Рішення № 61462268, 15.08.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12745/15-ц

Провадження № 2/522/264/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, відповідно до уточнених позовних вимог від 11 лютого 2016 року, просив в рахунок погашення за договором кредиту №670МS10130724001 від 24 липня 2013 року, укладеним між банком й ОСОБА_2, заборгованості в розмірі 4889068,68 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, нежитлові приміщення магазину, загальною площею 104,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 81, та належать ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва, серії САА №446421, про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 червня 2005 року, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» 05 липня 2005 року, в кн. 45неж-40, номер запису: 1165, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №113281951101, номер запису про право власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1786920, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмету іпотеки, визначеною субєктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій. В обґрунтування вказаної позовної заяви позивач посилався на таке.

Між банком та ОСОБА_2 24.07.2013 року укладено договір кредиту № 670МS10130724001. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 24.07.2013 року укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення магазину, загальною площею 104,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Катерининська, буд. 81. Свої зобовязання позивачем виконано належним чином в повному обсязі, втім, позичальником порушувались строки повернення кредиту та сплати процентів, що надало право банку звернутись до нього із вимогою про дострокове повернення суми кредиту.

Відповідач у судове засідання не зявлявся неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у звязку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не зявився, у порядку заочного розгляду справи.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 надав суду клопотання, яким просив слухання справи відкласти з огляду на зайнятість у іншому судовому засіданні, проте належних й допустимих доказів вказаного суду не представив.

Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених представником позивача письмових доказів.

24.07.2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №670МS10130724001, відповідно до умов якого позивач зобовязався надати позичальнику тимчасово на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 4323630,47 гривень з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1., 1.2. договору кредиту з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 23 липня 2033 року зі сплатою 9,9 % процентів річних.

Пунктом 3.3.6 цього кредитного договору кредиту встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5. вказаного договору, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п. 4.1-4.4. договору кредиту.

Правилом пункту 4.1 встановлено, що у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1., 2.4., 2.5, 3.3.16 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання/зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Внаслідок порушення виконання зобовязань за кредитним договором станом на 23.03.2015 року заборгованість позичальника склала 4889068,68 гривень, яка складається з:

-сума заборгованості за кредитом 4268568,29 гривень;

-сума заборгованості за відсотками 619500,39 гривень.

Таким чином, оскільки грошове зобовязання виконано відповідачем не було, він порушив вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобовязаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, що в якості забезпечення виконання позичальником зобовязань за договором кредиту, між банком та майновим поручителем позичальника ОСОБА_1 23.07.2013 року укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1.1. якого відповідач передав в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання позичальником основного зобовязання за договором кредиту, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення магазину, загальною площею 104,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 81, які належать ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва, серії САА №446421, про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 червня 2005 року, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» 05 липня 2005 року, в кн. 45неж-40, номер запису: 1165, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №113281951101, номер запису про право власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1786920.

Окрім цього, згідно з п. 1.6 іпотечного договору ОСОБА_1 гарантував, що предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця та є його особистою приватною власністю.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, нежитлові приміщення магазину, загальною площею 104,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 81, на праві приватної власності належить ОСОБА_1

За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав своє зобовязання з повернення кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення позивача із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За правилом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.5 розділу 5 договору іпотеки іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає на предмет іпотеки на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса.

За правилом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону.

Відповідно до правила ч.ч. 6, 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлового приміщення магазину, загальною площею 104,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Катерининська, буд. 81, що не суперечить вимогам статі 33 Закону України «Про іпотеку», у звязку із чим суд вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до п.1.2 розділу 1 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки була визначена сторонами в розмірі 1612062,0 гривень.

Судом враховано, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 4889068,68 гривень, що належним чином не заперечене відповідачем й є сумою більшою, аніж вартість предмета іпотеки.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Отже, враховуючи, що боржником за основним зобовязанням порушено договірні зобовязання перед позивачем, а вартість предмета застави не перевищує загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна.

Згідно з абз. 1 п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд, визначаючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобовязання в натурі.

Враховуючи, що позивач не відмовився від раніше заявленого позову, змінив свої вимоги згідно із заявою, поданою 11.02.2016 року, позов належить задовольнити частково з врахуванням зміни вимог та визначення належного відповідача у вказаній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3654,0 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 553, 554, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 37, 38 Закону України „Про іпотеку, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 670МS10130724001 від 24 липня 2013 року, що укладений між банком й ОСОБА_2, заборгованості в розмірі 4889068,68 гривень, на нежитлові приміщення магазину, загальною площею 104,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 81 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва серії САА №446421 про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 червня 2005 року, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» 05 липня 2005 року, в кн. 45неж-40, номер запису: 1165, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 113281951101, номер запису про право власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1786920, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом проведення прилюдних торгів під час здійснення виконавчого провадження. Ціну на предмет іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р\р 29099420130004 в Одеському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29) суму судового збору у розмірі 3654,0 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: С.О. Погрібний

15.08.2016