Постанова № 61331474, 05.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа№ 910/31215/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.09.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року

по справі №910/31215/15 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2»

про стягнення 448 065,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/31215/15 позов задоволено. Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 251654,79 грн. основного боргу, 17014,93 грн. - 3% річних, 179395,38 грн. збитків від інфляції та 6720,98 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2» звернулось з апеляційного скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі №910/31215/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Київенерго» відмовити повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у визначеному складі суду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з перебуванням суддів у відпустці склад колегії неодноразово змінювався. Так, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 року, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

У відзиві та письмових поясненнях на апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» заперечило проти доводів викладених у апеляційній скарзі ОСББ «Чаадаєва-2». Позивач вважає, що рішення прийняте господарським судом міста Києва від 25.02.2016 року по справі № 910/31215/15 при повному дослідженні всіх обставин справи та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники ОСББ «Чаадаєва-2» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів викладених в ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники публічного акціонерного товариства «Київенерго» у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ухвалою від 21.06.2016 року апеляційним господарським судом було витребувано у ОСББ «Чаадаєва-2» оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином завірену копію звіту про добові параметри теплопостачання за жовтень 2013 року з відміткою про отримання останнього публічним акціонерним товариством «Київенерго» для долучення до матеріалів справи.

Так, на виконання вимог суду скаржник надав апеляційному господарському суду звіт про добові параметри теплопостачання за жовтень 2013 року з відміткою ПАТ «Київенерго» про його отримання. Оригінал звіту оглянутий та повернутий відповідачу, копію долучено до матеріалів справи (а.с.164).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

28.11.2012 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 811482, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а останній зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов вказаного договору.

При виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 даного договору, енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1 договору передбачений обов'язок ОСББ «Чаадаєва-2» виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 2 до договору.

Згідно п 2 додатку № 2 до договору, у разі встановлення у «Споживача» будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів.

У відповідності до п. 5 додатку №2 «Споживач», що має будинкові прилади обліку (не залежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає «Постачальнику» звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-4 не пізніше 28 числа звітного місяця

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 811482 від 28.11.2012 р., відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 10 додатку № 2 до вказаного договору передбачено, що відповідач забезпечує оплату за теплову енергію, яка використовується населенням не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, а оплата за теплову енергію, яка використовується орендарями повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як зазначає позивач, за період з 01.11.2012 р. по 01.10.2015 р. ПАТ «Київенерго» поставило відповідачу теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 1301228,35 грн. Однак, на думку позивача, відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо оплати використаної теплової енергії, внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 251654,79 грн. Позивач вважає, що вказана заборгованість підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Так, у грудні 2015 року ПАТ «Київенерго» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСББ «Чаадаєва-2» 448065,09 грн., з яких: 251654,79 грн. основний борг, 17014,93 грн. - 3% річних та 179395,38 грн. збитки від інфляції.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/31215/15 позов задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши наявні в справі матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору сторони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Тарифи на електричну енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 251654,79 грн. основної суми заборгованості місцевий господарський суд виходив з того, що вказана заборгованість підтверджується зокрема обліковими картками (табуляграмами), довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, а також щомісячними звітами про добові параметри теплопостачання приладів обліку.

Однак, господарський суд міста Києва при стягнення вказаної суми боргу не звернув увагу на те, що позивачем, за жовтень 2013 року було нараховано відповідачу 276,57638 Гкал, на суму 65736,67 грн. тоді як, встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем у жовтні 2013 року було використано 113,05 Гкал, що на 163,52638 Гкал. більше і становить на 38 399,83 грн. більше фактичного споживання.

Згідно п 2 додатку № 2 до договору, у разі встановлення у «Споживача» будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у споживача (відповідача) встановлені комерційні прилади обліку теплової енергії, а тому кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів.

У відповідності до п. 5 додатку №2 «Споживач», що має будинкові прилади обліку (не залежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає «Постачальнику» звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-4 не пізніше 28 числа звітного місяця.

З наданого відповідачем на вимогу суду звіту про добові параметри теплопостачання за жовтень 2013 року вбачається, що відповідач подав позивачу вказані показники спожитої теплової енергії вчасно а саме, 26.10.2013 року про що, свідчить відмітка позивача про його отримання. Тобто, до 28 числа звітного місяці як передбачено п. 5 додатку №2 договору.

Доводи позивача про те, що він не отримував від відповідача вказаний звіт про добові параметри теплопостачання за жовтень 2013 року колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем були додані копії звітів відповідача про добові параметри теплопостачання за спірний період з листопада 2012 року по жовтень 2015 року. Тобто із зазначено можна дійти висновку, що відповідач у відповідності до умов договору подавав свої звіти з показниками лічильника.

Таким чином, враховуючи вищевикладене судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що заборгованість відповідача за спірний період з листопада 2012 року по жовтень 2015 року по договору № 811482 від 28.11.2012 р. становить 213254,96 грн., а не 251654,79 грн., як помилково нарахував позивач та стягнув суд першої інстанції.

При цьому, доводи скаржника про те, що у відповідача на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, заборгованості взагалі не було, що на думку відповідача підтверджується випискою з банківського рахунку, судова колегія вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

По-перше, надані скаржником виписки з банківського рахунку не можуть бути прийняті судом як належний доказ по справі, оскільки, відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

По-друге, з матеріалів справи вбачається, що здійснюючи оплату за теплову енергію, відповідачем не було проведено жодної оплати з чітким призначення платежу за спірний період, тобто зазначено лише що оплата проводиться по договору № 811482.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що кошти, які сплачувались відповідачем зараховувалися позивачем відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976 (далі -інструкція) та внутрішнього Положення ПАТ «Київенерго» про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 24.06.2005 року (далі - положення), складеного на підставі вищезазначеної інструкції та чинного законодавства.

Відповідно до п.3.8 інструкції, реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідальність вимогам інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.3 положення, передбачено при перерахуванні коштів за електричну та теплову енергію платіжним дорученням споживач (юридична особа) в реквізиті «призначення платежу» повинен надати повну інформацію, а саме: за що здійснено платіж, період споживання, підстава для сплати (номер, дата договору, рахунка, рішення (наказу, постанови, ухвали, суду, мирової угоди).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскільки кошти, що сплачувались відповідачем не мали чіткого призначення, а за договором постійно відбувалось поточне нарахування, то платежі які сплачувалися відповідачем були правомірно зараховані позивачем за поточне споживання теплової енергії.

Отже, доводи скаржника про відсутність заборгованості є безпідставними.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 179395,38 грн. інфляційних втрат, та 17014,93 грн. 3% річних за період листопад 2012 року по жовтень 2015 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за загальний період листопад 2012 року по жовтень 2015 року на заборгованість у сумі 213254,96 грн., а не на 251654,79 грн., як помилково розрахував позивач та стягнув суд першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що за заявлений позивачем період за розрахунком суду інфляційні втрати складають у сумі 165429,31 грн., а 3% річних у сумі 18667,11 грн., тобто 3% річних за розрахунком суду складають у більшому розмірі ніж заявлено ПАТ «Київенерго» у позові.

Оскільки, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача саме 17014,93 грн. 3% річних за період листопад 2012 року по жовтень 2015 року та суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог і про це не було заявлено клопотання заінтересованої сторони у відповідності до ст. 83 ГПК України, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з відповідача підлягає стягненню саме 165429,31 грн. інфляційних втрат, та 17014,93 грн. 3% річних, тобто 3% річних у сумі яка була заявлена позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/31215/15 скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/31215/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/31215/15 скасувати.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/31215/15 в новій редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва-2» (03148, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код 36619808) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код 00131305) 213254 (двісті тринадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 96 коп. основного боргу, 17014 (сімнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 93 коп. - 3% річних, 165429 (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 31коп. - інфляційних втрат та 5935 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.».

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/31215/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров