак не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, а тому його неможливо визнати недійсним в судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, керуючись статтею 12, пунктом 1 частини 1 статті 80, статтею 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 910/15734/16 за позовом фермерського господарства "ЗЕРНО-ІНВЕСТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" про визнання недійсним електронного цифрового підпису.

Суддя Є.В. Павленко