Ухвала суду № 61522315, 12.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 11-сс/796/2957/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Тарасюк К.Е.

Категорія: cm. 183 КПК Доповідач: Сокуренко Д.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Сокуренка Д.М.,

суддів Рибака І.О., Лашевича В.М.,

секретаря судового засідання Сергути Г.О.,

за участю прокурора Таланової Л.О.,

захисника Лавренова В.Л.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника - адвоката Лавренова В.Л., подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС другого СВ слідчого управління прокуратури міста Києва Смоли І.І. та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах двох місячного строку досудового розслідування, а саме до 21 години 56 хвилин 10 жовтня 2016 року включно, із визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, тобто в сумі 275 600 /двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот/ гривень, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не одруженого, з повною загальною середньою освітою, працюючого на посаді інспектора роти №3 батальйону №3 УПП в м. Києві ДПП НП України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному, слідчий суддя, врахував, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до категорії тяжких та передбачає покарання у виді реального позбавлення волі від п'яти до десяти років, а також дані про особу підозрюваного, який позитивно характеризуються, має визначене місце реєстрації і проживання, працював та займався суспільно корисною працею, прийшов до висновку про необхідність застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, слідчий суддя при визначені застави з урахуванням ст. 182, ст. 183 КК України та практику Європейського суду з прав людини, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, позицію прокурора щодо розміру застави в розмірі 500 мінімальних заробітних плат, а також позитивні дані про особу підозрюваного, його матеріальний стан, вважає доцільним визначення застави у розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що буде співрозмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками, а в разі внесення застави зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2016 року скасувати та звільнити підозрюваного ОСОБА_2 з під варти в залі суду.

Своє прохання захисник обґрунтовує тим, що судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу.

На думку сторони захисту, повідомлена ОСОБА_2 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є необґрунтованою та надані органом досудового розслідування не підтверджують причетність останнього до зазначеного кримінального правопорушення, оскільки на даний час в матеріалах справи відсутні докази які б об'єктивно зв'язували ОСОБА_2 з цим злочином.

Звертає увагу на те, що органам досудового слідства до проведення обшуку було достеменно відомо осіб причетних до скоєння даного кримінального правопорушення про що свідчать ухвала Печерського районного суду м. Києва про проведення обшуків від 11 серпня 2016 року, де чітко зазначається про причетність до вчинення даного злочину інспекторів патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Тобто, затримання його підзахисного повинно було відбуватись виключно на підставі ухвали слідчого судді в порядку передбаченому ст. 190 КПК України, чим було грубо порушено вимоги ст. 207 КПК України.

Також апелянт зазначає, що в клопотанні слідчого відсутні посилання на матеріали провадження, які б підтверджували існування обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, слідчим не надано будь-яких доказів, які б підтверджували ймовірні спроби ОСОБА_2 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагання впливати на потерпілого і свідків, не зазначено яким іншим чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню. Тобто, клопотання слідчого не відповідає ст. 184 КПК України щодо його форми і змісту.

Разом з тим, сторона захисту вважає безпідставним твердження щодо можливості ОСОБА_2 перешкоджати кримінальному провадженню у зв'язку з тим, що він є службовою особою правоохоронного органу, оскільки в цьому ж кримінальному провадженні з тих же підстав та з аналогічним обґрунтуванням за клопотанням слідчого до ОСОБА_2 вже застосовано інший захід забезпечення кримінального провадження - відсторонення від посади.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим управлінням прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016100000000745 від 05 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

11 серпня 2016 року о 21 годині 56 хвилин ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

12 серпня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення /також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»/.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні сторони обвинувачення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Враховуючи зазначене, на об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною причетність ОСОБА_2 до вчинення правопорушення, яке йому інкримінується, що є підставою для застосування щодо підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, та конкретні обставини його вчинення працівником правоохоронного органу, дані про особу підозрюваного, який позитивно характеризується, має визначене місце реєстрації і проживання, працював та займався суспільно корисною працею, а також наявність значного суспільного інтересу в результаті розслідування даного кримінального провадження.

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.

Крім того, враховуючи обставини даного конкретного випадку, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у даному випадку існують ознаки суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Разом з цим, вирішуючи клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права підозрюваного, але і високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Проте ні захисником, ні підозрюваним у судовому засіданні апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини на які вони посилаються та спростовували висновки слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри і ризиків, отриманих на підставі документів долучених до клопотання сторони обвинувачення, оскільки фактично сторона захисту обмежилась лише запереченнями наведених прокурором фактів та обставин.

Враховуючи наведене, вимоги апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_2 і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з документів доданих до клопотання слідчого, ОСОБА_2 був затриманий 11 серпня 2016 року уповноваженою особою на підставі п.п. 1, 2 ст. 208 КПК України, тому колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про незаконність затримання ОСОБА_2 без ухвали слідчого судді в порушення вимог ст. 207 КПК України.

Таким чином, доводи захисника щодо незаконності оскаржуваної ухвали є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, оскільки даний розмір застави не суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Слідчий суддя також правильно, з урахуванням виключного випадку, а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, позицію прокурора щодо розміру застави, позитивні дані про особу підозрюваного і його матеріальний стан та визначив заставу в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, тобто в сумі 275 600 /двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот/ гривень, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_2покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.

З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Тому, вказані в апеляційній скарзі вимоги та підстави, в яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС другого СВ слідчого управління прокуратури міста Києва СмолиІ.І. та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах двох місячного строку досудового розслідування, а саме до 21 години 56 хвилин 10 жовтня 2016 року включно, із визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, тобто в сумі 275 600 /двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот/ гривень, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Лавренова В.Л. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ______ ____

Сокуренко Д.М. Рибак І.О. Лашевич В.М.