Постанова № 61331467, 15.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 року Справа № 904/4146/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 предс., дов. №б/н від 27.05.2016р.;

відповідача: ОСОБА_2 предс., дов. №858/03 від 13.09.2016 р.;

ОСОБА_3 предс., дов. №859/03 від 13.09.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016р. у справі № 904/4146/16

за позовом: дочірнього підприємства «ВАСИЛЬКІВКАТЕПЛОЕНЕРГО» Комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради (смт. Васильківка Дніпропетровської області)

до: відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області)

про: стягнення заборгованості за договором №22 від 11.01.2016р. про закупівлю теплової енергії для потреб опалення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року (підписано 15.07.2016р.) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.06.2016р. у справі №904/4146/16 (суддя Петренко І.В.) частково задоволені позовні вимоги дочірнього підприємства «ВАСИЛЬКІВКАТЕПЛОЕНЕРГО» Комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» (смт. Васильківка Дніпропетровської області) до відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області) про стягнення за договором №22 від 11.01.2016р. про закупівлю теплової енергії для потреб опалення 116405,06 грн. пені, 66359,13 грн. інфляційних втрат та 8537,00 грн. 3 % річних.

Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 58202,53 грн. пені, 37079,66 грн. інфляційних втрат, 8537,00 грн. 3% річних та 2430,20 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 25454,98 грн.

Відповідач відділ освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області), не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016р. у справі №904/4146/16 та прийняти нове, яким відмовити у позовних вимогах у повному обсязі. Відділ освіти вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи. Господарським судом не взято до уваги, що прострочення виконання зобовязання відповідачем відбулося з поважної причини. Відповідач фінансується за рахунок коштів державної субвенції та коштів місцевого бюджету. На початку 2016р. фінансовим управлінням була надана відділу освіти лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на 2016 рік з помісячним розписом планових призначень освітньої субвенції в такому розмірі, що відповідач не мав змоги здійснити протягом перших чотирьох місяців своєчасну сплату за послуги надані позивачем.

Позивач дочірнє підприємство «ВАСИЛЬКІВКАТЕПЛОЕНЕРГО» Комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні вказав, що рішення господарського суду Дніпропетровської області слід залишити без змін відповідно до наведеного в ньому правового обґрунтування.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.09.2016р. №1273/16, у звязку із відпусткою суддів членів колегії Пархоменко Н.В. було проведено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.09.2016р. визначено склад колегії суддів: Євстигнеєв О.С. головуючий суддя, судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між дочірнім підприємством «ВАСИЛЬКІВКАТЕПЛОЕНЕРГО» Комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради (Постачальник) та відділом освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації (Споживач) 11.01.2016р. був укладений договір №22 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення, за яким Постачальник зобовязався здійснювати послуги з постачання пари та гарячої води («Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води», код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010 -35.30.1) по обєктах споживача в 2016р., а Споживач приймати та оплачувати теплову енергію на умовах даного договору.

Предметом договору згідно п. 1.2., п. 1.3. є теплова енергія, що постачається Споживачу в обсязі до 1013,94 Гкал з моменту підписання договору на потреби опалення в опалювальний період.

Ціна цього договору становить 2367103,77 грн. з урахуванням ПДВ(п.3.1.).

Пунктами 4.4.-4.6. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє Споживачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених п. 1.2. договору.

Постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від Споживача документів, передбачених пунктами 5.3., 5.5 цього договору, виставляє Споживачу рахунки на сплату та акти надання послуг з коригуванням фактично спожитої теплової енергії Зазначені рахунки повинні бути сплачені Споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.1. поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені п. 1.2. договору з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року протягом опалювального періоду.

Згідно актів виконаних робіт (наданих послуг) №100 від 04.02.2016р., №118 від 04.03.2016р.(вказано 2015р., що є опискою у році, враховуючи дату складання договору) та №134 від 04.04.2016р.(вказано 2015р., що є опискою у році, враховуючи дату складання договору) на виконання умов договору позивач поставив з 01 січня по березень 2016р., а відповідач прийняв та на день подання позову не повністю розрахувався теплову енергію на загальну суму 1681343,62 грн.

У звязку з неповною оплатою послуг з постачання теплової енергії та простроченням грошового зобовязання позивач звернувся з позовними вимогами до місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 1681343,62 грн. суми основного боргу, 120082,17 грн. пені, 68564,38 грн. інфляційних втрат та 9310 грн. -3% річних.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.

За приписами частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Згідно визначень наведених у ст. 714 ЦК України та 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюються Законом України від 02.06.2005р. №2633-VІ «Про теплопостачання» (із змінами і доповненнями).

Частиною 7 ст. 276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до умов укладеного договору споживач зобовязаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії (п.6.1.1.); приймати та сплачувати поставлену теплову енергію на підставі актів наданих послуг (п. 6.1.2.); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та Додатком 4.

Умови відповідають і нормами ч 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Тобто, за наведених правових норм позовні вимоги про стягнення суми боргу є обґрунтованими.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду першої інстанції сторонами на дату судового засідання було проведено звірку взаємних розрахунків, про що було складено акт 13.06.2016р. Згідно наданого акту на 13.06.2016р. сума основного боргу на травень 2016р. складала 1314077,04 грн. На 13.06.2016р. заборгованість була сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджено копіями платіжних доручень №№793, 794,160, 161, 162 від 30.05.2016р. та №795 від 13.06.2016р. ( з урахуванням листа-звернення №569/03 від 13.06.2016р.).

Враховуючи сплату основного боргу позивачем до прийняття рішення по справі було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Згідно нового розрахунку ціни позову позивач просив стягнути 116405,06 грн. пені, 66359,13 грн. інфляційних втрат та 8537,00 грн. 3% річних.

Відповідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами п. 7.3.7 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену п. 4.6. договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України зобовязує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, та врахувавши ступінь виконання зобовязання відповідача, особливості його фінансування, як бюджетної установи, з посиланням на право суду згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 ГК України та п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% та задовольнив позовні вимоги в цій частині у сумі 58202,53 грн.

Погоджується суд апеляційної інстанції і із задоволенням позовних вимог в частині сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Взявши до уваги приписи п. 3.1, 3.2., 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (із змінами і доповненнями), з урахуванням помилок у розрахунку інфляційних втрат господарський суд правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача 37079,66 грн. інфляційних втрат, 8537,00 грн. 3% річних.

Відповідач вважає безпідставним стягнення з нього штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, у звязку з тим, що відділ освіти згідно Бюджетного кодексу України фінансується за рахунок коштів державної освітньої субвенції та коштів місцевого бюджету та не мав можливості здійснити своєчасну сплату за надані позивачем послуги протягом перших чотирьох місяців. В підтвердження сторона надає копію витягу з помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів) з помісячного розпису спеціального фонду (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) з помісячного розпису повернення кредитів до загального фонду місцевих бюджетів/надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів за 2016 рік (надалі лімітна довідка).

Наведена позиція відповідача не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в силу наступного:

Між сторонами у справі виникли майнові відносини (цивільні відносини), які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників та які згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України регулюються Цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 та ч. 4 ст. 14 наведеної статті виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Частина 4 ст. 14 допускає звільнення особи від цивільного обов'язку або його виконання лише у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України регулюються Бюджетним кодексом України.

Застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів глави 50 ЦК України.

Відсутність передбачення бюджетних коштів у січніберезні, що зазначено у лімітній довідці фінансового управління за 2016 рік від 11.01.2016р., не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання установи, яка фінансується з державного бюджету.

Згідно визначення наведеного у Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 28 лютого 2002 р. N 228 (із змінами і доповненнями) основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень є кошторис бюджетної установи.

Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду бюджету та зведені плани спеціального фонду - це зведення показників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

Як вбачається із зведеного кошторису відповідача на 2016 рік від 15.01.2016р. сума фінансування відповідача на оплату теплопостачання становить 5445700,00 грн. (сума у лімітній довідці фінансового управління за 2016 рік -4084400,00 грн.) тоді як ціна договору становить лише 2367103,77 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 3.3. укладеного договору сума визначена в договорі для закупівлі та зобовязання сторін договору підлягають відповідному коригуванню у разі зменшення бюджетних призначень.

Оскільки на день укладення договору вже був складений план асигнувань на 2016р. від 05.01.2016р. та лімітна довідка від 11.01.2016р., договір був укладений з урахуванням наведених документів та без будь-яких заперечень відповідача.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За наведених обставин рішення місцевого господарського суду прийнято за повністю дослідженими матеріалами, відповідає вимогам чинного законодавства, є законним і обґрунтованим. Підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для зміни або скасування судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року у справі №904/4146/16 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 16.09.2016 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.О.Вечірко

ОСОБА_4