Ухвала суду № 61416183, 14.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/683/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

14 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника відповідача : Данильченко В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2016 року позивач, ОСОБА_4, звернувся з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії, а саме:

-визнати дії та бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження і виконання постанови суду - неправомірними;

- постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.04.2016 року №50962948 - скасувати як незаконну та зобов'язати прийняти документ та виконати судове рішення;

- стягнути з відповідача моральну шкоду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 задоволено клопотання позивача про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в цій частині позовну заяву залишено без розгляду.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.04.2016 року № 50962948, зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання про прийняття виконавчого листа № 802/3745/15 - а, виданого 12.04.2016 року, до виконання в порядку встановленому ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Під час судового засідання представник відповідача (Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її, з підстав викладених в ній.

Позивач в судове засідання не з"явився та подав заяву про розгляд справи у його відсутності, у задоволені апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року - без змін, виходячи з наступного.

27.01.2016 року у справі №802/3745/15-а за позовом ОСОБА_3, до відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову, якою позов задоволено частково, в т.ч. зобов"язано Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити заходи щодо координування виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року у справі "ОСОБА_3 та інші проти України" в частині, яка на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

12.04.2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом, з метою звернення вказаного вище судового рішення до примусового виконання, видано виконавчий лист у даній справі.

26.04.2016 року позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження та подав виконавчий лист.

28.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50962948 щодо виконання виконавчого листа №802/3745/15-а.

Відповідач відмовив у відкриті виконавчого провадження на підставі того, що у виконавчому листі не чітко зазначено ту частину рішення суду, яку повинно бути виконано боржником.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що посилання державного виконавця на те, що у виконавчому документі чітко не зазначено ту частину судового рішення, яку необхідно виконати боржнику та рішення суду не містить заходів примусового виконання, в тому числі визначених ст.32 Закону України "Про виконавче провадження", є помилковими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Водночас статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, до яких належать:

1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Так, в оскаржуваній постанові державний виконавець посилається на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме у виконавчому документі чітко не визначено ту частину рішення суду, яке повинно бути виконано боржником, як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до виконавчого листа від 12.04.2016 року у справі № 802/3745/15-а судом постановлено:

позов задовільнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Урядового повноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо нездійснення координації роботи пов'язаної з виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_3 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_3 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною.

Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи спрямовані на здійснення контролю, а Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - щодо координування виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_3 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною.

В решті позовних вимог відмовити.

Згідно виконавчого листа, боржником визначено Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів погоджується з позиціє суду першої інстанції щодо аналізу виконавчого листа від 12.04.2016 року у справі № 802/3745/15-а, яким встановлено, що виконанню підлягає рішення суду в частині зобов'язання Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити заходи щодо координування виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_3 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення залишається невиконаною.

Отже, рішення суду містить захід примусового характеру, який виражається у зобов'язанні вчинити дії боржника - Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, а тому посилання державного виконавця на те, що у виконавчому документі чітко не зазначено ту частину судового рішення, яку необхідно виконати боржнику та рішення суду не містить заходів примусового виконання, в тому числі визначених ст.32 Закону України "Про виконавче провадження", є помилковими та спростовуються вище зазначеними висновками.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року в частині визнання бездіяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправною виконанню не підлягає, натомість виконанню підлягає лише та частина рішення, яка містить заходи примусового виконання, а саме зобов'язання вчинити дії.

Щодо посилання відповідача на пункт 12.1 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, відповідного до якого для виконання судового рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, суд зазначає, що вказаний пункт встановлює право суду, а не обов'язок видати кілька виконавчих листів.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено матеріалами справи, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом було виписано два виконавчих листи, зокрема про виконання рішення в частині зобов'язання вчинити дії як Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, так і Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.04.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50962948 щодо виконання виконавчого листа №802/3745/15-а, виданого Вінницьким апеляційним адміністративним судом 12.04.2106 року, є протиправною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом жодним чином не доведено та не вказано на наявність обгрунтованих підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Доводи стосовно того, що у виконавчому документі чітко не зазначено ту частину судового рішення, яку необхідно виконати боржнику та що рішення суду не містить заходів примусового виконання, а тому відсутні підстави для здійснення виконавчого провадження, критично оцінюються колегією суддів, так як не відповідають вимогам закону, та порушують законне право позивача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

З урахуванням вищевикладеного судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо зобов"язання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вирішити питання про прийняття виконавчого листа №802/3745/15-а, виданого 12.04.2016 року до виконання в порядку встановленому ст.25 Закону України "Про виконавче провадження".

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржувалось.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідачем у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Вінницького апеляційного адміністративного суду та задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.04.2016 року та зобов"язання відповідача вирішити питання про прийняття виконавчого листа.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 вересня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.