Рішення № 61368046, 13.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6410/16

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою і встановлення порядку користування квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14. 07. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

03. 08. 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування.

В подальшому ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву від 04. 04. 2016 р. до ОСОБА_3 і просив зобов'язати відповідача не чинити перешкод позивачу у здійсненні права власності та користуванні квартирою 1 в будинку 72 по вул. Ак. Вільямса в м. Одесі та встановити наступний порядок користування цією квартирою: надати в користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,7 кв. м. та лоджію площею 1,8 кв. м., надати у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 17,1 кв. м. та 13,6 кв. м., залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор площею 9,7 кв. м., кухню площею 9,4 кв. м., веранду, площею 2,9 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., туалет площею 1,0 кв. м.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що шлюб між сторонами розірвано, сторонам на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці вказаної квартири, особистий рахунок на яку оформлено на позивача, в квартирі зареєстровані також донька та онук, у нього склалися неприязнені стосунки з відповідачкою, яка не поважає його особистого життя, в будь-якій час безперешкодно входить до кімнати, де він мешкає, може вчинити сварку, вчиняє щодо нього моральний та психологічний тиск, що призводить його до нервових зривів, він неодноразово звертався до відповідачки не вчиняти цих дій, однак до позитивного результату це не призвело і він не вбачає іншого виходу крім звернення до суду з цим позовом, вказав, що проживає в кімнаті площею 12,7 кв. м.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14. 07. 2016 р. відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог. Зокрема, вказав, що порядок користування між ним та відповідачкою та третіми особами фактично склався і він проживає у кімнаті площею 12,7 кв. м., з 01. 03. 2016 р. він утворив нову сім'ю, проте відповідачка категорично заперечує проти проживання в квартирі його дружини, а також зазначив, що фактично виник спір щодо лоджії, яка примикає до його кімнати, площею 1,8 кв. м., яку відповідачка перетворила на склад для речей, якими не користується, однак час від часу їй спадає на думку щось з речей перенести з лоджії або внести на лоджію, незважаючи на час доби. Зауважив, що відповідачка жодного разу не з'явилася до суду, не пропонувала іншого порядку користування, викупити у нього його частку за ринковою ціною відповідачка відмовляється, всі спроби домовитися з нею ігнорує.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_7, представник ОСОБА_3, вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених заявником вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з відсутності між сторонами спору стосовно користування житловими приміщеннями та доказів перешкоди у користуванні власністю позивачу і не встановлення відсутності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири та виділу позивачу частки квартири.

Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17. 12. 2014 р., яке набрало чинності 30. 12. 2014 р., розірвано шлюб між сторонами у даній справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13. 07. 2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному АДРЕСА_1.

Вказана квартира складається з трьох житлових кімнат площею відповідно 17,1 кв. м., 13,6 кв. м., 12,7 кв. м., кухні площею 9,4 кв. м., туалету площею 1,0 кв. м., ванної кімнати (санвузол) площею 2,0 кв. м., коридору площею 9,7 кв. м., лоджії площею 1,8 кв. м. (вхід з кімнати площею 12,7 кв. м.), веранди площею 2,9 кв. м. (вхід з кухні), загальною площею 70,2 кв. м.

У квартирі зареєстровані та проживають співвласники - сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і треті особи - донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_2 з житлових кімнат даної квартири користується житловою кімнатою площею 12,7 кв. м., з якої є окремий вихід на лоджію площею 1,8 кв. м.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами у справі не спростовані.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ч. 1 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ст. 356 ч. 1 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, а за положеннями ст. 358 ч. ч. 1, 2 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; с піввласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Аналіз позицій сторін та обставин у справі вказує на те, що сторонами фактично встановлений порядок користування житловими приміщеннями вказаної квартири, за яким ОСОБА_2 з 3 житлових кімнат даної квартири користується 1 житловою кімнатою площею 12,7 кв. м., з якої є окремий вихід на лоджію площею 1,8 кв. м., але без закріплення цього у встановленому законом порядку (шляхом оформленої відповідним чином домовленості між сторонами) між сторонами має місце спір стосовно способу реалізації такого порядку користування житловими приміщеннями у зв'язку з наявністю окремого входу на неї з кімнати площею 12,7 кв. м. на лоджію площею 1,8 кв. м., що надає можливість відповідачу вимагати забезпечення її права співвласника користуватися вказаною лоджією площею площею 1,8 кв. м. і робить для сторін у справі прохідною житлову кімнату, якою користується позивач, внаслідок чого між сторонами має місце спір стосовно порядку користування вказаною квартирою і, зокрема, її складовими - кімнатою площею 12,7 кв. м. та лоджією площею 1,8 кв. м. за наявності у квартирі ще й веранди площею 2,9 кв. м. з окремих входом на неї з кухні.

