Рішення № 61285074, 08.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/6299/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Мальченко О.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/10414/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Невідомої Т.О.

- Соколової В.В.

при секретарі - Сімаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року у розмірі 12 070,48 доларів США, що еквівалентно 140 632,78 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 1 406,33 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Зазначив, що, розглянувши спір за відсутності відповідача та без підтвердження його належного повідомлення про дату і час судового розгляду, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_3 можливості подавати свої докази та заперечення проти позову, тобто, порушив принцип змагальності сторін. Стягуючи пеню за прострочення кредиту та процентів в доларах, суд не врахував правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-145цс14 та № 6-190цс15, відповідно до яких допускається стягнення в іноземній валюті лише суми тіла кредиту та нарахованих відсотків. Суд не перевірив наявність у позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями та не дослідив документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження розміру зазначеної позивачем заборгованості.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. Представник відповідача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляд справи у зв»язку з тим, що він перебуває за кордоном, проте, доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надав. Крім того, відповідно до копії довіреності, яка є в матеріалах справи, інтереси відповідача має право представляти крім представника ОСОБА_7 також і представник ОСОБА_8 Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача та його представників.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Порчинський Олександр Іванович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11354915000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 20 226,00 дол. США, а позичальник зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 04 червня 2015 року, та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_3 не виконував належним чином свої зобов'язання по поверненню отриманих коштів та сплати інших, передбачених договором платежів, у зв'язку з чим, станом на 07 квітня 2014 року за ним рахується заборгованість в розмірі 12 070,48 доларів США, з них: заборгованість по тілу кредиту - 8 942,11 доларів США; заборгованість по відсоткам - 2 483,36 долари США; пеня за прострочення сплати процентів - 187,50 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 457,51 доларів США.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов укладеного договору, 13 березня 2014 року Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» було направлено позичальнику вимогу про погашення наявної заборгованості за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення. В протилежному випадку, з 32 - го дня банк набуває права дострокової вимоги всієї суми кредитної заборгованості.

Дана вимога була отримана ОСОБА_3 15 березня 2014 року, проте у визначений в ній строк виконана не була.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» посилалося на те, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту не виконував, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснював, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 12 070,48 доларів США, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та, стягуючи на його користь з ОСОБА_3 12 070,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 140 632,78 грн., суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності у відповідача заборгованості у визначеному розмірі є доведеним, а тому позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, вважає його таким, що в повній мірі відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду в цій частині не спростовують, з наступних підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 1.2.2, 1.3.4 Кредитного договору № 11354915000 передбачено, що погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 375, 00 доларів США протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається 04 числа кожного календарного місяця строку кредитування.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 6.1.2 Кредитного договору № 11354915000 Банк має право у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та сплати за кредит в сторону зменшення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Згідно здійсненого Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» розрахунку по клієнту банку ОСОБА_3, станом на 07 квітня 2014 року відповідач має непогашену заборгованість за договором № 11354915000 в розмірі 12 070,48 доларів США, з них: заборгованість по тілу кредиту - 8 942,11 доларів США; заборгованість по відсоткам - 2 483,36 долари США; пеня за прострочення сплати процентів - 187,50 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 457,51 доларів США.

Належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено в даному розрахунку, відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Оскільки факт невиконання ОСОБА_3 умов договору в частині повернення грошових коштів згідно графіку погашення достовірно встановлений, вимога банку про усунення порушень та погашення заборгованості виконана не була, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про існування у позичальника заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 11354915000 в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував положення ст.ст. 192, 533 ЦК України, які стосуються здійснення розрахунків в іноземній валюті на території України, та не застосував вказані норми закону до існуючих між сторонами правовідносин.

Так, відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 533 ЦК України визначає, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В правовій позиції Верховного суду України, що викладена в постанові у справі № 6-190цс15 від 16 вересня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, роз'яснено наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету. У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що не суперечить чинному законодавству стягнення в доларах США заборгованості за кредитним договором № 11354915000, яка складається з тіла кредиту та процентів, що нараховані за користування кредитним коштами.

Одночасно, законом не передбачено стягнення в іноземній валюті штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції та призвело до стягнення з ОСОБА_3 пені за неналежне виконання умов договору в доларах США.

Оскільки, згідно наявного в матеріалах розрахунку, станом на 07 квітня 2014 року, нарахована відповідачу пеня за прострочення сплати процентів і кредиту в гривневому еквіваленті становила 7 514,98 грн., саме ця сума пені підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».

За таких обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 в частині неправомірності стягнення штрафних санкцій в іноземній валюті, а тому рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року у розмірі 12 070,48 доларів США, що еквівалентно 140 632,78 грн., необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 942 долари США 11 центів, що по офіційному курсу НБУ еквівалентно 104 184,25 грн., заборгованості по процентам в розмірі 2 483 долари США 36 центів, що по офіційному курсу НБУ еквівалентно 28 933,55 грн., а також пеню за прострочення сплати тіла кредиту і процентів в сукупному розмірі 7 514,98 грн.. В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки з поданої представником позивача та дослідженої в судовому засіданні копії Банківської ліцензії № 75 від 24 грудня 2001 року та копії Дозволу № 75-2 від 24 грудня 2001 року, вбачається, що у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» наявні всі передбачені законодавством документи, що надають права на здійснення операцій з валютними цінностями.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були витребувані та не досліджувалися документи первинного бухгалтерського обліку по рахункам клієнта банку ОСОБА_3 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

В матеріалах справи є складений відповідальною особою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», завірений мокрою печаткою, розрахунок заборгованості по позичальнику ОСОБА_3 за договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року.

Жодних доказів того, що вказаний розрахунок здійснено неправильно, в ньому є помилки чи в нього не включено будь-які, проведені позичальником сплати, апелянтом суду не надано.

На спростування доводів апеляційної скарги представником позивача надано виписку по особовому рахунку відповідача по кредитному договору за період з 04.06.2008 року по 06.09.2016 року, яка відображає всю інформацію щодо руху коштів по вказаному рахунку та підтверджує правильність розрахунків заборгованості.

Твердження апеляційної скарги про те, що Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» було подано позов до суду до спливу передбаченого вимогою про погашення заборгованості тридцятиодноденного строку спростовуються матеріалами справи, так як вимогу ОСОБА_3 було отримано 15 березня 2014 року, тридцятиодноденний строк на її виконання сплив 15 квітня 2014 року, а позов до суду подано 16 квітня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа була розглянута у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, не відповідають обставинам справи, так як відповідач викликався судом в усі судові засідання : 13.06.2014 року, 12.08.2014 року, 02.09.2014 року, на а.с. 54 є рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу судової повістки в судове засідання 12.08.2014 року, тобто, відповідач знав про розгляд справи в суді, проте, жодного разу в судові засідання не з»явився. Розгляд справи у відсутності відповідача, відповідно до вимог ЦПК України, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Крім того, до апеляційної скарги не надано жодного доказу на підтвердження неповноти дослідження судом доказів у зв'язку з розглядом справи у відсутності відповідача та його представника та на спростування висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог правильність висновків суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 11354915000 також не спростовують.

За таких обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 в частині неправомірності стягнення штрафних санкцій в іноземній валюті, а тому рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року у розмірі 12 070,48 доларів США, що еквівалентно 140 632,78 грн., необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 942 долари США 11 центів, що по офіційному курсу НБУ еквівалентно 104 184,25 грн., заборгованості по процентам в розмірі 2 483 долари США 36 центів, що по офіційному курсу НБУ еквівалентно 28 933,55 грн., а також пеню за прострочення сплати тіла кредиту і процентів в сукупному розмірі 7 514,98 грн..

В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 192, 533 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11354915000 від 04 червня 2008 року у розмірі 12 070,48 доларів США, що еквівалентно 140 632,78 грн. - змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8 942 долари США 11 центів, що по офіційному курсу НБУ еквівалентно 104 184,25 грн.; заборгованість по процентам в розмірі 2 483 долари США 36 центів, що по офіційному курсу НБУ еквівалентно 28 933,55 грн., а також пеню за прострочення сплати тіла кредиту і процентів в сукупному розмірі 7 514,98 грн..

В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: