Ухвала суду № 61496698, 20.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/826/16-ц Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/4570/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 20.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В. Суханової Є.М.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із зазначеним позовом до відповідачки, в якому зазначав, що 08 лютого 2013 року між сторонами укладено договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 900 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 не проводить оплату по кредитній лінії і тому станом на 30 листопада 2015 року виникла заборгованість у розмірі 11622 грн. 01 коп.

Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 11622 грн. 01 коп. за кредитним договором №б/н від 08 лютого 2013 року та судові витрати у розмірі 1378 грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано належних доказів, які містять інформацію щодо предмету доказування, а на підставі доданих до позовної заяви додатків неможливо встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх дійсну суму, суму повернутого боргу відповідачем та залишок боргу на час розгляду справи.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 08.02.2013 року між сторонами укладено договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 900 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження отримання коштів за договором позивачем надано ксерокопію анкети-заяви позичальника ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 08.02.2013 року.

На цю анкету-заяву позивач посилається як на письмовий доказ, що підтверджує отримання коштів відповідачем.

Проте, суд першої інстанції вірно вважав, що дана ксерокопія не є належним та допустимим доказом отримання коштів, виходячи з вимог ч.2 ст.64 ЦПК України щодо того, що письмові докази подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Ксерокопія як незасвідчена копія службового документу не відповідає вимогам п.3.16 ДСТУ 2732-2004 «Діловодство й архівна справа, терміни та визначення понять», якою визначено вимоги до копії службового документа, що містять реквізити, які в окремих випадках надають їй юридичної сили оригіналу.

Крім того, як зазначив суд, у зазначеній ксерокопії анкети-заяви від 08.02.2013 року не вказано номер платіжної картки чи номер рахунку, на який банком повинні бути перераховані кошти.

Жодних доказів отримання відповідачем грошових коштів від банку позивачем не надано.

В ксерокопії анкети-заяви позичальника, в Умовах та правилах надання банківських послуг, копії яких додані до позовної заяві, відсутні дані про отримання відповідачем не тільки коштів, але й банківської картки.

За ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем суду не надано належних доказів виконання цього договору кредитором, а саме, зарахування коштів на кредитну картку позичальника та видачу коштів готівкою.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не містить відомостей про отримання відповідачем кредитної картки зі встановленим лімітом коштів. До того ж цей розрахунок зроблений та підписаний невідомою особою, а тому не може бути визнаний належним доказом отримання коштів позичальником.

Як вірно зазначав суд першої інстанції, позивачем не надано належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, з якого б вбачалося, яким саме чином та за який період нараховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на 30.11.2015 року у розмірі 11622 грн. 01 коп.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), і тому суд не мав підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, пені, зазначені в розрахунку, є правильними.

За викладених обставин суд вірно вважав, що позивачем не надано належних доказів, які містять інформацію щодо предмету доказування, оскільки на підставі доданих до позовної заяви додатків неможливо встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх дійсну суму, суму повернутого боргу відповідачем та залишок боргу на час розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо недоведеності позивачем факту виконання ним умов договору про надання кредитного ліміту відповідачу.

Також відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В наданих позивачем суду письмових доказах відсутні відомості про встановлення сторонами договору строку повернення позики. Не надано також доказів предявлення вимоги відповідачу про повернення позики або відомостей про встановлення інших умов та строків повернення позики.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: