Ухвала суду № 61402865, 20.09.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7285/14-к

Провадження №1-КП/359/7/2016

У Х В А Л А

«20» вересня 2016 року

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Криворучка І.В.

за участю прокурора Баклана В.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

при секретарі Шукало М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст 122 КК України;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст 122 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Згідно висунутих звинувачень ОСОБА_1 обвинувачується в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, а також у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання, про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що останній неодноразово судимий, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, один з яких є тяжким злочином, Будучи обізнаним про можливе покарання може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчиненні злочини. Перебуваючи на волі, може перешкоджати об'єктивному судовому розгляду шляхом здійснення незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів у суді, а відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор дане клопотання підтримав, посилаючись на його доводи, а також на обґрунтованість обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив клопотання задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись, на те, що ОСОБА_1 відбув покарання за попередні злочини, свідки обвинувачення, які неодноразово будучи викликані у судові засідання не зявлялись для участі в ньому, відносно чотирьох свідків, які не допитувались судом вжиті заходи безпеки, шляхом зміни їх анкетних даних, ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час перестали існувати, оскільки ОСОБА_1 зробив належні висновки щодо подальшої поведінки, має сталі соціальні звязки, має постійне місце проживання в межах місця реєстрації, не має наміру впливати на хід судового розгляду справи. В кримінальному провадженні відсутні об'єктивні дані про те, що, знаходячись на свободі, обвинувачений ОСОБА_1 буде перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень, тому звертають увагу на безпідставність заявлених прокурором ризиків. Тому вони просять відмовити в заявленому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_4 при вирішенні клопотання покладаються на думку суду.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує вимоги п. 3 і п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед іншими даними про особу обвинуваченого.

Так, у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Зі спливанням певного часу саме тільки існування обґрунтованого обвинувачення перестає бути підставою для позбавлення свободи і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

Однак, на підтвердження вказаних ризиків стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано жодного доказу, який би свідчив, що обвинувачений своєю поведінкою чинив чи намагався безпосередньо або опосередковано чинити будь-який вплив на свідків, потерпілих, а також щодо підтримання зв'язків з особами, причетними до вказаного злочину.

Отже, заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину не можуть служити винятковими підставами для запобіжного ув'язнення обвинуваченого, а тому у суду відсутні правові підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки доводи прокурора не підтверджені жодним доказом, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, однак звільнений з-під варти 30.03.2016р., і до цього часу мав належну поведінку, має постійне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, сталі соціальні зв'язки, що доводяться наявністю родини, та його поведінка в судовому засіданні свідчить про відсутність, перерахованих в ст.177 КПК України ризиків, на які посилається в клопотанні прокурор, які б унеможливлювали його перебування за межами установи ДПТС під час судового розгляду, відтак ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав та об'єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого можливе лише в умовах його тримання під вартою.

Таким чином, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінованими статтями, конкретні обставини вчинення правопорушення, дані про особу обвинуваченого, викладені в мотивувальній частині ухвали вище, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони обвинуваченому залишати своє житло в період доби з 21.00 год. по 07.00 год. наступної доби, та вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також, що застосування запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту забезпечить уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України та забезпечить право обвинуваченого на працевлаштування.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, викладених у клопотанні прокурора, а саме: можливості підтримування обвинуваченим зв'язків з особами, причетними до вказаного злочину, здійснення тиску на потерпілого і свідків, можливості продовжувати вчинювати інші кримінальні правопорушення, а також зі ступеня тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора в даному кримінальному провадженні та покласти на обвинуваченого додаткові обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме - з м.Бориспіль Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання; утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 177, ст. 178, ст. 181, ст. 183, ст. 184, ст. 194, ст. 195, ст. 196 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст.296 КК України - задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст.296 КК України -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, - запобіжний захід у виді домашнього арешту та заборонити залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, суду з 21-00 год. до 07-00 год. терміном до 18 листопада 2016 року включно, дату закінчення дії даної ухвали вважати 19 листопада 2016 року.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Адреса житла, яке обвинуваченому ОСОБА_1 забороняється залишати: АДРЕСА_1.

Ухвалу для виконання та контролю виконання передати в Бориспільський ВП ГУ НП України в Київській області.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обовязки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, зокрема:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя І.В. Криворучко