Ухвала суду № 61427490, 20.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1001/16-ц 20.09.2016 20.09.2016 20.09.2016

Справа № 485/1001/16-ц Головуючий у 1 інстанції Квєтка І.А. Провадження №22-ц/784/2111/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України

20 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів Довжук Т.С. та Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі:

прокурора Кадєєвої А.В.,

відповідача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2016 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Куйбишівське» про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення, -

в с т а н о в и л а :

03 серпня 2016 року заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури предявив позов до Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Снігурівська райдержадміністрація), ОСОБА_2, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Куйбишівське» (далі ПОСП «Куйбишівське»), в якому просив:

●визнати незаконним та скасувати розпорядження Снігурівської райдержадміністрації від 26.10.2012 року №544-р «Про надання громадянину України ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради».

●визнати незаконним та скасувати розпорядження Снігурівської райдержадміністрації від 25.12.2012 року №706-р «Про надання земельної ділянки громадянину України ОСОБА_2 в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради».

●визнати недійсним договір оренди землі від 27.12.2012 року, укладений між Снігурівською райдержадміністрацією та громадянином ОСОБА_2, зареєстрований 29.12.2012 року у відділі Держкомзему у Снігурівському районі за №№482578004007081-7164.

●зобов'язати ПОСП «Куйбишевське» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 200,7357 га з кадастровими номерами 4825782500:13:000:0044, 4825782500:07:000:0125, 4825782500:09:000:0102, 4825782500:13:000:0045, 4825782500:12:000:0048, 4825782500:06:000:0024, 4825782500:11:000:0021, 4825782500:16:000:0116, нормативною грошовою оцінкою 3 257085 гривень 42 копійки, розташованих в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

●зобов'язати ПОСП «Куйбишевське» повернути державі в розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації 76 земельних ділянок сільськогосподарського призначення (невитребувані паї) загальною площею 227,43 га, нормативною грошовою оцінкою 7 936 559, 67 грн., розташованих в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

●стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2016 року відкрито провадження у справі.

ОСОБА_2 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову, якою у відкритті провадження відмовити.

В обґрунтування скарги посилався на порушення районним судом правил цивільної підсудності, встановленні чинним цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду залишити без змін, оскільки суд постановив її у відповідності до норм процесуального права.

Відкриваючи провадження у справі Снігурівський районний суд Миколаївської області вважав, що справа йому підсудна, оскільки повинна вирішуватися за місцем знаходження майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1 інстанції.

Так, відповідно до положень статей 55, 124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК України, а такожпостанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК Українизвернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьоюстатті 8 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зістаттею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другоюстатті 15 ЦПК Україниу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України(статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В силу ст. 107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; статті 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статті 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Дійсно, за ст. 109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх перебування.

Альтернативою такому є обставини, виписані у ст.ст.110,111,114 ЦПК України.

Так, статтею 114 ЦПК Українивстановлено перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, відповідно до частини 1 названої статті, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або його основної частини.

При цьому, місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Роз'яснюючи названу норму, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 своєї постанови від 01.03.2013 року№ 3 « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначив, що згідно з положеннямистатті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а тому: позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним;про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини повинні вирішуватися судами виключно за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї матеріалів, спір, що виник між сторонами, стосується нерухомого майна, а саме, земельних ділянок, які за територіальним поділом відносяться до Снігурівського району Миколаївської області, а тому, за умови дотримання позивачем порядку подання та оформлення позовної заяви, саме Снігурівський районний суд Миколаївської області зобов'язаний був її прийняти; на її підставі відкрити провадження у справі та вирішити справу по суті.

Оскільки суд 1 інстанції саме так і зробив, то оскаржену ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Лисенко П.П.

Судді: Довжук Т.С.

ОСОБА_4