Ухвала суду № 61371023, 12.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1083/16 Справа № 201/7854/16-к Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Васецької В.В.,

суддів Піскун О.П., Коваленка В.Д.,

за участю секретаря Пиріч Н.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015040010000763 від 05 жовтня 2015 року,

на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року,

за участю прокурора Киричка О.В., захисника адвоката ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та немотивованою, оскільки вона прийнята без обєктивного зясування всіх обставин, підтверджених та оцінених судом доказів, необґрунтовані висновки щодо неможливості запобігти ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів. Зазначає, що прокурором не були надані дані, що ОСОБА_3 переховувався від досудового слідства і був законно оголошений в розшук 07 жовтня 2015року та 10 грудня 2015року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року було задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Східного територіального управління Військової служби правопорядку, яка дислокується за адресою: м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2, до 29 жовтня 2016 року.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а також на ризики, передбачені п.п.1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу було враховано тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру.

Крім того, слідчим суддею було визначено розмір застави 55 120 гривень підозрюваному.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника, підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а вимоги скарги без задоволення, перевіривши надані матеріали та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає обґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону Україниперебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015040010000763 від 05 жовтня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

31 серпня 2016 року ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Прокурор військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, дослідивши матеріали апеляційної скарги та кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а визначені судом першої інстанції ризики, передбачений п.п.1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальними.

Колегія суддів зазначає, що обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді першої інстанції про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення встановленого судом ризику, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, вагомості наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, даних про особу підозрюваного, схильність останнього до переховування від органів досудового розслідування, про що свідчить неодноразове оголошення його у розшук, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про необхідність застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді триманняпід вартою.

Також, колегія суддів вважає, що розмір застави слідчим суддею визначено у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, яка зміні або скасуванню з викладених в апеляції мотивів не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 405, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду :

__ __ ____ ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6