Рішення № 61368038, 15.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6149/16

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

Парапана В.Ф.

суддів: Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника відповідача, ВАТ «Імені 28 червня» - Базилюка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» - Базилюка Климентія Володимировича, на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2013 року за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» про звільнення земельної ділянки та відшкодування збитків,

в с т а н о в и л а:

16 травня 2013 року Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка №5 у масиві №1вп та земельна ділянка №4 у масиві №3-4вч, загальною площею 4,81 га у межах згідно з планом, які передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД№069855, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №55/20 і виданим 11 червня 2003 року Білгород-Дністровською районною державної адміністрацією. ВАТ «Імені 28 червня» самовільну займає вказані земельні ділянки під багаторічні насадження та згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13 березня 2013 року, складеного головним спеціалістом відділу оперативного контролю Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, ВАТ «Імені 28 червня» використовує земельні ділянки в масивах «№-4в», «1с», «12б», «4б», «2г», «1вп», «1а», «2а» під багаторічні насадження на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району, які належать громадянам на праві власності, зокрема, ОСОБА_4, не вживаючи заходи боротьби з бур'янами та за відсутності договорів оренди з власниками ділянок. Актом визначення збитків власникам земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями ВАТ «Імені 28 червня» від 13 березня 2013 року, затвердженого розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 15 березня 2015 року №61/А-2013 багаторічні насадження, розміщені на землях заявників у відповідності до вимог Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року за №290/96 ВР були, як майно передані на баланс новоствореного у 2001 році Акціонерному товариства «Імені 28 червня». Внаслідок безгосподарності та бездіяльності відповідача всі багаторічні насадження загинули або зріджені до такого стану, що потребують викорчовування та списання, про що свідчать акти обстеження багаторічних насаджень від 16 липня 2010 року, від 25 травня 2011 року та від 01 червня 2011 року. Обстеження багаторічних насаджень, проведено комісією на момент складання цього акту на вказаних масивах свідчать про подальше погіршення стану цих насаджень і характеризується , ще більшим їх зрідженням та масовим заселення дикою поросллю чагарників та акацій. Розмір річних збитків на 1 га сільськогосподарських угідь визначений на рівні сум щорічного розрахункового доходу згідно даних таблиці за 2009-2012 роки, розрахунковий період з 1 га сільськогосподарських угідь визначений як середня величина, отримана шляхом ділення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції рослинництва звітуючи сільськогосподарських підприємств на площу сільськогосподарських угідь цих підприємств за відповідних рік, відповідно до зведених основних економічних показників роботи сільськогосподарських підприємств за 2009-2012 роки (форма №50-сг) по звітуючим сільськогосподарським підприємствам Білгород-Дністровського району, погоджених з відділом статистики у Білгород-Дністровському районі. Розрахунковий дохід за 1 га сільськогосподарських угідь за 2010 рік становить 2771,4 грн., 2011 рік - 3289,18 грн., 2012 рік - 3481,43 грн. Враховуючи те, що площа землі, належної ОСОБА_4 на праві приватної власності складає 4,81 га, сума завданих збитків за 2010-2012 роки становить 45897,07 грн. (4,81 х 277,4 + 4,81 х 3289,18 + 4,81 х 3481,43). Згідно відповіді відділу Держземагенства Білгород-Дністровського району вартість 1 га багаторічних насаджень становить 40511 грн., тому вартість земельної ділянки становить, що належить ОСОБА_4, складає 194857,91 грн. (4,81 х 40511).

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 96, 125, 126, 152, 156, 157, 211, 212 ЗК України, абз. 1 п. 2, абз. 7 п.3, п.4 Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам, затвердженого постановою кабінету Міністрів від 19 квітня 1994 року №284, заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора просив суд зобов'язати ВАТ «Імені 28 червня» повернути ОСОБА_4 земельні ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 4,81 га, які розташовані на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району шляхом звільнення вказаних земельних ділянок, стягнути з ВАТ «Імені 28 червня» на користь ОСОБА_4 збитки в сумі 45897,07 грн. та судові втрати (т.1, а.с. 1-7).

Справа розглянута за відсутністю відповідача ВАТ «Імені 28 червня».

Заочним рішенням суду першої інстанції позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області задоволено. Суд зобов'язав ВАТ «Імені 28 червня» повернути ОСОБА_4 земельні ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 4,81 га, які розташовані на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району шляхом звільнення вказаних земельних ділянок, стягнув з ВАТ «Імені 28 червня» на користь ОСОБА_4 збитки в сумі 45897,07 грн. та судовий збір у дохід держави в сумі 458,97 грн. (т.1, а.с. 68-70).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року заява відповідача ВАТ «Імені 28 червня» про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишена без задоволення (т.2. а.с. 8-9).

В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Імені 28 червня» - Базилюк К.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (т.2, а.с. 12-14).

В запереченні проти апеляційної скарги позивачка ОСОБА_4 просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів (т.1. а.с. 127-129).

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи сповіщена належними чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку її неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача ВАТ «Імені 28 червня» - Базилюк К.В., його пояснення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п. 2).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка №5 у масиві №1вп та земельна ділянка №4 у масиві №3-4вч, загальною площею 4,81 га у межах згідно з планом, які передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД№069855, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №55/20 і виданим 11 червня 2003 року Білгород-Дністровською районною державної адміністрацією Одеської області.

Відповідач ВАТ «Імені 28 червня» самовільну займає вказані земельні ділянки та згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13 березня 2013 року, складеного головним спеціалістом відділу оперативного контролю Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, ВАТ «Імені 28 червня» використовує земельні ділянки в масивах «№-4в», «1с», «12б», «4б», «2г», «1вп», «1а», «2а» під багаторічні насадження на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району, які належать громадянам на праві власності, зокрема, ОСОБА_4, не вживаючи заходи боротьби з бур'янами та за відсутності договорів оренди з власниками ділянок.

Актом визначення збитків власникам земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями ВАТ «Імені 28 червня» від 13 березня 2013 року, затвердженого розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 15 березня 2015 року №61/А-2013 багаторічні насадження, розміщені на землях заявників у відповідності до вимог Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року за №290/96 ВР були, як майно передані на баланс новоствореного у 2001 році Акціонерному товариства «Імені 28 червня».

Внаслідок безгосподарності та бездіяльності відповідача всі багаторічні насадження загинули або зріджені до такого стану, що потребують викорчовування та списання, про що свідчать акти обстеження багаторічних насаджень від 16 липня 2010 року, від 25 травня 2011 року та від 01 червня 2011 року.

Обстеження багаторічних насаджень, проведено комісією на момент складання цього акту на вказаних масивах свідчать про подальше погіршення стану цих насаджень і характеризується, ще більшим їх зрідженням та масовим заселення дикою поросллю чагарників та акацій.

Розмір річних збитків на 1 га сільськогосподарських угідь визначений на рівні сум щорічного розрахункового доходу згідно даних таблиці за 2009-2012 роки, розрахунковий період з 1 га сільськогосподарських угідь визначений як середня величина, отримана шляхом ділення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції рослинництва звітуючи сільськогосподарських підприємств на площу сільськогосподарських угідь цих підприємств за відповідних рік, відповідно до зведених основних економічних показників роботи сільськогосподарських підприємств на 2009-2012 роки (форма №50-сг) по звітуючим сільськогосподарським підприємствам Білгород-Дністровського району, погоджених з відділом статистики у Білгород-Дністровському районі. Розрахунковий дохід за 1 га сільськогосподарських угідь за 2010 рік становить 2771,4 грн., 2011 рік - 3289,18 грн., 2012 рік - 3481,43 грн.

Враховуючи те, що площа землі, належної ОСОБА_4 на праві приватної власності складає 4,81 га, сума завданих збитків за 2010-2012 роки становить 45897,07 грн. (4,81 х 277,4 + 4,81 х 3289,18 + 4,81 х 3481,43).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні позивачем доведено, що відповідачем ВАТ «Імені 28 червня» за час невикористання земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_4, завдані останній збитки в розмірі 45897,07 грн. за період з 2010-2012 роки.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

У пунктах 12 та 14 постанови №7 Пленуму «Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року (з відповідними змінами та доповненнями) Верховний Суд України роз'яснив, що, вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами).

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284).

У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до частин 1 якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності їх вини.

Предмет та підставу позову визначає виключно позивач (ст. ст. 10, 11 ЦПК України). Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор послався на ст. ст. 96, 125, 126, 152, 156, 157, 211, 212 ЗК України.

Частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіюча шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, а саме, положень ст. 156 ЗК України, у якій визначені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, та ст.. ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, колегія суддів вважає, що встановлений вказаної постановою Кабінету Міністрів України порядок відшкодування збитків застосовується до наступних підстав: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачка ОСОБА_4 була зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог, а саме, те, що самочинним зайняттям у 2010 -2012 роках відповідачем, ВАТ «Імені 28 червня», земельних ділянок під багаторічні насадження, які належать позивачці, за відсутності договорів оренди та внаслідок безгосподарності та бездіяльності відповідача загинання або зрідження до такого стану, що потребують викорчовування та списання всіх багаторічних насаджень, їй завдано майнову шкоду.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В порушення положень ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що багаторічні насадження, розміщені на землях, розташованих на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району, у відповідності до вимог Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року за №290/96 ВР були, як майно передані на баланс новоствореного у 2001 році ВАТ «Імені 28 червня».

Позивачка ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, загальною площею 4,81 га, які передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району 11 червня 2003 року.

З відповіді Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 30 листопада 22012 року №у-854/7259 вбачається, що за період з 2004 року по теперішній час не перераховуються бюджетні кошти ВАТ «Імені 28 червня» по програмі 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів. Виноградників та ягідників і нагляд за ними» (т.1, а.с. 142).

З 2004 року ВАТ «Імені 28 червня» припинило господарську діяльність, що підтверджується матеріалами справи та визнається позивачкою. З листів позивачки вбачається, що на 2009-2012 роки підприємство не працювало, працівники відсутні, приміщення контори розбито.

25 лютого 2005 року позивачка ОСОБА_4 у встановленому законом порядку уклала договір оренди зазначених земельних ділянок з Селянським (фермерським) господарством «Черемшина» на строк один рік, що підтверджується копією договору оренди землі від 25 лютого 2005 року та актом приймання передачі об'єкту оренди за договором (т.1, а.с. 145, 146-149).

В лютому 2007 року позивачка ОСОБА_4 запропонувала відповідачу ВАТ «Імені 28 червня» укласти договір оренди належних їй земельних ділянок, що підтверджується проектом договору оренди (т.1, а.с. 152-155), але сторони не домовились про істотні умови договору - орендну плату, що вбачається з листа ОСОБА_4 (т.1, а.с. 156).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що відповідач самочинно та без укладення договору оренди землі користується земельними ділянками, що належать позивачці.

Навпаки, встановлено, що на час складання відповідних актів та розрахунків збитків за 2010-2012 роки відповідач ВАТ «Імені 28 червня» не здійснював господарську діяльність та не користувався земельними ділянками, що належать позивачці

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини 2 статті 79 ЗК України та частини третьої статті 373 ЦК України, Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі №6-14цс15 роз'яснив, що, «відповідно до частини другої статті 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання державного акта) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації)».

Отже, позивачка ОСОБА_4 є власником багаторічних насаджень, розташованих на земельних ділянках АДРЕСА_1, загальною площею 4,81 га, на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району, й згідно із ст. ст. 317, 319 ЦК України сама зобов'язана підтримувати багаторічні насадження у придатному для використання стані.

Той факт, що у 2001 році багаторічні насадження були передані на баланс відповідача, ВАТ «Імені 28 червня», не можуть служити підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, в судовому засіданні позивачкою ОСОБА_4 не доведено склад цивільного правопорушення, а саме, факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіюча шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. А також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (ст. ст. 45, 46 ЦПК України).

У абзаці 2 п. 11 постанови № 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи та інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні позивачами не доведено належними та допустимими доказами те, що відповідачка ОСОБА_5 порушує, не визнає або оспорює їх права.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачка має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем, але в судовому засіданні не доведено, що саме відповідач порушує її права. Тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України у даному випадку її права не підлягають судовому захисту.

Аналогічна право позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-1 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, вимоги заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора, заявлені в інтересах ОСОБА_4, є необґрунтованими, незаконними й не підлягають задоволенню.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, норм матеріального права, а саме, ст. 156 ЗК України, ст. ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч.1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» - Базилюка Климентія Володимировича, задовольнити, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» про звільнення земельної ділянки та відшкодування збитків, відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький