Постанова № 61532613, 13.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 804/3722/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.04.2016 року №0000031500 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 149255,04грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування» (далі - ДП «НВК «Автоматика та машинобудування») зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте із порушенням чинного податкового законодавства. Адже, на його думку, відповідач неправомірно провів камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість та нарахував штрафні санкції відповідно до акту перевірки з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом України.

У судове засідання 02 вересня 2016 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

У судове засідання 13 вересня 2016 року представник позивача не з'явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі. Представник відповідача також не з'явився в судове засідання, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.

З урахуванням положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про подальший розгляд цієї адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні розглядуваного адміністративного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2015 року відповідачем була проведена камеральна перевірка ДП «НВК «Автоматика та машинобудування» щодо даних про порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, листопад 2012 року, за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, лютий 2015 року. Хід та висновки перевірки були оформлені актом від 28.12.2015 року №12/04-04-15-02/36004020.

Так, згідно відомостей з вищевказаного акту контролюючий орган при проведенні перевірки використав податкові декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за червень, серпень, вересень, листопад 2012 року, за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, лютий 2015 року, рішення про розстрочення грошових зобов'язань, рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, уточнюючі розрахунки, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації, рішення суду про розстрочення виконання постанови суду, накази, картка особового рахунку платника податку, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.08.2014 року № 9048053692 за липень 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.09.2014 року № 9053811115 за серпень 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.11.2014 року №9067562525 за жовтень 2014 року, рішення ОДПС України про розстрочення грошових зобов'язань від 30.09.2014 року №31 (ст.100 ПКУ), рішення №3 про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань від 02.12.2014 року, рішення ОДПС України про розстрочення грошових зобов'язань від 29.08.2014 року №29/04 (ст.100 ПКУ), рішення №2 про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань від 02.12.2014 року, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.12.2014 року №9074539607 до податкової декларації з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040796668 за червень 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.12.2014 року №9073313087 за листопад 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.01.2015 року № 9078629851 за грудень 2014 року, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.02.2015 року №9018185494 до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.12.2014 року №9073313087 за листопад 2014 року, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.02.2015 року №9018356224 до податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015 року №9078629851 за грудень 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.02.2015 року №9018021444 за січень 2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.03.2015 року № 9045492856 за лютий 2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.07.2012 року №9041729642 за червень 2012 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.09.2012 року № 9057465277 за серпень 2012 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.10.2012 року №9064624013 за вересень 2012 року, податкову декларацію з податку на додану вартість від 17.12.2012 року №9079300559 за листопад 2012 року, рішення суду від 28.11.2013 року по справі №804/5605/13-а про розстрочення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2013 року. Наказ ДПА України від 07.12.2010 року № 927, наказ ДПА України від 07.12.2010 року №927, договір про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №804/5605/13-а від 27.12.2013 року, рішення ОДПС України про розстрочення грошового зобов'язання (ст.100 ПКУ) №35/04 від 30.07.2012 року, рішення № 35/04 С про скасування розстрочення (відстрочення) податкового зобов'язання (податкового боргу) від "11" грудня 2012 року, рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст.100 ПКУ) №50/04 Б від 31.10.2012 року, рішення № 50/04 С про скасування розстрочення (відстрочення) податкового зобов'язання (податкового боргу) від "11" грудня 2012 року, картка особового рахунку платника податку (КОР).

В ході перевірки було встановлено порушення ДП «НВК «Автоматика та машинобудування» граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, встановлених нормами податкового законодавства, а саме: пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16, п. 31.1 ст.31, п.57.1 ст.57, п. п. 100.2, 100.6 ст.100, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України. У своїх висновках податкова інспекція зазначила про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках до них, перелік яких зазначений вище.

За поясненнями позивача, первинно на підставі вказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 року №0000261500 на суму - 149838,43грн. Не погодившись ані з висновками акту перевірки, ані зі складеним податковим повідомленням-рішенням, підприємство подало свої заперечення на акт перевірки та скаргу на податкове повідомлення-рішення до вищих органів державної фіскальної служби. За результатами розгляду первинної скарги Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняло рішення, яким скаргу підприємства було задоволено частково та суму штрафних санкцій, зазначену у податковому повідомленні-рішенні від 18.01.2016 року №0000261500, скасовано на 583,39грн. Копія такого рішення є наявною в матеріалах справи.

Після цього на підставі акту перевірки 28.12.2015 року №12/04-04-15-02/36004020 та, враховуючи результати адміністративного оскарження, відповідачем складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.04.2016 року №0000031500, за яким підприємству за встановлені порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 294, 272, 247, 247, 245, 245, 242, 235, 224, 217, 217, 214, 202, 186, 88, 87, 82, 81, 81, 63 календарних днів сплати грошового зобов'язання, нарахований штраф у розмірі - 20 % погашеної суми податкового боргу, а саме: у загальній сумі - 149255,04грн.

Отримавши вищезазначене податкове повідомлення-рішення на суму 149255,04грн., ДП «НВК «Автоматика та машинобудування» не погодилось із ним та оскаржує його у судовому порядку.

Суд зазначає, що спір між сторонами виник з приводу правомірності чи протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.04.2016 року №0000031500.