Тобто, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені вищевказаного позову ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю спору між сторонами не відповідає фактичним обставинам справи, а посилання суду першої інстанції на не встановлення технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири та виділу позивачу частки квартири не має значення у справі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються лише встановлення порядку користування квартирою і зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою, а не виділу його частки власності в квартирі в натурі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у справі про відмову у задоволенні зазначеного позову не відповідає фактичним обставинам і вищевказаним правовим положенням, за якими співвласник часткової спільної власності має право на визначення порядку володіння та користування майном-квартирою, що є спільною частковою власністю з іншими співвласниками цього майна, та на зобов'язання інших осіб не чинити перешкод у здійсненні ним права власності, в тому числі на користування майном - квартирою.

Тому ухвалене судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою і встановлення порядку користування квартирою є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону .

За таких обставин, з урахуванням встановленого і наведених правових положень, рівних часток спільного часткового права власності на квартиру сторін у справі, загальної площі квартири - 70,2 кв. м., житлової площі квартири - 43,4 кв. м., та за наявності в квартирі веранди площею 2,9 кв. м. з входом з кухні та вищевказаної лоджії площею 1,8 кв. м. з входом з житлової кімнати площею 12,7 кв. м. та вищевказаної позиції позивача, викладеної в його позовних вимогах та апеляційній скарзі, та позиції відповідача, яка не визнає позовні вимоги, апеляційний суд вважає необхідним з метою вирішення спору між сторонами та забезпечення правомірності користування сторонами спільним майном вказаної квартири частково задовольнити заявлений позов з встановленням наступного порядку користування АДРЕСА_1: надати у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,7 кв. м. та лоджію площею 1,8 кв. м.; надати у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 17,1 кв. м. та 13,6 кв. м., веранду площею 2,9 кв. м.; надати у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор площею 9,7 кв. м., кухню площею 9,4 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., туалет площею 1,0 кв. м. і з зобов'язанням ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності АДРЕСА_1 і не чинити перешкод у встановленому порядку користування АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до ст. ст. 10, 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_2 з встановленням наступного порядку користування АДРЕСА_1: надати у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,7 кв. м. та лоджію площею 1,8 кв. м. у АДРЕСА_1; надати у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 17,1 кв. м. та 13,6 кв. м., веранду площею 2,9 кв. м., у АДРЕСА_1; надати у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор площею 9,7 кв. м., кухню площею 9,4 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., туалет площею 1,0 кв. м. у АДРЕСА_1, і з зобов'язанням ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності АДРЕСА_1 і не чинити перешкод у встановленому порядку користування АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-316, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14. 07. 2016 р. і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою і встановлення порядку користування квартирою.

Встановити наступний порядок користування АДРЕСА_1:

-надати у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,7 кв. м. та лоджію площею 1,8 кв. м. у АДРЕСА_1;

-надати у користування ОСОБА_3 житлові кімнати площею 17,1 кв. м. та 13,6 кв. м., веранду площею 2,9 кв. м., у АДРЕСА_1;

-надати у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коридор площею 9,7 кв. м., кухню площею 9,4 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., туалет площею 1,0 кв. м. у АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності АДРЕСА_1 і не чинити перешкод у встановленому порядку користування АДРЕСА_1.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич