Рішення № 61300081, 12.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23910/14-ц Провадження № 22-ц/772/2626/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Жданкіна В.В.

Суддів: Зайцева А.Ю., Колоса С.С.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк») звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором від 15 серпня 2008 року щодо його своєчасного й повного погашення, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на З0 жовтня 2014 року складав 96 тис. 689 швейцарських франків 49 сантимів, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (далі НБУ) становило 1 млн 317 тис. 396 грн 14 коп.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 у грудні 2014 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «БМ Банк» про визнання припиненними зобовязань за кредитним договором та договором іпотеки, стягнення безпідставно отриманих коштів. Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що зобовязання за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, у забезпечення якого між ним та банком було укладено договір іпотеки, виконані в повному обсязі публічним акціонерним товариством «Компанія страхування життя «Універсальна» (далі - ПАТ «КСЖ «Універсальна»), з яким він уклав договір добровільного страхування життя, через встановлення йому другої групи інвалідності.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 берези- 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року, позов ПАТ «БМ Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 689 швейцарських франків 49 сантимів, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 млн 317 тис. 396 грн 14 коп. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4В відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області він 18 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області він 15 травня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 06.04.2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2015 року , ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15.05.2015 року, ухвалу Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 року в частині вирішення вимог ПАТ « БМ Банк» до ОСОБА_3, 3-я особа ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в указаній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В позові ПАТ «БМ Банк» посилається на те, що 15.08.2018 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1/94/150808, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 112 200 швейцарських франків на поточні потреби з кінцевим строком повернення 14.08.2018 року, відповідно до графіку погашення передбаченого в додатку № 1 до кредитного договору. Позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, через що утворилась заборгованість, яка станом на 30.10.2014 року складає 96689.49 швейцарських франків, що за курсом НБВІУ складає 1317396.14 грн., а тому просив позов задоволити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, як незаконне, поставновлене з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове, яким задоволити позов.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Обгрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Оскаржуване судове рішення вказаним нормам не відповідає.

Справа слухалась судами неодноразово.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Матеріалами справи встановлено, що 15.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» , правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1/94/150808, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 112 тис. 200 швейцарських франків на поточні потреби зі сплатою 10,99 % річних строком до 14 серпня 2018 року.

На забезпечення цього договору того ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок № 28 на вулиці Грушевського в селі Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області та земельна ділянка площею 0,1022 га, що розташована за цією ж адресою.

Крім того, 15 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КСЖ «Універсальна» було укладено договір добровільного страхування життя, за яким вигодонабувачем у випадку набуття статусу інвалідності першої або другої групи застрахованої особи стає ПАТ «БМ Банк». За цим договором початкова страхова сума складає 499 тис. 531 грн 79 коп.

Відповідно до довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 19 травня 2009 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності.

Оскільки настала страхова подія, згідно договору страхування, кошти, що відповідають сумі кредиту, процентів повинна сплатити страхова компанія. Для реалізації цього права позивач звернувся з позовом до ПАТ «КСЖ «Універсальна». До відповідача з відповідним позовом травня 2009 року до 07.11.2014 року позивач не звертався.

Умовами договору між сторонами передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обов»язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обоов»язку. Право кредитора вважається порушеним з моменту не дотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення Отже відповідно до вимог ст.ст. 254, 256, 257, 261 267 ЦПК України початок перебігу строку позовної давності для стягнення платежів необхідно обчислювати з моменту ( місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов»язань.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, згідно з якою зобовязання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору від 15 серпня 2008 року сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 27 грудня 2010 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф; пені).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з пунктом 3.6 укладеного між сторонами кредитного договору сплата позичальником заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом (додаток 1), який є невідємною частиною цього договору (а.с. 20).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-20цс14).

Враховуючи вищевикладені норми, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а тому критично оцінив посилання представника позивача про сплату відповідачем заборгованості в 2011 році, оскільки ОСОБА_2 не довела в судовому засіданні підстав для переривання строку позовної давності, передбачені ст. 264 ЦК України, а саме, що відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним боргу або іншого обов»язку.

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.4 т.1), вбачається, що останній платіж за договором, відповідач здійснив 22.12.2008 року, різниця між наданою сумою кредиту 112 200 шв.франків та сплаченою 108 460 шв.франків становить 3 740 шв.франків.

З приводу даної заборгованості банк не звертався до суду у встановлений законом трирічний строк позовної давності, а звернувся лише 07.11.2014 року, а тому колегія суддів вважає, що зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача в результаті пропуску строку позовної давності (42 902,54 3 740 ) = 39 162,54 шв. франків.

У такий же спосіб слід зменшити і стягнення заборгованість по відсоткам з врахуванням спливу позовної давності виключивши нарахування відсотків за період з 30.06.2009 року по 31.10.2011 року , що становить 28 766,34 шв. франків, а тому різниця становить (46 319,89 28 766,34)= 17 553,55 шв.франків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та постановити нове про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року скасувати і постановити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33881201) заборгованість, а саме:

- 39 162,54 швейцарських франків заборгованість по кредиту,

- 17 553,55 швейцарських франків відсотки за користування кредитом,

- 101 738,83 грн. - пеня,

- 25 391,04 грн. судовий збір.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: