Постанова № 61353278, 13.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22893/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Сорочка Є.О., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Данченко К.Ю.,

представника відповідача - Шевченка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «Україна» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року,

У с т а н о в и в:

Відкритий недержавний пенсійний фонд «Україна» звернувся у суд із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2 000 000,00 грн, розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Український Професійний Банк» (далі - Банк) згідно договору №10 від 31 травня 2016 року про розміщення коштів на депозит, зобов'язати Фонд повернути йому вказану суму пенсійних активів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не повернувши позивачу пенсійні активи, порушив приписи Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що 31 травня 2006 року між позивачем, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Адміністратор пенсійних фондів «Україна-Сервіс», і Банком укладено договір, за умовами якого позивач перераховує, а банк приймає вільні грошові кошти на депозитний рахунок в сумі не менше 380 000,00 грн, а банк за користування ними сплачує клієнту проценти.

До вказаного договору укладались додаткові угоди (договори), за якими вносились зміни до строку розміщення вкладу, процентної ставки та ін.

Із банківської виписки, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що залишок коштів на рахунку позивача, відкритому за вищевказаним договором, у Банку станом на 01 січня 2015 року складає 2000000,00 грн.

Також, із матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2012 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Синтакс-Інвест» укладено договір про управління активами недержавного пенсійного фонду №2, згідно з яким позивач доручає, а компанія з управління активами приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління пенсійними активами фонду від імені, в інтересах і за рахунок позивача.

Судом установлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 27 травня 2015 року №348 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 27 травня 2015 року №107 Банк визнано неплатоспроможним і запроваджено в ньому з 29 травня 2015 року тимчасову адміністрацію строком до 28 серпня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року №562 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 28 серпня 2015 року №158 відкликано банківську ліцензію Банку і з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру його ліквідації; уповноваженою особою на ліквідацію Банку призначено Пантіну Любов Олександрівну (далі - Уповноважена особа).

Зважаючи на викладені обставини, 11 червня, 8 та 24 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Синтакс-Інвест» в інтересах позивача зверталась до Уповноваженої особи із заявами про повернення коштів у розмірі 2 000 000,00 грн, розміщених на депозитному рахунку №26511122080010 в Банку згідно договору №10 від 31 травня 2006 року.

Оскільки відповіді на вказані звернення заявник не отримав, а відповідні кошти не були повернуті, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавні пенсійні фонди, згідно частини другої цієї норми, є суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавний пенсійний фонд, за визначенням цього Закону, - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Активи пенсійного фонду, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати, - є пенсійними активами (абз. 23 ст. 1 Закону).

Вкладник недержавного пенсійного фонду - це особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону (абз. 5 ст. 1 Закону).

Положеннями статті 6 цього Закону передбачено, зокрема, що недержавні пенсійні фонди не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками; провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється; активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону до складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать, зокрема, активи в грошових коштах.

Згідно частини восьмої цієї норми права активи пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов'язаних з провадженням пенсійним фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до цього Закону.

Частиною першою статті 48 Закону визначено, що пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Згідно приписів частини першої статті 51 Закону сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом.

Таким чином, недержавний пенсійний фонд розпоряджається виключно пенсійними активами (коштами), які обліковуються на індивідуальних пенсійних рахунках учасників фонду та являються власністю таких учасників. Тобто, власниками чистих активів недержавного пенсійного фонду є фізичні особи - його учасники.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

При цьому, із аналізу статті 48 Закону випливає, що використання пенсійних активів для цілей, не пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, та інакших від визначених у частині першій цієї норми - забороняється.

Обмеження щодо включення до ліквідаційної маси банку активів недержавних пенсійних фондів також було встановлене положеннями частини п'ятої статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка діяла до 11 липня 2014 року.

Однак, 11 липня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04 липня 2014 року №1586-VII, яким частину п'яту статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» викладено у новій редакції, згідно з якою активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Таким чином, законодавець виключив зі складу активів недержавного пенсійного фонду, які не включаються до ліквідаційної маси банку, депозитні вклади.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04 липня 2014 року №1586-VII встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативні акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, положення частини другої статті 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» в частині заборони включення до ліквідаційної маси депозитів недержавного пенсійного фонду суперечать діючій станом на день початку формування ліквідаційної маси Банку нормі частини п'ятої статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки вищевказані зміни прийняті та почали діяти пізніше, аніж заборона, встановлена частиною другою статті 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», і новою нормою передбачено, що інші законодавчі акти, які їм суперечать, не можуть застосовуватись, колегія суддів доходить висновку, що на час спірних правовідносин депозити, розміщені недержавним пенсійним фондом за відповідним договором, можуть включатись до ліквідаційної маси.

Отже, повернення таких депозитів повинно здійснюватись за правилами, передбаченими розділом VIII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем і Банком було укладено саме договір про розміщення коштів на депозит. Відтак, позивач безпідставно посилається на норми статті 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», так само як і на обов'язок Фонду повернути йому відповідні активи на підставі вказаного Закону без дотримання порядку та умов, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин, зважаючи на чинне правове регулювання спірних правовідносин, оскільки позивачем не доведено правових підстав для вчинення відповідачем оспорюваних дій, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Відкритому недержавному пенсійному фонду «Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Є.О. Сорочко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 16 вересня 2016 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Сорочко Є.О.