Рішення № 6146882, 30.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/16730.06.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Державного центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду

загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок

безробіття Міністерства праці та соціальної політики України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

відкрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»

про стягнення 20 915 587,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Стеценко В.М. - представник за довіреністю № ДЦ-04-613/0/6-09 від 30.01.2009 року;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : не зявився.

встановив :

Державний центр зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення 20 915 587,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір № 20/Ю-03/97 в національній валюті, відповідно до якого вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок на умовах цього договору грошові кошти(в подальшому депозит). Відповідно до п. 1.2 .договору грошові кошти розміщуються на депозитних рахунках кількома траншами протягом дії цього договору. Сума кожного траншу депозиту, строк його зберігання, повернення, відсоткова ставка за депозитом, умови дострокового повернення коштів за ініціативою вкладника та № депозитного рахунку вказуються сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 3.3 депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року банк зобовязується здійснювати повернення депозиту та сплату відсотків на поточний рахунок вкладника в порядку та строки, передбачені в додаткових угодах до цього договору.

П. 3.4. депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року передбачено, що банк зобовязується здійснювати повернення депозиту та сплату відсотків тільки на рахунок вкладника № 37174304900028 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172.

07.10.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 42 до депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 42 від 07.10.2008 року банк зберігає грошові кошти вкладника в сумі 20000000,00 грн. та зобовязується повернути вклад 09.01.2009 року.

Відповідно до п 2 додаткової угоди № 42 від 07.10.2008 року відсоткова ставка за депозитом встановлюється з 09.10.2008 року в розмірі 12 процентів річних.

На виконання умов договору позивач перерахував на депозитний рахунок № 2615801301002, вказаний у додатковій угоді № 42 від 07.10.2008 року, відповідну суму коштів.

По закінченню строку депозиту листом № ДЦ-03-241/0/6-09 від 19.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати умови договору та повернути депозитний вклад та нараховані відсотки.

Листом № 1255 від 20.01.2009 року відповідач повідомив про труднощі щодо повернення депозитного вкладу та запропонував продовжити строк розміщення траншу.

20.01.2009 року позивач направив відповідачеві претензію за № ДЦ04-278/0/6-09 з вимогою повернути кошти, розміщені на депозиті.

Листом від 30.01.2009 року за № 4811 тимчасовий адміністратор відповідача повідомив про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та пропозицією продовжити строк розміщення траншу.

Станом на час подання позовної заяви відповідач не повернув позивачеві суму депозиту у розмірі 20000000,00 грн. та відсотки за депозитним вкладом у сумі 48219,18 грн.

Керуючись наведеним вище, за невиконання зобовязань за договором, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 581398,36 грн., пеню у сумі 240578,63 грн., 3 % річних у сумі 19773,58 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/167, розгляд справи призначено на 13.04.2009 року.

В судове засідання 13.04.2009 року представники сторін зявилися, представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/167 від 02.03.2009 року. Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача через загальний відділ діловодства також подав клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача-2 відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс". Також представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача поставив вирішення клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі у якості відповідача-2 відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"на розсуд суду.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі у якості відповідача-2 відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс".

Суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс".

Відповідно до ст.77, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи залучення до участі у справі третьої особи, суд відклав розгляд справи на 26.05.2009 року.

У судове засідання 26.05.2009 року зявились представники сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача і надали документи по справі.

Відповідно до ст.77, Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні судом оголошена перерва до 30.06.2009 року.

У судове засідання 30.06.2009 року не зявились представники позивача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав розрахунок штрафних санкцій, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі суми депозиту в сумі 20000000,00 грн., відсотки за депозитним вкладом у сумі 48219,18 грн., індекс інфляції в розмірі 581398,36 грн., три проценти річних в розмірі 19773,58 грн., пеню в розмірі 240578,63, витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір № 20/Ю-03/97 в національній валюті, відповідно до якого вкладник перераховує, а банк приймає на депозитний рахунок на умовах цього договору грошові кошти(в подальшому депозит). Відповідно до п. 1.2 .договору грошові кошти розміщуються на депозитних рахунках кількома траншами протягом дії цього договору. Сума кожного траншу депозиту, строк його зберігання, повернення, відсоткова ставка за депозитом, умови дострокового повернення коштів за ініціативою вкладника та № депозитного рахунку вказуються сторонами в додаткових угодах до цього договору.

07.10.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 42 до депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 42 від 07.10.2008 року банк зберігає грошові кошти вкладника в сумі 20000000,00 грн. та зобовязується повернути вклад 09.01.2009 року.

На виконання умов договору позивач перерахував на депозитний рахунок № 2615801301002, вказаний у додатковій угоді № 42 від 07.10.2008 року, відповідну суму коштів.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 3.3 депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року банк зобовязується здійснювати повернення депозиту та сплату відсотків на поточний рахунок вкладника в порядку та строки, передбачені в додаткових угодах до цього договору.

П. 3.4. депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року передбачено, що банк зобовязується здійснювати повернення депозиту та сплату відсотків тільки на рахунок вкладника № 37174304900028 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172.

Відповідно до п 2 додаткової угоди № 42 від 07.10.2008 року відсоткова ставка за депозитом встановлюється з 09.10.2008 року в розмірі 12 процентів річних.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

По закінченню строку депозиту листом № ДЦ-03-241/0/6-09 від 19.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати умови договору та повернути депозитний вклад та нараховані відсотки.

Листом № 1255 від 20.01.2009 року відповідач повідомив про труднощі щодо повернення депозитного вкладу та запропонував продовжити строк розміщення траншу.

20.01.2009 року позивач направив відповідачеві претензію за № ДЦ04-278/0/6-09 з вимогою повернути кошти, розміщені на депозиті.

Листом від 30.01.2009 року за № 4811 тимчасовий адміністратор відповідача повідомив про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та пропозицією продовжити строк розміщення траншу.

В судовому засіданні представником відповідача була надана виписка з особового рахунку, відповідно до якої 01.04.2009 року позивачеві виплачені відсотки по депозитному вкладу у сумі 48218,18 грн., представником позивача факт виплати відсотків по депозитному вкладу не заперечується.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в частині несплачених відсотків в сумі 48218,18 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачені відсотки по депозитному вкладу у сумі 48218,18 грн., тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення відсотків по депозитному вкладу у сумі 48218,18 грн. у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 4. додаткової угоди № 42 від 07.10.2008 року банк укладає відповідний договір страхування ризиків, які повязані з неповерненням депозиту та виплатою процентів по ньому, на користь вкладника в трьох примірниках, в яких зазначається, що вкладник є вигодонабувачем, та надає один примірник договору вкладнику.

Відповідно до пояснень представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та копії листа акціонерної страхової компанії «Енергополіс», яка знаходиться в матеріалах справи, позивачеві було відмовлено у виплаті страхової суми, оскільки страхового випадку за договором добровільного страхування фінансового ризику № К205-08/004 від 07.10.2008 року не відбулось.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозитів позивачу відповідно до додаткової угоди № 42 до депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року закінчився 09.01.2009 року, а банком сума депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 20000 000,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 депозитного договору № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року передбачено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 240578,63 грн., обґрунтовуючи свої вимоги п.5.1 договору, , а також статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також у ч. 2 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач, йдеться лише про зобовязання, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту.

Позивачем в позовній заяві не надано доказів, що кошти, які залучалися на депозит, є такими, які отримані з Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту.

Оскільки, депозитним договором № 20/Ю-03/97 від 25.06.2003 року сторони не передбачили стягнення пені, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 240578,63 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки, відповідно до договору № 19 від 29.09.2008 року дата повернення вкладу 09.01.2009 року, тому прострочення починається з наступного дня, тобто 10.01.2009 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

20 048 219,18 * 3% /365 * 11 днів = 18125,79 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 18 082,19 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

20 048 219,18 грн. * 102,9% (січень 2009 року) = 20629617,54 грн.;

20580000,00 грн. 20 048 219,18 грн. = 581398,36 грн.

Таким чином, розмір індексу інфляції становить 581398,36 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог відповідач не спростував.

Постановою Правління Національного банку України НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту, а також стягнення з відповідача нарахованих до введення мораторію трьох процентів річних та індексу інфляції, у сумах зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 295,80 грн., на відповідача 25 204,20 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 1,37 грн., на відповідача 116,63 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення частині стягнення відсотків по депозитному вкладу у сумі 48218,18 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, вул. бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325 к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) на користь Державного центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Міністерства праці та соціальної політики України (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, р/р 37171304900128 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172; код ЄДРПОУ 03491079) суму вкладу в розмірі 20000 000 (двадцять мільйонів) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 18125 (вісімнадцять тисяч сто двадцять пять) грн. 79 коп., індекс інфляції в розмірі 581398 (пятсот вісімдесят одна тисяча триста девяносто вісім) грн. 36 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі 25 204 (двадцять пять тисяч двісті чотири) грн. 20 коп. та 116 (сто шістнадцять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення пені в розмірі 240578,63 грн. відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання: 23.07.2009 року.