При цьому, аргументи позивача щодо його протиправності базуються на тій позиції, що контролюючий орган застосував до підприємства штрафні санкції за ст.126 Податкового кодексу України без урахування граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а саме: не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за ст.ст. 102, п.114.1 ст.114 Податкового кодексу України. Крім того, за його поясненнями, податковий орган не врахував того, що більшість із перерахованих в акті перевірки періодів сплати податкових зобов'язань або податкового боргу розстрочені та/або відстрочені рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду. А відповідач свою позицію щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення обґрунтовує тим, що перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ проводилась виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та інформаційної системи щодо строків сплати задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ. Крім того, строками сплати розстрочених грошових зобов'язань (податкового боргу) з ПДВ слід вважати строки, передбачені договором про розстрочення за ст.100 Податкового кодексу України як строки сплати зобов'язань. Тобто, визначаючи строки сплати грошових зобов'язань, відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Частиною 1 п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

А згідно пп.14.1.152, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Так, як свідчать обставини справи, позивачем були задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за вищевказаними податковими деклараціями, уточнюючими розрахунками у перевіряємий період. Також укладались договори та відповідно рішення податкового органу про розстрочення (відстрочення) таких платежів, втім підприємство допускало затримку з їх сплати.

За положеннями пп.20.1.4, пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, в тому числі проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Тож, як було зазначено вище, податковим органом проведено камеральну перевірку термінів сплати задекларованих у податковій звітності з ПДВ узгоджених податкових зобов'язань.

У відповідності до ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За результатами проведеної камеральної перевірки відповідач прийшов до висновків про порушення підприємством пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16, п. 31.1 ст.31, п.57.1 ст.57, п. п. 100.2, 100.6 ст.100, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена у ст.126 Податкового кодексу України.

Відтак, згідно пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За п. 31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов'язання, а саме: платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.100.2, п.100.6 ст.100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Згідно ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно ст.126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, камеральна перевірка позивача щодо своєчасності сплати податкових зобов'язань за деклараціями з ПДВ за всі звітні періоди була проведена з урахуванням вищевказаних положень Податкового кодексу України, за результатами якої і встановлені порушення своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ. При цьому, сплата податкових зобов'язань була неодноразово розстрочена, що вплинуло на строки проведення перевірки та обрахунок порушених строків сплати податкових зобов'язань платника податків.

Пунктами 32.1, 32.2, 32.3 ст.32 Податкового кодексу України визначено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

За п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п.1.4, 1.5, 1.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2013 року №1853/24385 (надалі - Порядок №574) розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи, що ведеться органами Державної фіскальної служби України.

Період при сплаті розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано у договорі про розстрочення (відстрочення).

Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Однак, згідно пп.2 п.12 ст.100 Податкового кодексу України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Відповідно до п.4.6 Порядку №574 з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились несплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України.

Таким чином, в результаті прийняття рішення про розстрочення податкового зобов'язання (податкового боргу) та укладення відповідного договору про розстрочення, визначені Податковим кодексом України строки сплати податкових зобов'язань (податкового боргу), розстрочених відповідно до умов укладеного договору, переносяться на строки сплати цих податків та податкових платежів, передбачених договором про розстрочення. Тому, строками сплати розстрочених грошових зобов'язань (податкового боргу) з ПДВ слід вважати строки, передбачені договором про розстрочення за ст.100 Податкового кодексу України.

При цьому, як зазначив відповідач, та його твердження знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, кількість днів затримки зі сплати розстрочених податкових зобов'язань (податкового боргу) для розрахунку штрафних санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, слід визначати, виходячи з того, що днем виникнення заборгованості з узгодженого податкового зобов'язання та податкового платежу є день наступний за днем, визначеним договором про розстрочення терміну їх сплати.

Також судом було встановлено, що податкові платежі позивача були зараховані податковою інспекцією в рахунок сплати його податкового боргу в порядку черговості, що було враховано при визначенні днів прострочення сплати податкового зобов'язання.

Пунктом 131.2 ст.132 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

При цьому, оскільки нарахування пені закінчується у день погашення податкового боргу, то датою погашення податкового боргу згідно п.2.3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 року №953, є день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; день прийняття рішення про скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

При визначенні кількості днів затримки сплати податкового зобов'язання (податкового боргу) першим днем прострочення сплати податкового зобов'язання вважається день наступний за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, наступний за днем, на який переносяться строки сплати податкових платежів, передбачені договором про розстрочення, наступний за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми.

Останнім днем прострочення вважається день зменшення абсолютного значення суми податкового боргу, підтверджене відповідним документом.

Відтак, вище зазначалось, що за результатами проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення термінів сплати суми узгодженого грошового зобов'язання, відповідальність за яке визначена ст.126 Податкового кодексу України. Це порушення є закінченим у момент збігу, передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків. Оскільки обставини, які зумовлюють застосування штрафу виникають в силу самого погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, то й перебіг строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України для застосування штрафних санкцій, починає відраховуватись також від дати погашення податкового боргу. Це обґрунтовує правомірність висновків відповідача про несвоєчасність сплати податкового зобов'язання з ПДВ.

Отже, під час судового розгляду справи встановлено та знайшла своє підтвердження позиція податкового органу про те, що при визначенні кількості днів прострочення сплати податкового зобов'язання (податкового боргу) в акті перевірки обрахунок кількості днів затримки було здійснено відповідно до норм чинного законодавства. А нараховані за ст.126 Податкового кодексу України суми штрафу згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розраховані контролюючим органом правомірно, з урахуванням обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства. Тому і винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 21.04.2016 року №0000031500 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Натомість доводи позивача, викладені в позовній заяві, є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволенні цього адміністративного позову відмовити повністю.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке. Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні розглядуваного адміністративного позову, сплачена позивачем сума судового збору (платіжне доручення №2604 від 09.06.2016 року на суму - 2239,00грн.) поверненню з Державного бюджету України не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 13 вересня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник