Рішення № 61375567, 14.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1298/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1924/16Головуючий у 1-й інстанції Гудков С.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Одринської Т.В., Чумак О.В., при секретарі: Ачкасової О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угод недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивував тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_2 08.05.2008 року уклали кредитний договір № 108-ЛМ, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 80 000,00 (Доларів США) на термін до 07.05.2018 р., а відповідач ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.Посилався на те, що відповідач в порушення умов кредитного Договору свої зобовязання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.У звязку з чим станом на 16.03.2015 року, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість 66 942,58 (Доларів США), яка складається з наступного: 51 270,59 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 022,31 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 451,00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,48 доларів США - штраф (фіксована частина). 3 187,19 доларів США - штраф (процентна складова).

Крім того, позивач вказував, що забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 були укладені договори поруки.Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобовязання, останніми була залишена без задоволення.

В звязку з чим, позивач прохав суд, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66 942, 58 доларів США, що за курсом 21,77, відповідно до службовогорозпорядження НБУ від 16.03.2015 року, складає 1457339 гривень 94 копійки, а також, судові витрати.

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання угод недійсними, мотивуючи свій позов тим, що починаючи з першого погашення кредиту, кошти зараховувались на рахунки, які не прописані ні в жодній з угод по даному кредиту, а саме №22070054605480; №22092054601729; №38002865500424; №22092054601729; №29246827503566; №29240828500403; №10026800203001. На його звернення з цього приводу, працівники банку йому в усній формі повідомили про те, що це є банківською таємницею. Тобто такі дії ПАТ КБ "Приватбанк", на думку позивача, були зловмисними, в звязку з тим, щоб приховати повну картину зарахування коштів по кредиту і не дати змоги оскаржити дії позивача по зарахуванню коштів, нарахуванню відсотків за користування кредитом і нарахування незаконної пені.

Крім цього, позивач по зустрічному позову зазначає, що банк не вірно нарахував відсотки по сплаті за користування кредитом та навмисно, із запізненням зараховує кошти на свої рахунки, тим самим штучно створюючи підстави для нарахування пені, у зв'язку із виникненням нібито прострочення сплати чергового платежу по кредиту, згідно графіку погашення заборгованості. Також посилався на те, що укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір № 108-ЛМ від 08.05.2008 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, містить несправедливі та дискримінаційні умови, положення договору надають значну перевагу відповідачу, позбавляючи натомість його значного обсягу прав, одночасно встановлюючи жорсткі обов'язки та відповідальність для нього. Умови договору являються такими, що поліпшують становище банку, який розробляв спірний договір, а позичальник на момент підписання договору не міг точно вирахувати суми по погашенню заборгованості по кредиту, що свідчить про намір ПАТ КБ «Приватбанк» отримати завищені суми по нарахуванню відсотків за користування кредитом. Тобто, під час укладання кредитного договору банк приховав від позичальника повну та обєктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту.

ОСОБА_2 вважає, що банк навмисно ввів його під час укладання кредитного договору в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину і мають істотне значення, а тому посилаючись на ст.ст.216, 230 ЦК України, прохав суд визнати кредитний договір № 108-ЛМ від08.05.2008 року, іпотечний договір № 108-ЛМ від 08.05.2008 року, договір по видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2008 року - недійсними. Крім цього, позивач по зустрічному позову прохав стягнути на свою користь із ПАТ КБ «Приватбанк» зайво отримані суми відсотків та винагороди в розмірі 23108, 24 доларів США, 8080 грн. винагороди за відкриття позичкового рахунку, 2010 грн. винагороди за оформлення кредитного договору; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути йому оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Радянська, 91 м. Лубни.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року позов публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66942,58 доларів США, що складає 1457339 гривень 94 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожного, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по 1218 гривень судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання угод недійсними відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі, а його зустрічні позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Судове засідання проводилось за участі апелянта та його представника, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_2 08.05.2008 року уклали кредитний договір №108-ЛМ, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 80000,00 (доларів США) на термін до 07.05.2018 року, а відповідач ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.14-16).

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 80000,00 (Доларів США).

Відповідач ОСОБА_2 в порушення умов кредитного Договору свої зобовязання не виконав, а саме, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки, у звязку із чим, станом на 16.03.2015 року він має заборгованість 66 942,58 (Доларів США), яка складається з наступного: 51270,59 доларів США - заборгованість за кредитом; 10022,31 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2451,00 доларів США - пеня за - несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,48 доларів США - штраф (фіксована частина), 3187,19 доларів США - штраф (процентна складова).

При укладанні кредитного договору, зобовязання позичальника було забезпечено двома договорами поруки (а.с.21), які були укладені 08.05.2008 року між Банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на добровільних засадах прийняли на себе зобовязання перед Кредитором відповідати за зобовязання позичальника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору № 108-ЛМ від 08.05.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово направлялися відповідачам вимоги щодо сплати заборгованості по вищевказаному кредитному договору, на які ними відреаговано не було, оскільки проплати не проводились.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання угод недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним. Крім того, суд зазначив, що позивач не надав доказів нечесної підприємницької практики відповідача під час укладення кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 626-627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. 15 і 23 цього Закону.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.05.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 108-ЛМ, згідно якого сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобовязання щодо виконання даного договору. До кредитного договору №108-ЛМ від 08.05.2008 року був підписаний додаток № 1 Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди (а.с. 18-19), з яким особисто під підпис був ознайомлений відповідач ОСОБА_2, а також ознайомлено та підписано інформацію про умови кредитування, передбачених в самій кредитній угоді № 108-ЛМ від 08.05.2018 року та в договорі про видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2018 року (а.с.14-17). Крім цього, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 108-ЛМ від 08.05.2018 року, відповідно до якого метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному - договору, ОСОБА_2 передав банку в іпотеку нежиле приміщення, розташованого м. Лубни по вул. Радянській, 91 (а.с.90-91).

Виходячи зі змісту зазначених договорів, відповідачу були відомі істотні умови кредитного договору, в тому числі інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту та попередження про валютні ризики під час виконання зобовязання. ОСОБА_2 до кредитора за розясненням положень договору, які були йому не зрозумілими не звертався, тобто був погоджений з усіма умовами кредитного договору. Сторони застережень до договору не висловлювали, підпис позивача на договорі свідчить про його згоду на укладення договору саме на тих умовах, які в ньому зазначені. Протягом 14 днів з дня укладання договору відповідач свою згоду на укладення договору не відкликав та частково виконав обовязок по погашенню кредиту та процентів.

Крім того апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

Таким чином, з викладеного слідує, що доводи апелянта, про невиконання відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема ст.ст. 11, 19 Закону, в частині введення позивача в оману на стадії укладення договору, у звязку з неможливістю здійснення свідомого і вільного вибору, спростовуються зібраними по справі доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобовязань за кредитним договором, а тому взявши до уваги надані позивачем розрахунки розміру заборгованості, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66942,58 доларів США, що складає 1457339 гривень 94 копійки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Так, згідно розрахунку позивача, вбачається, що сума заборгованості за кредитним договором станом на 16.03.2015 року становить 66 942,58 (Доларів США), яка складається з наступного: 51270,59 доларів США - заборгованість за кредитом; 10022,31 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2451,00 доларів США - пеня за - несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,48 доларів США - штраф (фіксована частина), 3187,19 доларів США - штраф (процентна складова).

Беручи до уваги обставини справи та норми наведених положень закону, відсутність належних доказів зі сторони відповідача щодо правильності проведених позивачем розрахунків заборгованості, вимоги позивача про стягнення боргу за кредитом з відповідача є обґрунтованими та підтверджуються наданими доказами, а тому обґрунтовано були задоволені судом першої інстанції.

Одночасно, колегія суддів, зважаючи на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, в частині визначення способу та порядку солідарного стягнення заборгованості з боржників, знаходить підстави для часткового задоволення вимог апелянта та зміни рішення суду в цій частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Враховуючи, що договорами поруки, які були укладені ПАТ КБ «Приватбанк» з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було забезпечено виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2, та не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителів, а отже відповідач і поручителі відповідають перед ПАТ КБ «Приватбанк» як солідарні боржники окремо один від одного.

Тому, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 травня 2016 року змінити, визначивши спосіб та порядок солідарної відповідальності божника та поручителів при стягненні кредитної заборгованості, в резолютивній частині рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66942,58 доларів США, що складає 1457339 гривень 94 копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66942,58 доларів США, що складає 1457339 гривень 94 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: