Ухвала суду № 61359496, 14.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 316/300/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1418/16 Головуючий в 1-й інстанції: Капустинський М.В.

Єдиний унікальний № 316/300/16-к

Категорія: ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції: Жовніренко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Гріпаса Ю.О., Білоконева В.М.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080160001152,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора у кримінальному провадженні Сухової Н.А.

на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 червня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Енергодара Запорізької області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановила:

в апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи, просить вирок Енергодарського міського суду від 22.06.2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом на три роки. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, затрачені на проведення судової інженерно-транспортної експертизи в сумі 736 грн. 56 коп.

Апелянт вважає, що при винесенні вироку в частині покарання у вигляді штрафу, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно застосував ч. 2 ст. 53 КК України, оскільки визначив обвинуваченому покарання лише у твердій грошовій сумі.

Також прокурор посилається на те, що у судовому засіданні прокурором до матеріалів кримінального провадження долучався розрахунок витрат, затрачених на проведення судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 736 грн. 56 коп., проте суд, у порушення вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, не прийняв рішення про відшкодування цих витрат з обвинуваченого.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що у мотивувальній частині вироку суд у порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не зазначив обов'язкові ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: які пункти Правил дорожнього руху порушив водій ОСОБА_2 та якого ступеню тяжкості тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної події були заподіяні потерпілій ОСОБА_5;

в апеляційній скарзі обвинувачений, не оскаржуючи вирок суду в частині встановлених фактичних обставин справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, просить змінити вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.06.2016 року щодо нього в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання в межах, запропонованих стороною обвинувачення, вважаючи, що призначене йому покарання є занадто суворим, оскільки від злочину відсутні тяжкі наслідки і реальна шкода. Крім того, просить врахувати, що його родина є багатодітною сім'єю, тому призначене йому покарання у виді максимального розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами протягом 3 років позбавить його можливості допомагати своїм маленьким братам і сестрам, оскільки він не зможе відвезти їх до школи або до дитячого садка чи в лікарню.

Також просить врахувати, що у даному провадженні чітко простежуються порушення встановлених законом зобов'язань пішохода потерпілою, яка на досудовому слідстві надавала пояснення та підтвердила той факт, що перед ДТП вона вживала алкогольні напої та перебігала дорогу по нерегульованому пішохідному переході, не дивлячись по сторонам. Також потерпіла жодного разу не з'явилась у судове засідання, не надала своїх пояснень, а заява про розгляд справи за її відсутності за участю представника ОСОБА_6, була подана представником і не відомо хто її підписував, оскільки потерпіла не мешкає вдома, веде специфічний образ життя, вживає алкогольні напої, а йому про це особисто відомо, бо він неодноразово хотів з нею зустрітись аби передати гроші на відшкодування матеріальної шкоди, але ніколи не заставав її вдома.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що, кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, суд, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, не зазначив про настання тяжких наслідків та не обґрунтував, які саме наслідки настали від його дій.

У запереченнях захисник ОСОБА_7 підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2, проте, апеляційну скаргу прокурора просить залишити без задоволення, вважаючи її необґрунтованою, при цьому погоджуючись з доводами скарги в частині визначення розміру штрафу лише в певній кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян без зазначення певної суми.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_5 у рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином, - 12 532 грн. 12 коп.; Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» Міністерства охорони здоров'я України грошові кошти, витрачені лікувальним закладом на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_5, у розмірі 3 806 грн. 40 коп.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Як вказано у вироку суду, 03 вересня 2015 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкість приблизно 50-60 км/год. зі сторони залізничного вокзалу по вул. Енергодарське шосе у напрямку вул. Радянської у м. Енергодарі Запорізької області, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», а саме 40 км/год.

В цей же час, проїжджу частину вулиці Енергодарське шосе, в районі перехрестя з вулицею Радянською, стала переходити пішохід ОСОБА_5 по нерегульованому пішохідному переходу, який визначений згідно із «Загальними положеннями» Правил дорожнього руху України шириною тротуару, зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_2

Водій ОСОБА_2, маючи об'єктивну спроможність виявити небезпеку руху та маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, своєчасних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху не вжив, чим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційних скарг, обвинуваченого, його захисника, які підтримали скаргу ОСОБА_2 та заперечували проти скарги прокурора, просили змінити вирок, пом'якшити призначене покарання у виді штрафу до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами, прокурора, який скарги прокурора у провадженні та обвинуваченого, підтримав частково, просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції, у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушеннявимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог п.7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню якщо в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано провадження в суді першої інстанції.

Із матеріалів провадження щодо ОСОБА_2 вбачається, що воно ухвалою суду від 28.03.2016 року було призначено до судового розгляду на 05.04.2016 року на 10 годину 30 хвилин та було відкладено на 20.05.2016 року.

Згідно з журналом судового засідання від 20.05.2016 року розгляд провадження щодо обвинуваченого було відкладено на 30.06.2016 року на 09.00 годину, проте в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання від 30.06.2016 року, а в наявності є журнал судового засідання від 13.06.2016 року (а.п.72, 108).

Згідно з журналом судового засідання від 13.06.2016 року розгляд провадження щодо ОСОБА_2 було відкладено на 22.06.2016 року на 10.00 годину для підготовки обвинуваченого до останнього слова, проте в матеріалах провадження журнал судового засідання від 22.06.2016 року теж відсутній, а є журнал судового засідання від 14.06.2016 року, згідно з яким обвинуваченому було надано останнє слово, після чого суд видалився до нарадчої кімнати та повернувшись проголосив вирок (а.п.114).

Проте, в матеріалах провадження вирок щодо ОСОБА_2 від 14.06.2016 року відсутній, а є вирок суду від 22.06.2016 року, який і оскаржується в апеляційному порядку.

Крім того, згідно з журналом судового засідання від 13.06.2016 року обвинувачений ОСОБА_2 не виступав в дебатах, а відповідно до журналу судового засідання від 14.06.2016 року після надання йому останнього слова, суд оголосив цивільний позов, заявлений при розгляді провадження ( а.п.108-109,114).

Також суд в порушення вимог п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України при формулюванні у вироку обвинувачення щодо ОСОБА_2, не зазначив наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

За таких обставин, з урахуванням вимог кримінального процесуального закону, вирок суду щодо ОСОБА_2 від 22.06.2016 року підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду провадження у тому ж суді першої інстанції.

При новому розгляді провадження суду слід розглянути його відповідно до вимог кримінального процесуального закону

Керуючись ст. ст. 404, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні Сухової Н.А. задовольнити частково.

Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 червня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд провадження у тому ж суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Жовніренко Ю.О. Гріпас В.М. Білоконев