Рішення № 61369369, 14.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1794/15-ц Провадження № 22-ц/773/1154/16 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_6», треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та Захист», приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «PZU Україна» про визнання договорів недійсними за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_6» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_6» (Далі ПАТ «Перший Український ОСОБА_6»), треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист» (Далі - ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист»), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «PZU Україна» (Далі - ПрАТ «Страхова компанія «PZU Україна»), про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 липня 2008 року між ним та ЗАТ «Перший Український ОСОБА_6», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_6», укладено кредитний договір № 6629537. Відповідно до умов договору йому надано кредит у розмірі 39 732,00 доларів США для придбання транспортного засобу. Зазначає, що 21 липня 2008 року придбаний транспортний засіб передано в заставу банку, відповідно до умов договору застави транспортного засобу № 6629606 від 21.07.2008 року з додатковою угодою № 6629606/20090303 від 03.03.2009 року.

В забезпечення виконання зобовязань між відповідачем та ОСОБА_7, ОСОБА_4 були укладені договори поруки № 6657085 від 21 липня 2008 року з додатковою угодою № 1 від 08 грудня 2014 року та № 7884175 від 03 серпня 2009 року з додатковою угодою № 1 від 08 грудня 2014 року відповідно.

За умовами кредитного договору придбаний за кредитні кошти транспортний засіб послідовно страхувався в ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист» та ПрАТ «Страхова компанія «PZU Україна».

Вважає кредитний договір № 6629537 від 21.07.2008 року таким, що суперечить вимогам ст. 203 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів».

Стверджує, що надання кредитних коштів за кредитним договором № 6629537 від 21.07.2008 року відповідає ознакам споживчого кредиту, тому до даних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначає, що внаслідок таких дій банк навмисно, шляхом замовчування, приховав від нього наявність інших, альтернативних обставин кредитування, інформованість про які могла істотно вплинути на вибір ним умов договору.

Крім того, під загрозою встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 13,49% замість ставки у розмірі 7,77% підписанням умов п.п. 1.3.1 та 2.1.3 договору банк примусив позивача застрахувати придбаний транспортний засіб у визначеного ним страховика.

На підставі п. 2.1.6 банком встановлено одноразову комісію «за надання ним пакета послуг по видачі кредиту, яка становить 1 903,81 UAH…». Встановлення цієї комісії прямо суперечить вимогам п. 3.6 Правил, згідно з якими банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку, зокрема, за дії, які банк вчиняє з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин, наприклад укладення кредитного договору. Адже надання банком оплачуваного споживачем пакета послуг по видачі кредиту є дією, яка безпосередньо спрямовується на встановлення кредитних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати недійсними з моменту укладення кредитний договір № 6629537 від 21 липня 2008 року, укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_5, договір застави транспортного засобу № 6629606 від 21 липня 2008 року, укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_5, договір поруки № 6657085 від 21 липня 2008 року, укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_7, договір поруки № 7884175 від 03 серпня 2009 року, укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2016 року позов ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_6», треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та Захист», приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «PZU Україна» про визнання договорів недійсними задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір № 6629537 від 21 липня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_5.

Визнано недійсним з моменту укладення договір застави транспортного засобу № 6629606 від 21 липня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_5.

Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки № 6657085 від 21 липня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_7.

Визнано недійсним з моменту укладення договір поруки № 7884175 від 03 серпня 2009 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_4.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідач ПАТ «Перший Український ОСОБА_6» подав апеляційну скаргу. Посилається на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, третя особа ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21.07.2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «Перший Український ОСОБА_6», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_6», було укладено кредитний договір № 6629537. Відповідно до умов договору позивачу надано кредит у розмірі 39 732,00 доларів США для придбання транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику для придбання транспортного засобу марки Ssang Yong, номер кузову KPTG0B1FS8P265092 у продавця ПП «Авто-Хелп».

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були надані в споживчих цілях для придбання транспортного засобу. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п.3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил убачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав позивачу як споживачу послуг в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, що позбавило споживача можливості в повній мірі оцінити вартість кредиту. Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, зокрема, положення, які містять умови про зміни у витратах щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем ОСОБА_5 не було доведено, що його права як споживача кредитних послуг було порушено, тобто, що кредитний договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, щодо інформації, наданої позивачу про умови кредитування, то така інформація була відома споживачу, і дана обставина підтверджується матеріалами справи.

Так кредитним договором № 6629537 від 21.07.2008р. та Додатком №1 до нього, що підписані сторонами, зазначено розмір фінансового активу, вираженого у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, що також підтверджується ст. ст. 1, 2, 3 кредитного договору.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом визначено у в п. 3.1.1 .-3.1.4. кредитного договору.

Тип і розмір процентної ставки визначено у фіксованій формі в п. 1.3. кредитного договору, яка становить 13,49 % річних.

Графік платежів (погашення заборгованості за договором) визначений п. 3.2.1. кредитного договору та чітко розписаний помісячно із зазначенням конкретних сум у Додатку № І до кредитного договору від 21.07.2008р.

Вказане спростовує посилання позивача про порушення його прав як споживача на отримання інформації про реальні умови кредитування.

Необхідно також зазначити, що позивачем в повному обсязі .виконувалися взяті зобов'язання до березня 2015 року, а сам договір був укладений із строком дії до 21.07.2015р., що вкотре свідчить лише про те, що сторонам було відомо всі умови кредитного договору з якими позивач був згідний і відповідно виконував їх тривалий час.

Отже, позивач по справі під час укладення кредитного договору був ознайомлений з його умовами, оскільки висловив своє волевиявлення на його укладення шляхом підписання кредитного договору. Будь-яких зауважень щодо несправедливих умов договору від ОСОБА_5 не було висловлено. Покликання позивача на те, що умовами договору не було передбачено відповідальності банку за порушення умов кредитного договору, є безпідставними, оскільки у даному випадку така відповідальність передбачена чинним законодавством, а тому відсутність таких умов у договорі не свідчить про несправедливість умов договору та ніяким чином не впливає на права позивача.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до кредитного договору «Графік погашення кредиту», які підписані позивачем.

Суд першої інстанції у своєму рішенні покликався на висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 798 від 29.03.2016 року, з якого вбачаться, що в копії додатку під № 7 «Інформація про умови та сукупну вартість кредиту» на третьому аркуші в графі «Позичальник», в рядку «Дата отримання», в зображенні цифрового запису, має місце зміна дати підписання документу з «22.07.08р» на «21.07.08р» шляхом виконання нового запису поверх первинного на другій цифрі «2», кульковою ручкою виконана цифра «1», а тому вважав, що така інформація не була надана позивачу завчасно перед укладенням договору. Разом з тим, в судовому засіданні не спростовано твердження відповідача про те, що в даному випадку мала місце описка, а тому зроблено виправлення. При цьому з даної обставини не вбачається, що права позивача ОСОБА_5 при укладенні договору було порушено його права щодо надання повної інформації про умови кредитування, оскільки як зазначено вище останній погодився з умовами договору, які були детально розписані в тексті договору.

Крім того, рішенням суду першої інстанції було визнано недійсними договір поруки, укладений між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_7, договір поруки між ПАТ «Перший Український ОСОБА_6 банк» та ОСОБА_4, сторони даних договорів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 залучені в якості третіх осіб без самостійних вимог, тоді як даний позов стосується безпосередньо їх прав та обовязків, а тому ці особи мають бути відповідачами у справі. Суд не звернув уваги на дану обставину, порушивши норми процесуального права, що також є підставою для скасування рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що через порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судових витрат згідно до Закону України «Про захист прав споживача», то відповідно до ч. 4 ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені відповідачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

На підставі ст.ст.203, 204, 236, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_6» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2016 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_6», треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та Захист», приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «PZU Україна» про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: