Ухвала суду № 61527901, 20.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/10211/2016 Головуючий в 1 інстанції - Калініченко О.Б.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.

при секретарі Переятько А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, яка змінила прізвище на ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та просила усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом її вселення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 передати ключі їй від спірної квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 03.08.2015 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва було розірвано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2

Однак за час спільного проживання у шлюбі сторони набули право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 60,4 кв. м, житловою площею - 21,5 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2010 року №3580, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Карпенко O.A.

Позивачка разом з малолітнім сином зареєстрована у вказаній квартирі, яка є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач протиправно перешкоджає останній у користуванні вказаною квартирою, не надає можливості користування належним їй майном в добровільному порядку, її прохання та письмові вимоги надати комплект ключів були проігноровані відповідачем.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою - задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом вселення ОСОБА_3 в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 передати ключі їй від спірної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року виправлено описку в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року та виключено з тексту рішення посилання на заочний розгляд.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В скарзі посилався на порушення принципу гласності, відкритості, справедливості, неупередженості та забезпечення громадянам доступу до правосуддя. Судом було порушено встановлений процесуальним законом порядок вручення судових повісток, передбачений ст. 74 та 191 ЦПК України. Суд безпідставно не зупинив провадження в даній справі до розгляду справи про поділ майна подружжя між сторонами, оскільки провадження в справі про поділ майна подружжя відкрито значно раніше, ніж провадження в даній справі, а рішення в справі про поділ майна подружжя може мати правове значення для даної справи, оскільки ОСОБА_2 заперечує, що квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю. Також зазначив, що суддею порушено порядок розгляду заяви про зупинення провадження. Крім того, апеляційна скарга містить доводи, щодо ухвалення заочного рішення з порушенням вимог процесуальних норм. В скарзі є також доводи щодо недоведеності обставин, що мають значення для розгляду даної справи, які суд вважав встановленими. Так, зокрема представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано доказів на підтвердження існування спору щодо користування спірним житловим приміщенням, а покладені в основу судового рішення докази, щодо підтвердження створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою датовані груднем 2015 року та лютим 2016 року, тобто значно пізніше ніж позовна заява. Крім того, судом не надано оцінки тому факту, що позивачка самостійно виїхала зі спірного приміщення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов про вселення, суд вважав встановленими такі обставини.

21.11.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який 03.08.2015 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва був розірваний.

На підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2010 року №3580 позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, набули право власності, яке за договором було зареєстровано лише за відповідачем, на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 60,4 кв. м, житловою площею - 21,5 кв. м.

Встановлено, що позивачка разом з сином ОСОБА_6, 2006 року народження, з 03.06.2011 року зареєстрована у вказаній квартирі, яка за презумпцією закону є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак відповідач протиправно перешкоджає останній у користуванні вказаною квартирою, не надає можливості користування належним їй майном, яке знаходиться в цій квартирі, в добровільному порядку, ігноруючи її прохання та письмові вимоги надати комплект ключів від вхідних дверей квартири.

Такою, що втратила право на користування цим житлом, позивачка у встановленому законом порядку визнана не була.

При цьому позивачка, маючи право користування квартирою, намагалася вселитись у вказану квартиру, однак доступу до квартири вона не має, а відповідач у добровільному порядку відмовляється передати їй ключі, чим порушує права та законні інтереси позивачки володіти та користуватись цим майном.

Викладені обставини підтверджуються письмовими вимогами позивачки про усунення перешкод у користуванні квартирою, направленими на адресу відповідача у грудні 2015 року та у лютому 2016 року, та зверненням до правоохоронних органів у грудні 2015 року з приводу вчинення відповідачем протиправних дій за вище викладених обставин, побутовим актом від 17.12.2015 року про неможливість позивачки потрапити до спірної квартири, найманням нею іншої квартири для її з сином проживання за договором оренди від 01.02.2015 року.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновок суду про порушення прав позивача на користування спірною квартирою відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, про те, що суд в даній справі встановив, що спірна квартира є спільним майном, що не відповідає дійсності, так як вона придбана за особисті кошти відповідача, колегія суддів не приймає з огляду нате, що суд першої інстанції правильно виходив з положень Сімейного кодексу України, відповідно до яких майно набуте подружжям за час шлюбу відповідно до вимог закону є їх спільним майном, доти поки не буде доведено інше.

Та обставина, що на даний час не завершився розгляд справи про поділ майна подружжя не позбавляє позивача в даній справі, захищати своє право на проживання в спірній квартирі, яке вона має і як власник і як член сім'ї власника з дозволу якого заселилась до спірної квартири.

В разі встановлення в справі про поділ майна подружжя факту, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача, позивач в даній справі все рівно матиме право на користування спірною квартирою в силу ст. 156 ЖК України, до визнання її такою, що втратила це право.

Посилання на те, що суд безпідставно не зупинив провадження в даній справі до вирішення справи про поділ майна, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.03.2016 року ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року про відмову в задоволені заяви про зупинення провадження залишена без змін (а.с. 116-119).

Апеляційний суд виходив з того, що відсутні об'єктивні підстави вважати, що розгляд даної справи про вселення є неможливим до вирішення справи про поділ майна.

Відповідно до положення частин 1,2 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

За даними, які містяться в паспорті, ОСОБА_3 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач цієї обставини не заперечує. Не заперечує він також, що поселилась до спірної квартири відповідач з його згоди як його дружина.

З наведеного випливає, що позивачка має право користування квартирою АДРЕСА_1, так як вона зареєстрована в спірній квартирі під час шлюбних відносин з відповідачем та набуття права власності на спірну квартиру.

Доводи представника відповідача проте, що позивач не довела факт вчинення перешкод відповідачем у користуванні спірною квартирою, та залишення позивачем спірної квартири добровільно, колегія суддів не приймає з огляду на те, що представник відповідача не заперечував, що у позивача по справі відсутні ключі від спірної квартири. Крім того суду були надані докази, які свідчили про те, що відповідач вчиняє перешкоди в доступі до квартири позивачу, право користування якою вона набула в установленому законом порядку. Посилання на те, що докази по справі збирались позивачем після подачі позову правового значення не мають з огляду на те, що вони були прийняті судом і їм була надана належна правова оцінка.

Доводи скарги про не повідомлення відповідача про дату судового засідання також на правильність ухваленого рішення не впливають з огляду нате, що представник відповідача з'явився до апеляційного суду і всі обставини зазначені представником були предметом дослідження в апеляційному суді. Розгляд справи в суді першої інстанції без участі однієї із сторін не є самостійною підставою для скасування судового рішення по справі відповідно до повноважень апеляційного суду.

Посилання в скарзі на те, що суд порушив закон, зазначивши про заочний розгляд в рішенні суду також не мають правового значення для вирішення спору по суті.

Крім того ухвалою суду були внесені відповідні виправлення до рішення в цій частині, і судова колегія в даній справі прийшла до висновку, що такі дії суду відповідали вимогам процесуального Закону.

Доводи скарги про порушення судом принципів гласності, неупередженості, справедливості є надуманими.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, дав належну оцінку доказам сторін.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: