Постанова № 61325449, 08.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа № 907/953/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Данко Л.С.

Малех І.Б.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 19.08.2016р., б/н

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016р. про задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р.

у справі № 907/953/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ", м. Київ

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Загаття, Іршавський район Закарпатської області

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський завод малих архітектурних форм", м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення заборгованості за кредитним договором №127 від 30.01.2008р. в сумі 1587656,83 грн. шляхом звернення стягнення на належний ТзОВ "Закарпатський завод малих архітектурних форм" предмет застави по договору застави обладнання №127/2008-2 від 30.01.2008р., а саме деревообробне обладнання, що перелічене у додатку №1 до договору застави, за рахунок його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів,

представники сторін:

- від позивача - Пилат Т.І.,

- від відповідача-1 - не з'явився,

- від відповідача-2 - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України позивачу роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016р. у справі №907/953/13 (суддя Васьковський О.В.) заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р. на примусове виконання рішення від 29.10.2013р. у даній справі задоволено та поновлено вказаний строк.

Оскаржуваною ухвалою встановлено факт порушення державним виконавцем вимог ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо повернення стягувачу постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу наказу господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р. у даній справі. Зокрема, місцевий суд зазначив, що доводи органу ДВС про надіслання оригіналу наказу стягувачу не беруться до уваги, оскільки вказана постанова не надсилалась рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, як цього вимагає закон, та з огляду на значний період часу між датою винесення постанови (31.07.2014р.) і датою її відправки стягувачу (26.12.2014р.). Зважаючи на те, що наказ на примусове виконання рішення суду стягувачем до суду не повернутий, а також був втрачений не з вини стягувача, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви стягувача.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що із постановою про повернення виконавчого документа від 31.07.2014р. позивач мав можливість ознайомитись у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, а також, що позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що поштове відправлення від 26.12.2014р. ним не було отримано. Крім того, наголосив, що наказ, для пред'явлення якого місцевим господарським судом було поновлено строк, у позивача відсутній, а його дублікат не видавався.

ПАТ "Піреус Банк МКБ", подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Скаржник та відповідач-2 не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду (а.с. 240, 241).

Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на завершення строку такого розгляду та на відсутність клопотань про відкладення, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідно до ст.75 ГПК України.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.10.2013 р. у даній справі (а.с. 65-74, том 1) задоволено позов ПАТ "Піреус Банк МКБ", стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача 1587656,83 грн. заборгованості за кредитним договором; в рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на заставне майно, що належить ТзОВ "Закарпатський завод малих архітектурних форм", а саме - на деревообробне обладнання, що перелічене у додатку 1 до договору застави№127/2008-2 від 30.01.2008р.

25.11.2013р. на виконання вказаного рішення суду видано накази (а.с. 76, 77, том 1), які 19.12.2013р. позивач пред'явив до виконання до районного відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції (а.с. 83, том 1).

15.01.2014р. органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження , яку надіслано сторонам для відома та виконання (а.с. 84, том 1).

31.07.2014р. органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 207, том 1) на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження", у якій зазначено про те, що виконавчий документ може бути повторно поданий стягувачем до виконання у строк до 31.07.2015р.

Листом №89 від 02.10.2015р. банк звернувся до органу ДВС із запитом про хід виконання виконавчого провадження (а.с. 86, том 1).

Листом від 08.10.2015р. (а.с. 101, том 1) Відділ ДВС Іршавського РУЮ повідомив стягувача про те, що 31.07.2014р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа, який 26.12.2014р. був направлений на адресу стягувача простою кореспонденцією, а не рекомендованою з повідомленням про вручення, у зв'язку з відсутністю поштово-марочної продукції

23.11.2015р. ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу від 25.11.2013 р. у даній справі (а.с. 94-95, том 1), у якій в якості доказів поважності пропущення строку для пред'явлення наказу №907/953/13 від 25.11.2013 до виконання покликався на лист Відділ ДВС Іршавського РУЮ від 08.10.2015р. та на ту обставину, що органом ДВС було порушено встановлений законом порядок направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015р. відмовлено у задоволенні вказаної заяви стягувача (а.с. 141-146, том 1). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. вказану ухвалу залишено без змін (а.с. 149-154, том 1).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016р. ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. у даній справі скасовано, а справу в частині розгляду заяви стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу від 25.11.2013р. передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду (а.с. 116-122, том 2).

У вказаній постанові судом касаційної інстанції було зазначено, що при новому розгляді справи господарським судам слід з'ясувати обставини щодо дотримання державним виконавцем приписів ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» під час надсилання стягувачу постанови органу ДВС від 31.07.2014р. та оригіналу наказу, а також на підставі зібраних матеріалів зробити висновок в частині обґрунтованості чи безпідставності вимог стягувача у заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Як було зазначено вище, ухвалою місцевого господарського суду від 26.07.2016р. було задоволено заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р. у даній справі та поновлено вказаний строк, з чим не погодився скаржник та подав апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно з ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Приписами ст.119 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст.47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про повернення стягувачу виконавчого документа у триденний строк надсилається сторонам.

Пропустивши строк на повторне пред'явлення наказу до виконання, зазначений у постанові органу ДВС від 31.07.2014р., стягувач скористався своїм правом, передбаченим вищенаведеними нормами та подав заяву про відновлення такого строку. Як вже було зазначено вище, у заяві про відновлення строку стягувач послався на те, що: 1) постанова від 31.07.2014р. з оригіналом судового наказу була направлена органом ДВС із простроченням (лише 26.12.2014р.) та на адресу стягувача не надходила; 2) вказане поштове відправлення було направлене простою поштою, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зважаючи на це, стягувач вважає, що строк для повторного пред'явлення наказу до виконання (до 31.07.2015р.) ним було пропущено з вини державного виконавця.

Під час розгляду заяви в суді першої інстанції, у судовому засіданні 20.07.2016р. було оглянуто журнал реєстрації вихідної кореспонденції РВ ДВС Іршавського РУЮ (а.с. 194, том 1) у який внесено запис №2863 від 26.12.2014р., відповідно до якого постанова про повернення виконавчого документа про стягнення боргу з ОСОБА_2 та виконавчий документ №907/953/13 від 25.11.2013р. були направлені на адресу ПАТ "Піреус Банк" за адресою: м.Київ, вул.Іллінська, 8. Вказаний запис в журналі є єдиним доказом, на якому ґрунтується твердження органу ДВС про направлення стягувачу вищезгаданих документів.

Таким чином, орган ДВС частково визнає факт порушення ним вказаних норм (без відповідного документального обґрунтування), стверджуючи про те, що ним було надіслано постанову про повернення виконавчого документа та оригінал наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р. у справі №907/953/13 неналежним типом поштової кореспонденції, яка не дає можливості встановити факт отримання чи неотримання стягувачем поштового відправлення від 26.12.2014р. та з простроченням більш, ніж на 4 місяці.

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що журнал реєстрації вихідної кореспонденції не є тим належним доказом, який підтверджує факт направлення поштової кореспонденції, а тому ні з нього, ні з інших документів, наявних в матеріалах справи (в тому числі, з листів органу ДВС б/н від 08.10.2015р.та №05-52/921 від 30.05.2016р.) не вбачається, що державним виконавцем було додержано вимоги ст.ст. 31, 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки факт повернення стягувачу виконавчого документа не підтверджений належними та допустимими доказами, а факт наявності вказаного виконавчого документа в матеріалах виконавчого провадження спростовується поясненнями органу ДВС, слід погодитись із висновками місцевого господарського суду про те, що виконавчий документ був втрачений не з вини стягувача, а внаслідок недотримання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Вищенаведені обставини є підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р. року у справі №907/953/13. При цьому, слід врахувати те, що про повернення виконавчого документа на підставі постанови державного виконавця позивачу стало відомо із листа Відділу ДВС Іршавського РУЮ б/н від 08.10.2015р., який орган ДВС надав у відповідь на відповідний запит позивача.

Твердження скаржника про те, що у стягувача була можливість отримати інформацію щодо виконавчого провадження у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень не беруться до уваги, оскільки порушення прав стягувача відбулося саме внаслідок недотримання відповідних норм законодавства зі сторони державного виконавця.

Та обставина, що на момент звернення із заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу суду, у стягувача відсутній наказ чи його дублікат, також не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до ст.120 ГПК України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Таким чином, питання про поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання передує вирішенню питання щодо можливості видачі дублікату наказу.

Зважаючи на вищенаведене, місцевий господарський суд правомірно поновив пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2016р. у справі №907/953/13 про задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу направити у Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Данко Л.С.

суддя Малех І.Б.