Ухвала суду № 61531131, 20.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №316/414/15 Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Провадження №22-ц/778/789/16 Суддя-доповідач: Кримська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Кримська О.М.,

Судді Дашковська А.В.,

Подліянова Г.С.,

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка є правонаступником ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи -ОСОБА_8, ОСОБА_9, комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнював та в обґрунтування якого зазначав, що 12.12.2013 року згідно акту «Про затоплення, аварії, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, затвердженого головним інженером комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (далі - КП «ПКВ» ЕМР) ОСОБА_10, комісія в складі змінного майстра служби АВР ОСОБА_11, слюсарів-сантехніків ОСОБА_12, та Петренко, засвідчила, що з квартири АДРЕСА_1, внаслідок проникнення води з системи опалення, в квартиру АДРЕСА_2 трапилось затоплення гарячою водою, внаслідок чого було затоплено: стеля зали, коридору, спальні, стіні цих кімнат, пошкоджені шпалери, у спальні відбулось замкнення електропроводки.

В даному акті зазначено, що причиною затоплення стало те, що в квартирі відповідача вирвало глушку на чавунній батареї опалення в спальні. Під актом підписались всі члени комісії та представник квартири НОМЕР_1 ОСОБА_5 та квартири НОМЕР_2 ОСОБА_3

Внаслідок затоплення були пошкодженні шпалери на стелі коридору, зали, спальні, а також шпалери на стінах в коридорі, залі, спальні, про що було складено відповідний дефектний акт від 22.01.2014 року

З метою з'ясування розміру заподіяної майнової шкоди та витрат на її відшкодування, на виконання ухвали Енергодарського міського суду Запорізької області від 20.05.2015 року було проведено будівельно-технічну експертизу, відповідно до якої вартість робіт та матеріалів для виконання ремонтних робіт складає 17 332,80 грн..

За проведення експертизи позивачем було сплачено 2 500 грн. та сплачено 25 грн. комісії банку за оплату послуг по проведенню експертизи.

У зв'язку з пошкодженням квартири, яке виявилось у фактичному знищенні шпалер на стінах та стелі зали, коридору, спальні, позивач змушений робити ремонт у квартирі, а до цього періоду проживати у спаплюженому житловому приміщенні, що дуже негативно відобразились на моральному стані позивача, що виразилось в переживання щодо вчинення дій пов'язаних з ремонтно-відновлювальними роботами, пошуком фахівців, які б могли виконати такі роботи, тощо. В той час, коли на дворі холодна пора року, а від постійної вологи перебування в квартирі стало не аби яким випробуванням на міцність нервів.

Відповідачі жодних дій спрямованих на відшкодування шкоди в добровільному порядку не вчиняли, що в свою чергу й змусило позивача звернутись з зазначеним позовом до суду, а передусім, у зв'язку з його юридичною необізнаністю звернутись за правовою допомогою до адвоката. Тобто вчиняти дії, які суттєво змінили звичний ритм його життя.

В результаті залиття квартири і такого відношення відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 5 000 грн..

Остаточно просив суд стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири в розмірі 17 332,80 грн., грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та понесені судові витрати: на правову допомогу в розмірі 2 000 грн., витрати пов'язані з оплатою за експертизу 2 500 грн., банківський збір за переведення коштів на оплату експертизи 25 грн., сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн..

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2015 року уточнені позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири в розмірі 12 877 грн. та грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього підлягає стягненню 17 877 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі по 1 589,53 грн. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.16-23 т.2).

Від відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 надійшли заяви, в яких вони зазначають, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримують в повному обсязі, проти її задоволення не заперечують, справу просять розглядати за їх відсутністю (а.с.27-28 т.2).

Апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_13 також надіслали заяви, в яких апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі, просять її задовольнити, справу розглядати за їх відсутністю (а.с.29, 30 т.2).

Позивач ОСОБА_4 подала заяву про розгляду справи за її відсутності, наполягає на позовних вимогам, просить відхилити апеляційну скаргу та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники апеляційного розгляду, які не з'явилися до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомили, будь - яких письмових клопотань, у тому числі і про перенесення розгляду справи, заперечень або пояснень по справі від них не надходило.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_2 були позивач ОСОБА_15 та члени його сім'ї - ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.8 т.1).

Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка розташована над квартирою позивача, поверхом вище (а.с.43 т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 серпня 2016 року в зв'язку із смертю позивача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. залучено до участі у справі його спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та договору про поділ спадкового майна власником 1\4 частки квартири АДРЕСА_2 яка належала ОСОБА_5 перейшла у власність ОСОБА_4 ( т.2 а.с.32-36).

ОСОБА_4 залучена до участі у справі в якості позивача та підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із актом про затоплення від 12.12.2013 року, складеного КП «ПКВ» ЕМР, 12.12.2013 року квартиру АДРЕСА_2 затопило гарячою водою внаслідок проникнення води з квартири НОМЕР_2, де вирвало глушку на чавунній батареї опалення, яка перебувала в експлуатації на протязі 41 року. Комісією рекомендовано замінити батарею та своєчасно викликати спеціалізовану бригаду для огляду сантехнічного обладнання (а.с.9 т.1).

Акт про залиття квартири було складено в присутності ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3, про що свідчать їх підписи на акті.

За фактом залиття квартири НОМЕР_1 комісією посадових осіб КП «ПКВ» ЕМР 17.01.2014 року здійснено огляд вказаної квартири, за результатом якого складено дефектний акт (а.с.10-11 т.1).

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 151 ЖК Української РСР громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Пункт 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 pоку, передбачає такий же обов'язок, а саме забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків. При наявності несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. На відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Для встановлення розміру заподіяної шкоди у справі була призначена будівельно-технічна експертиза і відповідно до висновку експерта №2109 від 22.07.2016 року, вартість відновлювального ремонту, необхідного для усунення пошкоджень в квартирі АДРЕСА_2 спричинених внаслідок залиття, яке зафіксоване в акті про залиття від 12.12.2013 року складає 10 570 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ -20% - 1761 грн. 80 коп., вартість матеріалів - 4 068 грн.. В даному розрахунку не врахована вартість ліквідації замикання електропроводки в спальні 113-8, в зв'язку з тим, що в наданих на дослідження матеріалах відсутній перелік та об'єми необхідних електромонтажних робіт (а.с.77-103 т. 1).

Факт пошкодження майна не оспорюється відповідачами.

Будь-який належних та допустимих доказів на спростування розміру матеріальної шкоди, відповідачами не надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що акти про залиття складено неналежним чином є недоречними, так як наявні в матеріалах справи Акти складені уповноваженими особами житлово-комунального підприємства, ніким не оскаржені та не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Крім того, сам факт залиття квартири позивача та підстави з яких відбулася ця подія - виривання глушки на батареї опалення, відповідачами не заперечується.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи(ч.1 ст. 64 ЦПК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх висновків і заперечень.

Всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача доводити свої заперечення проти позову належними та допустимими доказами, будь-яких доказів відсутності вини відповідачів у залитті квартири позивачів та на спростування визначеного розміру збитків, що підлягають відшкодуванню у зв'язку із залиттям квартири, відповідачами не надано.

Таким чином судова колегія вважає, що по справі доведена вина відповідачів у заподіяні шкоди і судом першої інстанції правомірно визначено про необхідність покладення на відповідачів обов'язку по її відшкодуванню. Розмір матеріальної шкоди, визначений суд першої інстанції не є завищеним з огляду на обсяг пошкоджень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з п.п. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в який грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Сам по собі факт залиття квартири та спричинення шкоди, належному позивачу майну вже свідчить про наявність моральної шкоди, оскільки вказаним фактом порушено нормальний ритм життя позивача та його сім'ї. При визначені розміру на відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції також враховано надані позивачем докази погіршення здоров'я позивача. пов'язані із емоційними переживаннями та хвилюванням з приводу події затоплення (а.с.147-150)

Судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди в сумі 5000 грн., правильно враховані характер та ступень моральних страждань позивача, принцип розумності та справедливості, а тому судова колегія погоджується із визначеним районним судом розміром моральної шкоди.

Оскільки відшкодування моральної шкоди було присуджено судом першої інстанції за життя позивача ОСОБА_15, в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 1230 ЦК України до спадкоємців переходить право на її стягнення.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу спростовуються наступним.

Пунктами 47 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, в матеріалах справи містяться копія свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю №3416 на ім'я ОСОБА_14, копія договору про надання правової допомоги (цивільна справа) від 12.02.2015 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги (цивільна справа) від 12.02.2015 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №16/06 від 16.02.2015 року, №18/06 від 18.02.2016 року, №26/08 від 26.08.2015 року на загальну суму 2900 грн. та акт виконаних робіт №26/08-2015 від 26.08.2015 року, в якому міститься розрахунок фактичних витрат робочого часу адвоката, який відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (а.с.16, 17, 114, 115, 124 т.1).

Ті докази та обставини, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 57,58,59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.Кримська

Судді: А.В.Дашковська

Г.С.Подліянова