Рішення № 6127166, 30.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/1230.07.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення збитків та сплату штрафу

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача - не з'явились

від відповідача - ОСОБА_2 дов.б/н від 22.06.09

ОБСТАВИНИ СПРАВИ І СУТЬ СПОРУ:

27.05.09 товариство з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», ідентифікаційний код, код за ЄДРПОУ 32305728, 02092, м. Київ, вул. Довбуша,37, п/р 26001801309246 в ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528 (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 04213, АДРЕСА_1 (далі-Відповідач) штрафу у сумі 500,00грн. за неналежне виконання умов договору перевезення, збитків у сумі 800,00грн. понесених внаслідок переплати іншому перевізнику, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням перевезення на підставі разового договору-заявки на надання транспортних послуг по Києву та території України від 19.09.08 до договору №412 від 19/06/2008, а саме відмовою подати транспорт для перевезення 22.09.08 у зв'язку з чим перевезення було виконане іншим перевізником з переплатою у 800,00грн. В обґрунтування позовних вимог позивач надав разовий договір-заявку від 22.09.08 до договору №357 від 22/07/2008 укладений з ФОП ОСОБА_3 згідно до якого, за твердженням представника позивача, здійснено перевезення цього ж вантажу.

28.05.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/12, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 10:20, 09.06.09.

09.06.09, 23.06.09, 07.07.09 та 22.07.09 через неявку представників сторін, необхідність витребування нових доказів, та виклику працівника відповідача а також через невиконання вимог ухвал господарського суду розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 12:50, 30.07.09.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги проте, витребуваних доказів господарському суду не надав.

Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю зазначивши, що невиконання перевезення викликане його неналежною організацією позивачем.

В судових засіданнях представник позивача пояснив, що витребувані господарським судом документи та додаткові докази надати немає можливості.

В своїх письмових поясненнях гр.ОСОБА_4 - водій відповідача, що прибув відповідно до подорожного листа вантажного автомобіля від 22.09.08 (серія 01ПЗС №001235) для виконання перевезення вказав, що прибувши в час і місце зазначені у разовому договорі-заявці на надання транспортних послуг по Києву та території України від 19.09.08 до договору №412 від 19/06/2008 очікував на завантаження на протязі робочого часу, а наприкінці робочого дня отримав інформацію про неможливість виконання перевезення через відсутність необхідних документів, що супроводжують вантаж, який перебуває під митним контролем.

Під час розгляду справи по суті сторони ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 30.07.09 позивач свого повноважного представника не направив, поважних причин неявки господарському суду не повідомив, витребуваних документів не подав.

Процесуальні документи у справі надіслані відповідачу на адресу вказану у позовній заяві, разовому договорі-заявці від 19.09.08 та довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: м. Київ, вул.Довбуша,37.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі 19.09.08 укладений договір №412 перевезення вантажів по території України.

Відповідно до умов (п.1.1.) договору відповідач-перевізник здійснює перевезення довіреного позивачем-замовником вантажу в пункт призначення, зазначений позивачем у разовому договорі-заявці.

Правовідносини, що виникли між сторонами є правовідносинами внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно до умов п.2.1 договору перевізник здійснює перевезення відповідно до умов заявки, яка підписується уповноваженими представниками сторін при обов'язковій наявності печатки замовника і перевізника. В заявці обумовлюється кількість та вид вантажу, маршрут перевезення, вантажовідправник і вантажоодержувач, дата і місце подачі автотранспорту, час перевезення, особливі інструкції та інші дані, необхідні для перевезення вантажу. Сторони визнають юридичні силу заявки на перевезення, переданої факсимільним зв'язком до отримання її оригіналу, який повинен бути переданий замовником перевізнику протягом терміну, що не перевищує п'яти робочих днів.

Згідно до разового договору-заявки від 19.09.08 до договору №412 від 19/06/2008 відповідач повинен був о 09:00, 22.09.08 (п.1.1, 1.2) подати для перевезення за маршрутом Київ-Дніпропетровськ (п.2) автотранспорт здатний підтримувати температурний режим від +15Со до +25Со (п.1.3) за адресою в м. Києві вул.Бориспільська,9ж (п.3).

Пунктом 5 разового договору-заявки визначені умови замовника: перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття до моменту здачі вантажу; температурний режим безперервно підтримується з моменту прийняття до моменту здачі вантажу; під час перевезення вантажу, водій перевізника належним чином завіряє власним підписом прийняття ( здавання) вантажу у відповідних документах (а) ТТН, (б) довіреність суворо звітності, (в) витратна накладна; водій перевізника особисто приймає участь в документальному оформленні вантажу при його прийнятті та здаванні, особливо у випадках втрати (псування, недостачі); не пізніше ніж за 4 години, перевізник зобов'язаний письмово повідомити замовника про випадки нестачі, псування, втрати вантажу; перевізник у термін 10 календарних днів надає замовнику оригінали оформлених документів.

Відповідно до пунктів 6-8,10 разового договору-заявки перевезенню підлягали медикаменти вартістю 178318грн., масою 730 кг, об'ємом 4 паллети до АДРЕСА_3.

Вартість послуг перевізника зазначена у п.11 разового договору-заявки склала 2500,00грн.на єдиний податок.

З наданого відповідачем подорожного листа вантажного автомобіля від 22.09.08 серія 01 ПЗС №001235 вбачається, що водій ОСОБА_4 для виконання перевезення медикаментів масою 730 кг за маршрутом м. Київ вул.Бориспільська,9ж - АДРЕСА_3 автомобілем НОМЕР_2 був направлений о 08:00,22.09.08 в розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко".

Відповідно до даних подорожного листа простій автомобіля склав 9 годин, з пробігом 63 км. і автомобіль повернувся на абазу 22.09.08 о 19:30год.

Товарно-транспортні накладні і талони замовника водію ОСОБА_4 не подавались.

З пояснень водія СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_4 вбачається, що не можливість виконання перевезення сталась через не повідомлення замовником необхідних даних для приймання вантажу, зокрема, про необхідність приймання та перевезення вантажу, який перебуває під митним контролем, для чого необхідний.

Господарський бере до уваги, що перевізники, які здійснюють перевезення вантажів, що знаходяться під митним контролем, (з прикордонної митниці в митницю призначення, з прикордонної митниці на склад підприємства, з прикордонної митниці на митний ліцензійний склад, з митного ліцензійного складу в прикордонну митницю, з митного ліцензійного складу в митницю призначення, з митниці на митницю при транзиті, з митного ліцензійного складу на митний ліцензійний склад тощо), допускаються до таких перевезень за умови наявності у них свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами, виданого митними органами України.

Дослідженням разового договору-заявки від 22.09.08 виявлені розбіжності з разовим договором-заявкою від 19.09.08. Так, у п.8 договору з ФОП ОСОБА_3 вказані дві адреси здавання вантажу АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на відміну від п.8 договору з СПД-ФО ОСОБА_1 та збільшено термін доставки п.10 договорів : 24/25.09.08 /ФОП ОСОБА_3/ і 09:00 23.09.08 /СПД-ФО ОСОБА_1/. Вартість перевезення ФОП ОСОБА_3 зазначена у п.11 разового договору-заявки склала 3300,00грн.без ПДВ 1 одна доба простою 500,00грн.

На підтвердження перевезення вантажу ФОП ОСОБА_3 позивачем надано акт №123 від 27.09.08 відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 як виконавець виконав, а ТОВ "М енд С форвардінг Ко" як замовник прийняв виконання перевезення 23.09.08 за маршрутом Київ - Дніпропетровськ з затримкою а/м для розмитнення вантажу 25- 26.09.08.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на неповну інформацію замовника про перевезення вантажів , що знаходяться під митним контролем документально підтвердженні.

Втім, також підтверджено подача відповідачем автомобіля під завантаження, проте не знайшли підтвердження заяви позивача про відмову від перевезення.

У зв'язку з неповідомленням замовником інформації перевізнику про перебування вантажу (медикаментів) під митним контролем він був за відомо позбавлений можливості належним чином виконати перевезення.

Відповідно до ст. 908. Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно до положень ст.909ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до норми ст.914 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Згідно до 3.1.3 договору №412 перевізник зобов'язаний прийняти вантаж зазначений у ТТН (товарно-транспортній накладній).

Пунктом п1.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Із змісту норми п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 вбачається, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник в кількості не менше чотирьох екземплярів і засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до положень ст.917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Згідно до припису ч.2ст. 51 Закону України «Про автомобільний транспорт" замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу.

Відповідно до положень ст.52 цього Закону автомобільний перевізник:- має право відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів; відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо; - зобов'язаний забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

Також слід зазначити, що відповідно до Митного кодексу України від 11.07.02 №92-IV, перевізник - особа, зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням транспортних засобів, що належать їй або наймаються нею, переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України.

Згідно з пп. 3.1.1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ), обєктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Перевезення вантажів між митними органами на території України - це надання (продаж) послуг на митній території України.

Відповідно до п. 6.1 Закону про ПДВ, такі операції оподатковуються за ставкою 20%. Крім того, згідно з п. 4.1 Закону про ПДВ, база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). А відповідно до пп. 6.2.4 Закону про ПДВ операції платників з надання транспортних послуг з перевезення вантажів та пасажирів за межами митного кордону України, а саме від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України, обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Тому в разі надання окремих послуг з транспортування вантажів, що перебувають під митним контролем, тільки між внутрішньою митницею i митницею на кордоні, тобто без перетину державного кордону України, операції з надання таких послуг слід вважати здійсненням операцій на митній території України. Оподатковують послуги з транспортування вантажів, що пройшли митне оформлення на внутрішній митниці (оформлення ВМД із необхідними відмітками внутрішньої митниці), до митниці на кордоні за ставкою 20% незалежно від того, резидентам чи нерезидентам України надаються такі послуги.

Отже, замовнику послуг з перевезення вантажів, що перебувають під митним контролем, слід виставляти рахунок з ПДВ за ставкою 20% і виключно на вартість послуг з перевезення.

З разового договору-заявки від 19.09.08 з СПД-ФО ОСОБА_1 вбачається, що проведення оплати за перевезення передбачалось у розмірі 2500,00грн. з умовами єдиного податку, а за разовим договором-заявкою від 22.09.08 з ФОП ОСОБА_3 - 3300,00 грн. з ставкою ПДВ у розмірі 20%, отже розмір провізної плати за останнім договором склав би 2640,00грн.

При цьому господарський суд звертає увагу, що позивачем всупереч вимог ухвали Господарського суду міста Києва №13/12 від 22.07.09 не надано доказів оплати сум за разовим договором-заявкою від 22.09.08 до договору №357 від 22/07/2008 укладеним з ФОП ОСОБА_3.

Відповідно до п.8ч.2ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування згідно з ст. 22 вказаного Кодексу.

Цивільний кодекс України передбачає відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору (ст. ст. 611, 623 цього Кодексу) та позадоговірної шкоди (гл. 82 цього Кодексу).

Позивачем також не надано жодних доказів виконання ним умов договору і закону, не надано господарському суду відповідну товарно-транспортну накладну або накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів типової форми М-11, відповідно до яких відповідач не прийняв вантаж та відмовився від перевезення.

Господарський суд дійшов висновку про відсутність складу правопорушення в діях первізника - відповідача, що є необхідною умовою для настання деліктної відповідальності. І за таких обставин справи господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення збитків не відповідає положенням чинного законодавства та відповідно не може бути задоволена.

Також вбачається відсутнім факт відмови СПД-ФО ОСОБА_1 від перевезення на підставі разового договору-заявки від 19.09.08, а позовна вимога про стягнення штрафу за відмову під перевезення недоведеною.

Отже, в порушення приписів ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт відмови відповідача від перевезення, також не надано доказів наявності збитків у позивача.

Доказів, які б могли бути витребувані господарським судом в порядку ст.38 ГПК України Позивачем не вказано, що позбавляє господарський суд реалізувати таке своє повноваження і обов'язок.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, ним всупереч вимог і приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України не виконано.

За таких обставин справи господарський суд дійшов висновку про безпідставність позову та недоведеність позовних вимог у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню і у позові слід відмовити.

Судові витрати, які підлягають сплаті при поданні позову: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата оформлення рішення 12.08.09