Вирок № 61365002, 24.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

№755/7012/16-к

1-кп/755/603/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Федюка О.О., при секретарі Яськовій В.В., з участю прокурора Семененка Б.В., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт внесений до ЄРДР за №12016100040004001 від 23 березня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка, Сумської обл., українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Київського районного суду м Харкова від 02 березня 2000 року за ч. 2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року), вироком Московського районного суду м Харкова від 22 грудня 2004 року за ч. 1 ст.185 КК України, вироком Алчевського міського суду Луганської обл., від 17 серпня 2008 року за ч. 1 ст.186 КК України,вироком Алчевського міського суду Луганської обл., від 15 квітня 2009 року за ч. 2 ст.125, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Апеляційного суду Луганської обл. від 10 квітня 2009 року вирок скасовано та кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд, постановою Алчевського міського суду Луганської обл. кримінальна справ закрита на підставі п.6 ст.6 КПК України, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2011 року за ч.2 ст.186, ст..71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 24 жовтня 2014 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, маючи не зняті і не погашені судимості, 23 березня 2016 року близько 13 години 20 хвилин, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, перебував біля буд. №8/2, розташованого по п-ту. Возз'єднання в м. Києві, де помітив в правій кишені пальто раніше не знайомої ОСОБА_3 мобільний телефон. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та скориставшись тим, що за його злочинними діями, ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, повторно таємно, викрав з кишені пальто останньої майно, яке належало ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «LENOVO A516» ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, білого кольору, вартістю 1599 грн.

З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим за власним розсудом, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 1599 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, винним себе визнав повністю, дав суду показання, які відповідають інкримінованим йому фактичним обставинам кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому і просив суворо його не карати.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Інші докази у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, за згодою учасників судового провадження не досліджувались, в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якого учасникам судового провадження були роз'яснені.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно і тому знаходить правильною кваліфікацією його дій за ч. 2 ст.185 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, не працює, характеризуються посередньо, раніше скоював злочини.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2, є щире каяття у вчиненні злочину.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не вбачає.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність завданих злочином збитків, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч.2 ст.185 КК України для зазначеного виду покарань.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.

Речові докази у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 23 березня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, ст.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження (період з 23 березня 2016 року по строк приведення вироку до виконання з розрахунку 1 дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі).

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді утримання під вартою.

Речовий доказ у кримінальному проваджені - мобільний телефон «LENOVO A516» ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, білого кольору - залишити у володінні ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: