Рішення № 6146894, 13.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2009 р. Справа № 61/97-09

вх. № 3736/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бура Ю.О., за довіреністю №463 від 15.06.2009 року;

відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак Харківської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Тернова Харківського району Харківської області

про стягнення 19912,97 грн. та повернення обладнання

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Українська пивна компанія Харків", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФО-П ОСОБА_2 про повернення суборендованого обладнання та стягнення заборгованості зі сплати суборендних платежів за договором №М.СИУ - 290 від 01.04.2008р. у розмірі 172,97 грн., неустойку за прострочення повернення суборендованого обладнання за договором №М.СИУ - 290 від 01.04.2008р. у розмірі 12960,00грн., штраф за порушення строків виконання грошових зобов"язань за договором №М.СИУ - 290 від 01.04.2008р. у розмірі 300,00грн. Також позивач просить витрати по веденню справи покласти на відповідача.

07.07.2009р. представник позивача через канцелярію суду надав письмову уточнену позовну заяву , відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати суборендних платежів за договором №М.СИУ - 290 від 01.04.2008р. у розмірі 86,57 грн., неустойку за прострочення повернення суборендованого обладнання за договором №М.СИУ - 290 від 01.04.2008р. у розмірі 10800,00грн., штраф за порушення строків виконання грошових зобов"язань за договором №М.СИУ - 290 від 01.04.2008р. у розмірі 150,00грн., неустойку з розрахунку подвійної плати за користування обладнанням за період прострочення повернення у розмірі 172,80 грн. Також позивач просить витрати по веденню справи покласти на відповідача.

Відповідно до приписів ст.22 ГПК України позивач до прийняття рішення у справі вправі збільшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про прийняття уточненої позовної заяви позивача та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням наданих уточнень.

В судовому засіданні 13.07.09р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням наданої уточненої позовної заяви.

Відповідач в судове засідання , призначене на 13.07.2009р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів , витребуваних ухвалою суду та відзиву на позовну заяву , не надав.

З наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.спр.32), місцем проживання відповідача є: 62421, АДРЕСА_1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвали суду повернулись на адресу суду з відміткою пошти „за зазначеною адресою не проживає”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 13.07.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01 квітня 2008 року між ТОВ “Українська пивна компанія Харків” (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі відповідач) укладено договір № М.СИУ - 290 суборенди операційного торгівельного обладнання (далі договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування за плату операційне торгівельне обладнання, яке належить орендарю на праві користування відповідно до договору оренди з власником ВАТ “Сан ІнБев Україна” № ВО-3/2007 від 30.06.2007 року; обладнання передається в комплекті, склад кожного окремого комплекту узгоджується сторонами, шляхом підписання відповідного акту приймання передачі, який є невідємною частиною договору.

Факт передачі обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання, підписаний сторонами 02 квітня 2008 року.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4 договору щомісячний розмір суборендної плати визначається в акті прийому передачі такого комплекту і вважається узгодженим шляхом підписання відповідного акту прийому передачі, суборендна плата сплачується суборендарем щоквартально на поточний рахунок Орендаря на умовах попередньої оплати до 3 числа першого місяця кварталу протягом якого буде здійснюватися суборенда обладнання.

Пунктом 2 акту прийому передачі сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати, який становить 24,00 грн. крім того ПДВ (20%), що разом становить 28,80 грн .

В порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасного внесення суборендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендній платі з 01.10.2008р по 31.12.2008 року у сумі 86 грн.57 коп. (сума основного боргу).

Позивачем належним чином виконано свої зобовязання перед відповідачем по договору № М.СИУ - 290 суборенди обладнання від 01.04.2008 р., проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасного внесення суборендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендній платі з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 86 грн. 57 коп.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок позивача внаслідок чого, у нього виникла заборгованість по суборендній платі з 01.10.2008р по 31.12.2008 року у сумі 86 грн.57 коп. (сума основного боргу).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендних платежів за договором № М.СИУ - 290 від 01.04.2008 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 86,57 грн. заборгованості з суборендної плати належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 11.1, 11.2 договору передбачено, що договір діє до 31 грудня 2008 року; дія договору припиняється у випадку закінчення строку на який він був укладений.

19.01.2009р. позивач направив на адресу суборендаря повідомлення за вих. № 353-юр про розірвання Договору з вимогою повернути суборендоване обладнання.

Таким чином, станом на момент розгляду справи договір № М.СИУ 290 від 01.04.2008 р. є таким, що припинив свою дію.

Статтею 785 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду.

У відповідності до п. п. 3.2, 3.4 договору, у разі припинення дії цього договору з підстав передбачених п.п. 4.11,11.2,11.3,11.5 цього договору, відповідач зобовязався повернути обладнання позивачу; обладнання рахується фактично переданим позивачу з суборенди з моменту підписання сторонами акту прийому передачі обладнання. Проте відповідач на сьогоднішній день не повернув позивачу отримане в користування по договору обладнання.

Наведене свідчить про порушення відповідачем ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, на час прийняття рішення, відповідач безпідставно утримує майно позивача, у звязку з чим порушує свої обовязки за договором та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про зобовязання відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути йому орендоване за договором № М.СИУ 290 від 01.04.2008 року розливне обладнання загальною вартістю 6480,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задовленню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов”язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 7.2 Договору суборенди сторонами передбачена відповідальність за порушення строків виконання грошових зобовязань у вигляді штрафу у розмірі 50 грн. за кожен місяць несплати орендної плати, який за період з 01.10.2008 року по 01 12.2008 склав 150 грн.

У відповідності до п. 7.7 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за невиконання обовязку щодо повернення обладнання у вигляді штрафу у розмірі 200% заставної вартості обєкту оренди. У звязку з чим, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 10800,00грн. та сума неустойки з розрахунку подвійної плати за користування обладнанням за період прострочення повернення у розмірі 172,80 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги Договору щодо сплати орендної плати, а також не повернув суборендоване майно у строки, встановлені договором, суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 150 грн. за прострочення внесення суборендної плати, 10800,00грн. за прострочення суборендованого обладнання та сума неустойки з розрахунку подвійної плати за користування обладнанням за період прострочення повернення у розмірі 172,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита у розмірі 199,13 грн та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 22, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 785, 836 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 179, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (62421, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, відомості про відкриті рахунки в установах банків в матеріалах справи відсутні) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (63100, Харківська обл., Коломацькій район, смт Коломак, вул. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965) орендоване за договором № М.СИУ 290 від 01.04.2008 року розливне обладнання, загальною вартістю 6480,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (62421, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, відомості про відкриті рахунки в установах банків в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (місцезнаходження: 63100, Харківська обл., Коломацькій район, смт Коломак, вул. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965), суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 86,57 грн., суму неустойки за прострочення повернення обладнання у розмірі 10800,00грн.; штраф в сумі 150 грн., неустойку з розрахунку подвійної плати за користування обладнанням за період прострочення повернення у розмірі 172,80 грн., а також 199,13 грн. державного мита та 312,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового засідання.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 14 липня 2009 року.

Справа № 61/97-09