Ухвала суду № 61416187, 15.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/12444/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ан О.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

15 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати та поновити виплату пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру у розмірах відповідно до чинного законодавства, починаючи з 01.05.2016 року, на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України про зобов"язання вчинити дії - поновити виплату пенсії в розмірах відповідно до чинного законодавства як непрацюючому пенсіонеру за віком ОСОБА_2 за період з 07.10.2009 року по 13.01.2016 року залишено без розгляду. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України про зобов"язання вчинити дії - поновити виплату пенсії в розмірах відповідно до чинного законодавства як непрацюючому пенсіонеру за віком ОСОБА_2 за період з13.01.2016 по 1.05.2016 року - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову змінити та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки апеляційне провадження у справі відкрито лише за апеляційною скаргою позивача, колегія суддів переглядає судове рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось в судовому засіданні, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказала на те, що до 1996 року проживала в м.Вінниці та отримувала пенсію за віком.

В подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено.

26.04.2016 року представник позивача за довіреністю звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком позивачці відповідно до норм чинного законодавства. Однак, відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, але такого договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладено. Позивач вважає вказану відмову незаконною та такою, що порушує її права та законні інтереси.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог позивача про поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 13.01.2016 року, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування пенсійних виплат здійснюється з дня звернення особи до органу Пенсійного фонду України, а тому, оскільки позивач звернувся до відповідача 26.04.2016 року, то його право підлягає захисту проводиться 01.05.2016 року.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися в повній мірі.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 45 цього Закону, пенсія призначається з дня звернення за нею.

Статтею 49 Закону визначено підстави та порядок припинення виплати пенсії та поновлення такої. Так, згідно частини другої вказаної правової норми поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених та інших норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить на користь висновку, що після припинення виплати пенсії в органу Пенсійного фонду України відсутній обов'язок щодо здійснення відповідно до чинного законодавства перерахунку розміру такої пенсії до поновлення її виплати, адже перерахунку підлягають лише призначені пенсії.

Як убачається із матеріалів справи, позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку із виїздом до Держави Ізраїль, і на даний час її виплата не поновлена.

Оскільки відмова у перерахунку пенсії позивача була зумовлена відсутністю правових підстав для поновлення її виплати, а не запереченням права останньої на відповідний перерахунок, колегія суддів доходить висновку, що зобов'язання відповідача відновити виплату позивачу пенсії усуне перешкоди для реалізація права на перерахунок пенсії, про яке вона зазначає у позові.

Однак, із висновком місцевого суду стосовно дати, з якої виплата пенсії підлягає поновленню позивачу, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 дійшов висновку, що положеннями пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, позбавила права пенсіонерів на отримання пенсії у старості, поставивши його у непропорційну та безпідставну залежність від місця проживання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 лютого 2014 року в справі «Пічкур проти України», обставини якої полягають у запереченні Урядом України права заявника на отримання пенсії за обставин виїзду останнього за кордон, дійшов висновку, що в даному випадку державою допущено порушення статті 14 Конвенції, якою заборонено дискримінацію, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, якою захищається право власності.

Згідно частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зазначена правова норма кореспондується із обов'язком адміністративного суду застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, що передбачено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи викладене та обставини даної справи, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу уповноважений орган повинен був відновити позивачу виплату пенсії, як громадянину України, яка виїхала на постійне проживання за кордон.

Частина друга статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язує поновлення виплати пенсії зі з'ясуванням обставин та наявністю умов її виплати (в даному випадку - рішення Конституційного Суду України), а не з днем звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши висновку про необхідність поновлення права позивача з 08 вересня 2015 року, помилково застосував норми матеріального та процесуального права, позаяк право позивача було порушене не після звернення до територіального органу Пенсійного фонду України, а внаслідок бездіяльності останнього, починаючи з 07 жовтня 2009 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному процесуальному законодавстві встановлено строки звернення до суду за захистом порушених права, свобод та інтересів, а також передбачені наслідки їх пропуску.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 100 цього Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки виплата пенсії носить щомісячний регулярний характер, позивач дізналась про порушення своїх прав після того, як у територіального органу Пенсійного фонду України виникли підстави для поновлення виплати їй пенсії та після нездійснення вказаних виплат, тобто в жовтні 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати та поновити виплату пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру у розмірах відповідно до чинного законодавства, починаючи з 01.05.2016 року, на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Загороднюк А.Г. Драчук Т. О.