Ухвала суду № 61479880, 20.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року справа №812/305/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 812/305/16 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Будкомплект» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Будкомплект", звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області в якому просило визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000431203, яким нараховані на суму 458876,25грн. штрафні санкції 20% у сумі 91775,26грн., та № 0000451203, яким нараховані на суму 155621,06грн. штрафні санкції 10% у сумі 15562,21грн.

В обґрунтування позову, товариство зазначило, що згідно норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року та Податкового кодексу України вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме: щодо податку, який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669- VІІ не суперечать вимогам ПКУ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, суд 1 інстанції задовольнив позовні вимоги товариства.

Визнав протиправним та скасував винесене державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2016 за № 0000431203 про визначення Публічному акціонерному товариству "Будкомплект" штрафу у розмірі 20% у сумі 91775,26 грн. (дев'яносто одна тисяча сімсот сімдесят п'ять грн. 26 коп.) за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 458876,25 грн.

Визнав протиправним та скасував винесене державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2016 за № 0000451203 про визначення Публічному акціонерному товариству "Будкомплект" штрафу у розмірі 10% у сумі 15562,21 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві грн. 21 коп.) за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 155621,06 грн.

Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилається на необґрунтованість та безпідставність судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до акту перевірки, та керуючись ст. 120 Податкового кодексу України, було винесено податкові повідомлення рішення №0000431203 та № 0000451203 від 22.03.2016 року. Зазначені повідомлення були направлені позивачу листом від 22.03.2016 року за № 3430/12-14-12-03/06.

Апелянт вказує, що товариством з порушенням граничних термінів сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності було здійснено сплату самостійно визначених грошових зобов'язань, заявлених згідно до податкових декларацій за 2013-2015 роки. Позивачем протягом 2013-2015 років здійснювалась частково в рахунок погашення податкового боргу сплата орендної плати за землю.

Апелянт зазначає, що так як податкове зобов'язання із орендної плати за землю, самостійно визначене позивачем в звітних та уточнюючих податкових деклараціях за 2013- 2015 роки, не було сплачено своєчасно протягом строків, визначених ПКУ, то до платника застосовуються штрафні санкції у відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПКУ, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які провадять діяльність на території АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Податковий орган також зазначив, що згідно зі ст. 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які провадять діяльність на території АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Проте Законом № 1669 не визначено порядок застосування вказаних, зокрема, у статті 6 тимчасових заходів. Прийняття такого Закону не зумовило зупинення або зміну порядку адміністрування податків та зборів, права та обов'язки платників податків та зборів; компетенцію контролюючих органів; повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю; а також відповідальність за порушення податкового законодавства. На думку апелянта, Закон № 1669 не змінив регулювання податкових відносин, які врегульовані спеціальним законом - Податковим кодексом України, який, відповідно, і має вищу юридичну силу порівняно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Враховуючи викладене, апелянт просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням ПАТ "Будкомплект" є Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Механізаторів, б. 1. Земельні ділянки, які ПАТ "Будкомплект" орендує, також знаходяться за зазначеною адресою (а.с.5,6).

Відповідно до розділу ІІІ Акту про результати камеральної перевірки товариства від 04.03.2016 року № 365/12-14-15-03/01242372, відповідач зазначив про порушення ним термінів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 30.06.2014 по 30.12.2015 та визначив суми штрафу за час прострочки (а.с.45-49).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2016 за № 0000431203, позивачу визначено штраф у розмірі 20% у сумі 91775,26 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 458876,25 грн (а.с.7).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 22.03.2016 за № 0000451203, підприємству визначено штраф у розмірі 10% у сумі 15562,21 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 155621,06 грн (а.с.8).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі за текстом - Закон № 1669), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 Закону № 1669 визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 Закону № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014 року), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу зазначених норм Закону № 1669 та ПКУ вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669 не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України "Урядовий портал".

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Колегія суддів зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів зокрема належить м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Таким чином, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень позивач перебував на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При вирішенні питання відносно позивача щодо визначення наявності податкового боргу відповідач повинен був керуватися усіма положеннями Податкового кодексу України та нормами Закону № 1669. Тобто, відповідач не повинний був однозначно застосовувати окремі положення Податкового кодексу України, а повинний надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для визначення сум податкового боргу.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати орендної плати з юридичних осіб за період червень 2014 року - грудень 2015 року, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону № 1669 та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Податкового кодексу України та Закону № 1669, тому прийняті спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Посилання представника податкового органу на ті обставини, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону N 1669 податкових пільг, а також не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України, є незмістовними з наступних підстав.

При даних спірних правовідносинах розглядається питання не застосування податкових пільг, а питання застосування положень статей 6, 7 Закону № 1669, якими суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном. При цьому самим Законом не передбачена процедура визначення порядку звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Колегія суддів вважає, що відповідач повинний був враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України та застосувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, податковий орган в силу приписів ст. 4 Податкового кодексу України не повинний був однозначно застосовувати ті положення, що Законом №1669 не внесені зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а повинний був надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.

Також платник податків не повинен був звертатися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу (пункт 100.2 статті 100 Кодексу), оскільки спірні правовідносини стосуються не процедури відстрочення або розстрочення податкового боргу, а процедури звільнення від сплати конкретних обов'язкових платежів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції і підстави для скасування постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 812/305/16 - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць