Ухвала суду № 61340206, 14.09.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10219/16-ц

н/п 2-з/640/100/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Сенаторова В.М.

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_3 направив до суду заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме: накласти арешт на нерухоме майно відповідача - 1/12 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в межах суми заявлених вимог у розмірі 360584,94 грн.; накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунках фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 В обгрунтування заяви ОСОБА_3 зазначив, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором позики, а тому існує реальна загроза того, що відповідач може відчужити належне йому майно, що унеможливить стягнення боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пінктом 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляд заяв про забезпечення позову»передбачено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язкуіз застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до цього жп. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз'яснено про те, що згідно пункту 1 частини 1 ст.152 ЦПК Українипозов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. На підставі цього пункту з метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

Заявником не надано жодних доказів, щодо обґрунтовання необхідності застосування саме двох видів забезпечення позову.

Суд, вивчивши заяву ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи позовні вимоги, а також ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволенні позову, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та накладення арешту на нерухоме майно, підтвердженого відповідними документами в межах заявлених позовних вимог з урахуванням принципу співмірності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151-153, 197, 209, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/12 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 04.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 422 в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 360584,94 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали після її виконання направити заінтересованим особам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -