Рішення № 6127147, 22.02.2007, Ставищенський районний суд Київської області

Справа № 2-5, 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді: Марущак Н.М.,

при секретарі: Карабань З. І.,

з участю позивачки: ОСОБА_1,

її представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю представника відповідача та позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Агрофірма ” Дружба” про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Дружба” до ОСОБА_1 про стягнення витрат по вантажно-розвантажувальних роботах поставленої продукції -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що згідно укладених договорів поставки продукції на зберігання, СПД ОСОБА_2 були поставлені на зберігання ТОВ “Агрофірма Дружба” препарати на загальну суму 29242 гривні:

- “ептам” по накладній №25/04/04 від 25 квітня 2004 року по договору від 25 квітня 2004 року в кількості 400 літрів, вартістю 11872,00 гривень,

- “Полі Драй” по накладній №24/04/04 від 25 квітня 2004 року по договору від 25 квітня 2004 року в кількості 2 кг вартістю 265 гривень,

- “ларен” по накладній №120504 від 12 травня 2004 року по договору від 12 травня 2004 року в кількості 3кг вартістю 7420 гривень,

- “гранстар” по накладній №26/05/04 від 26 травня 2004 року по договору від 26 травня 2004 року в кількості 1,57 кг вартістю 2920 гривень,

- “вітавакс” по накладній №1/10/04 від 01 жовтня 2004 року по договору від 01 жовтня 2004 року в кількості 123 літри вартістю 6765 гривень.

Відповідно до вказаних договорів відповідач у випадку самовільного використання та зникнення продукції зобов’язувався відшкодувати сто відсотків її вартості по закінченню терміну зберігання або за вимогою кредитора.

На звернення СПД ОСОБА_2 від 23 жовтня 2004 року до виконавчого директора ТОВ ОСОБА_5 по питанню повернення поставлених на зберігання препаратів, він надав відповідь № 253 та № 254 від 23 жовтня 2004 року, що препарати самовільно використані і запевнив, що пізніше розрахується за них.

1 липня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба” був укладений договір поставки препарату “терасіл” в кількості 20 літрів вартістю 5000 гривень, на виконання якого товариство отримало вказаний препарат по накладній №01\08\04 від 01 серпня 2004 року. Проте, всупереч договору оплату поставленої продукції відповідач не здійснив.

Згідно договору № 7 від 21 липня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба”, СПД ОСОБА_2 надав послуги по побілці господарських споруд, вартість яких склала 800 гривень.

Згідно договору № 6 від 3 серпня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба”, СПД ОСОБА_2 надав послуги по дезінсекції (обробці) зерноскладів вартістю 1900 гривень.

Вартість наданих послуг склала 2700 гривень.

Крім того, за відповідачем рахувалася заборгованість по договору від 1 серпня 2003 року за надані послуги – дезінсекцію зерноскладів в 2003 році, залишок якої складав 600 гривень.

Загальна вартість поставлених на зберігання та проданих препаратів, а також наданих послуг ТОВ складає 37542 гривні (29242+5000+2700+600= 37542).

Згідно акта звірки взаємних розрахунків між СПД ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Дружба” від 1 листопада 2004 року заборгованість товариства становить 37542 гривні.

На претензію від 20 листопада 2004 року про повернення вказаного боргу була дана відповідь про те, що ТОВ “Агрофірма Дружба” невзмозі розрахуватися по боргу, а виконавчий директор ОСОБА_6 запевнив, що розрахунок буде проведений після продажу зерна.

13 вересня 2005 року виконавчому директору було вручено повторну претензію СПД ОСОБА_2П з нагадуванням про повернення боргу, яка залишилась без відповіді.

7 лютого 2006 року у відповідності із статтями 512-519 ЦК України між нею (позивачкою) та СПД ОСОБА_2 був укладений правочин відступлення права вимоги боргу по вищевказаних договорах, згідно з яким до неї перейшли права вимоги в повному обсязі.

Відповідач за порушення строків розрахунку має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення з урахуванням строку позовної давності (один рік), встановленого п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Розмір пені за період прострочення з 09.02.2005 року по 09.02.2006 року становить 6946,81 гривень.

З урахуванням вимоги ч. 2 статті 625 ЦК України сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 43598,05 гривень, з яких 37542 гривні –основний борг, 5539,08 гривень - збитки від інфляції; три проценти річних від простроченої суми становлять 1434,82 гривні.

Тому позивачка просила стягнути на її користь 43598,05 гривень боргу, 6946,81 гривень пені за порушення зобов’язань, 1434,82 гривні річних від простроченої суми, а всього 51970,68 гривень.

Під час попереднього судового засідання представник ТОВ „Агрофірма Дружба” подав зустрічну позовну заяву товариства до ОСОБА_1 (а. с. 58-59), посилаючись на те, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 7 лютого 2006 року та ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов”язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Вигрузка і погрузка поставленого по договору поставки продукції від 1 липня 2004 року товару була здійснена за рахунок товариства. Однак, фактичні витрати товариству по вантажно-розвантажувальних роботах в сумі 1000 грн. ОСОБА_1 відшкодовані не були.

Тому ТОВ „Агрофірма Дружба” просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 вказані витрати в сумі 1000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представники зменшили розмір позовних вимог, просять стягнути з ТОВ „Агрофірма „Дружба” на користь позивачки 43884 гривень 23 копійки боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції (за весь період прострочки платежу по 01.02.2006 року), 4918 гривень 86 копійок неустойки (пені) за порушення зобов’язань та 1646 гривень річних від простроченої суми, а всього 50449 грн. 25 коп., подавши доповнення до позовної заяви (а. с. 104). Підтвердили обставини, на які позивачка посилається в позовній заяві.

Зустрічні позовні вимоги позивачка та її представники не визнали, посилаючись на те, що препарат „терасіл” в кількості 20 л вартістю СПД ОСОБА_2 вигружав самостійно.

Представник відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Суду пояснив, що ТОВ „Агрофірма „Дружба” фактично заборгувало ОСОБА_2 лише суму 8300 грн. в частині боргу в сумі 5000 грн. по договору поставки продукції від 1 липня 2004 року та боргу по договорах про надання послуг від 21 липня 2004 року № 7 в сумі 800 грн., від 3 серпня 2004 року № 6 в сумі 1900 грн. та від 1 серпня 2003 року в сумі 600 грн. Проте, товариство не визнає дійсність укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правочину відступлення права вимоги боргу по вищевказаних договорах та договорах зберігання, укладення яких товариство не оспорює. Крім того, по зазначених в позовній заяві договорах зберігання СПД ОСОБА_2 фактично продукції на зберігання не передавав. Накладні про передачу препаратів на зберігання не можуть бути доказом по справі, оскільки в них відсутні підписи керівника та головного бухгалтера товариства; особам, які проставляли свій підпис в накладних про отримання продукції, товариство довіреності на таке отримання не видавало. Ні комірника ОСОБА_7, ні головного агронома ОСОБА_8 товариство не уповноважувало на таке отримання. Пеня по вказаних договорах не може бути нарахована, оскільки строк позовної давності, який почав текти 23 жовтня 2004 року, закінчився 23 жовтня 2005 року. Інфляція та річні не можуть нараховуватись при стягненні боргу по вказаних договорах, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3-х процентів річних від простроченої суми передбачається лише у випадках прострочення грошових зобов”язань (а не при відшкодуванні збитків). По цих же причинах не може бути стягнена пеня та застосовані інфляція і річні при стягненні заборгованості по договорах поставки та по договорах про надання послуг. По зустрічному позову зазначив, що факт понесення витрат в сумі 1000 грн. по погрузці та вигрузці продукції по договору поставки від 1 липня 2004 року підтверджується рахунком товариства та показами свідка ОСОБА_9- головного бухгалтера товариства.

Допитаний в якості свідка за ухвалою суду представник позивачки ОСОБА_2 суду показав, що він особисто на своєму автомобілі привозив і передав на зберігання в ТОВ „Агрофірма Дружба” згідно договорів зберігання такі препарати: “ептам” по накладній від 25 квітня 2004 року в кількості 400 літрів, “Полі Драй” по накладній від 25 квітня 2004 року – 2 кг, “ларен” - 3 кг по накладній від 12 травня 2004 року, “гранстар” по накладній від 26 травня 2004 року - 1,57 кг, “вітавакс” - 123 літри по накладній від 01 жовтня 2004 року. Всі препарати, крім препарату „вітавакс” він передавав комірнику товариства ОСОБА_7, а препарат „вітавакс” - головному агроному ОСОБА_8 На кожний препарат товариством виписувалось по дві накладних, в яких вказані особи ставили свій підпис в графі „Одержав”, який скріплювався печаткою товариства. Один примірник накладної отримував він, один лишався в бухгалтерії товариства (а. с. 145-146).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що в 2003 -2004 роках він працював в ТОВ «Агрофірма Дружба» комірником. Весною 2004 року він за вказівкою директора товариства ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 на зберігання хімікати: “ептам” – 400 л, “Полі Драй” - 2 кг, “ларен” – 3 кг, “гранстар” – 1,57 кг, “вітавакс” 123 л, „терасіл” 20 л. В накладних про отримання вказаних препаратів, крім накладної на препарат „вітавакс”, проставлено його підпис. Видавав вказані препарати із складу також за вказівкою керівника товариства. Під час посівної весною використовувались препарати „терасіл”, „вітавакс” для оброблення зерна ячменю, пшениці. Решта препаратів використовувались на полі. Препарат „терасіл” був доставлений ОСОБА_2 до складу товариства на своєму автомобілі в 4-х каністрах по 5 л. Він, як комірник, взяв у ОСОБА_2 вказані 4 каністри і відніс в склад. Зарплата йому за це не виплачувалась (а. с. 151- 157).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що в 2004 році, коли він працював директором ТОВ „Агрофірма Дружба”, комірник товариства ОСОБА_7 за його усною вказівкою отримував від ОСОБА_2 на зберігання препарати „ларен”–3 кг, „ептам”–400 л, „полідрай”–2 кг, „вітавакс” -123 л, „гранстар” 1,57 кг, які видавав із складу також за його усною вказівкою. Всі ці препарати без дозволу ОСОБА_2 були використані. Останній доставляв всі препарати до складу товариства на своєму автомобілі (а.с.158-163).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що в 2004 р. він працював в товаристві „Агрофірма Дружба” водієм. Під час посівної використовувалось протравлене на току зерно пшениці та ячменю (ст. 164-166).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що він працює механізатором в ТОВ „Агрофірма „Дружба”. В 2004 році на полі № 5 товариства вносився препарат „ларен”, який привозив на поле ОСОБА_5 Також на полі з цукровим буряком вносився ще якийсь препарат, який привозили в каністрах, назви його не пам”ятає (а. с. 167-168).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що з весни 2004 року по квітень 2005 року він працював в ТОВ „Агрофірма „Дружба” агрономом. ОСОБА_2 привозив в товариство отрутохімікати „ларен”, „гранстар”, якими вони обробляли пшеницю, ячмінь. Також ОСОБА_2 на комору товариства привозив препарат „вітавакс”, в підтвердження чого він проставив свій підпис в накладній про отримання цього препарату в кількості 123 л. Цим препаратом протруювали насіння озимої пшениці (а. с. 169-172).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона з 2001 року працює головним бухгалтером ТОВ „Агрофірма „Дружба”. В 2004 році комірник ОСОБА_7 передавав в бухгалтерію накладні про отримання отрутохімікатів від 01.10.04 на суму 6765 грн., від 26.05.04 на суму 2920 грн., від 12.05.04 на суму 7420 грн., від 25.04.04 на суму 265 грн., від 25.04.04 на суму 11872 грн., заборгованість по яких ввійшла до акту звірки від 1 листопада 2004 року. До вказаного акту звірки ввійшла також сума боргу 5000 грн. по договору від 01.07.2004 р. та 2700 грн. боргу за надані послуги. Печатку на акті звірки вона проставляла особисто. ОСОБА_7 приймав продукцію від ОСОБА_2 за вказівкою директора. ОСОБА_2 поставляв продукцію в товариство на зберігання по договорах на зберігання. Договори зберігання отрутохімікатів товариством укладались лише з ОСОБА_2 Вказані отрутохімікати самовільно були використані, про що в бухгалтерію агрономом подавались відповідні акти на списання. Хто розвантажував отрутохімікати, їй невідомо. Рахунок від 01.08.04 року за розвантажування отрутохімікатів по договору від 01.08.04 року на суму 1000 грн. вона виписала в кінці 2004 року заднім числом за усною вказівкою директора. Чи нараховувалась комусь заробітна плата за виконанні роботи по розвантажуванню хімікатів, - не пам”ятає (177-185).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки по первісному позову (відповідачки по зустрічному позову, її представників, представника відповідача по первісному позову (позивача по зустрічному позову), покази допитаного в якості свідка за ухвалою суду представника позивачки ОСОБА_2, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги по первісному позову підлягають частковому задоволенню, в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

В попередньому судовому засіданні відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 130 ЦПК України судом визначено, що кожною із сторін визнано слідуючі обставини:

Позивач з 6 вересня 1983 року був членом колгоспу між СПД ОСОБА_2 та ТОВ „Дружба” були укладені договора зберігання:

- від 25 квітня 2004 р. - на зберігання препарату “ептам” в кількості 400 літрів на суму 11872 гривень,

- від 25 квітня 2004 р. – на зберігання препарату “Полі Драй” в кількості 2 кг вартістю 265 гривень,

- від 12 травня 2004 р. – на зберігання препарату “ларен” в кількості 3кг вартістю 7420 гривень,

- від 26 травня 2004 р. – на зберігання препарату “гранстар” в кількості 1,57 кг вартістю 2920 гривень

- від 01 жовтня 2004 р. - на зберігання препарату “вітавакс” в кількості 123 л вартістю 6765 гривень.

1 липня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба” був укладений договір поставки препарату “терасіл” в кількості 20 літрів вартістю 5000 гривень. На виконання цього договору ТОВ отримало вказаний препарат по накладній №01/08/04 від 01 серпня 2004 року. Оплату поставленої продукції ТОВ “Агрофірма Дружба” не здійснило.

Згідно договору № 7 від 21 липня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба” СПД ОСОБА_2 надав товариству послуги по побілці господарських споруд, вартість яких склала 800 гривень.

Згідно договору № 6 від 03 серпня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба” СПД ОСОБА_2 надав товариству послуги по дезінсекції (обробці) зерноскладів вартістю 1900 гривень.

Вартість наданих послуг склала 2700 гривень. Вказані послуги товариством СПД ОСОБА_2 не оплачені.

За відповідачем рахувалась перед СПД ОСОБА_2 заборгованість по договору від 1 серпня 2003 року за надані послуги – дезінсекцію зерноскладів в 2003 році, залишок якої складав 600 гривень.

7 лютого 2006 року між СПД ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено правочин відступлення права вимоги боргу по вищевказаних договорах, згідно з яким до неї перейшли права вимоги в повному обсязі і про укладення якого боржник повідомлений.

В судовому засіданні сторони відмови від визнання в попередньому судовому засіданні вищевказаних обставин у відповідності із ст. 178 ЦПК України не заявляли. Тому, виходячи із змісту п. 4 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, вказані обставини доказуванню не підлягають.

Як встановлено судом рішенням Ставищенського районного суду від 16 серпня 2006 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2006 року залишено без змін, в задоволенні позову ТОВ „Агрофірма „Дружба” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання вищевказаного правочину про відступлення права вимоги недійсним відмовлено (а. с. 190-192, 212).

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору і в установлений строк.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до вищевказаних договорів зберігання, СПД ОСОБА_2 були поставлені на зберігання ТОВ “Агрофірма Дружба” препарати на загальну суму 29242 гривні:

- “ептам” по накладній 25/04/04 від 25 квітня 2004 року по договору від 25 квітня 2004 року в кількості 400 літрів вартістю 11872,00 гривень (а. с. 12-13),

- “Полі Драй” по накладній №24/04/04 від 25 квітня 2004 року по договору від 25 квітня 2004 року в кількості 2 кг вартістю 265 гривень (а. с. 14-15),

- “ларен” по накладній №120504 від 12 травня 2004 року по договору від 12 травня 2004 року в кількості 3кг вартістю 7420 гривень (а. с. 16-17),

- “гранстар” по накладній №26/05/04 від 26 травня 2004 року по договору від 26 травня 2004 року в кількості 1,57 кг вартістю 2920 гривень (а. с. 18-19),

- “вітавакс” по накладній №1/10/04 від 01 жовтня 2004 року по договору від 01 жовтня 2004 року в кількості 123 літри вартістю 6765 гривень (а. с. 20-21).

Твердження відповідача про те, що фактично по вказаних накладних продукція товариству не передавалась, і про те, що накладні не можуть бути підтвердженням отримання продукції, оскільки в них відсутні підписи керівника та головного бухгалтера товариства, а особам, які проставляли свій підпис в накладних про отримання продукції, товариство довіреності на таке отримання не видавало, є необгрунтованим і спростовується дослідженими в судовому засіданні копіями вищевказаних накладних з підписами осіб, які отримали продукцію та печаткою товариства ( а. с. 13, 15, 17, 19, 21), листами ТОВ „Агрофірма Дружба” від 23 жовтня за № 253, 254 (а. с. 23, 24) про те, що вказана продукція товариством самовільно використана, актом звірки взаємних розрахунків від 1 листопада 2004 року (а.с. 32), показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Згідно ст. 396 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З показів допитаних в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, листів ТОВ „Агрофірма Дружба” від 23 жовтня за № 253, 254 (а. с. 23, 24) встановлено, що вказана продукція товариством самовільно використана.

Відповідно до вказаних договорів зберігання (а. с. 12, 14, 16, 18, 20) відповідач у випадку самовільного використання та зникнення продукції зобов’язувався відшкодувати сто відсотків її вартості по закінченню терміну зберігання або за вимогою кредитора.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що 7 лютого 2006 року між СПД ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено правочин відступлення права вимоги боргу по вищевказаних договорах зберігання (а. с. 10), суд вважає, що ТОВ «Агрофірма Дружба» повинне відшкодувати ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок незабезпечення збереження вищевказаної продукції в сумі 29242 гривні по цінах, по яких вона була передана на зберігання, виходячи з яких позивач просить відшкодувати збитки.

Оскільки по даних договорах зберігання стягненню підлягають збитки, а не заборгованість, суд вважає, що вимога позивачки по первісному позову про стягнення їх з урахуванням встановленого індексу інфляції (за весь час прострочення) та стягнення на користь позивача при цьому 3-х процентів річних не грунтується на вимогах закону, оскільки статтею 625 ЦК України стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3-х процентів річних від простроченої суми передбачається лише у випадках прострочення грошових зобов”язань (а не при відшкодуванні збитків). В зв”язку ж із цим, суд вважає також неможливим стягнення з ТОВ «Агрофірма Дружба» по даних договорах пені (як вказано в договорі - в розмірі 1 % за кожний день прострочення проведення розрахунку), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, Тобто, виходячи із змісту вказаної норми, пеня може стягуватись також лише при невиконанні грошових зобов”язань (а не при відшкодуванні збитків).

Як вже зазначалось вище 1 липня 2004 року між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Агрофірма Дружба” був укладений договір поставки препарату “терасіл” в кількості 20 літрів вартістю 5000 гривень (а. с. 24). На виконання цього договору ТОВ отримало вказаний препарат по накладній №01/08/04 від 01 серпня 2004 року (а. с. 25). Оплату поставленої продукції ТОВ “Агрофірма Дружба” не здійснило. Вказані факти представником відповідача по первісному позову не оспорюються.

Товариство повинно було оплатити поставлений по вказаному договору препарат до 1 серпня 2004 року.

Оскільки по вказаному договору зобов”язання по оплаті препарату не виконано по даний час, та враховуючи, що відповідно до вказаного договору за кожний день прострочки проведення розрахунку встановлено штраф у розмірі 1 %, суд вважає, що з товариства на користь позивачки по первісному позову слід стягнути за кожний день прострочки платежу в межах строку позовної давності пеню в розмірі, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань», а також стягнути заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3-х процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України. Розмір облікової ставки НБУ встановлений з 09.11.2004 р.на рівні 9 % річних на підставі Постанови Правління НБУ від 08.11.2004 р.; з 10 серпня 2005 р. на рівні 9,5 % річних на підставі Постанови правління НБУ від 09.08.2005 р. № 275.

Первісний позов подано ОСОБА_1 до суду 10 лютого 2006 року. Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено річний строк позовної давності по стягненню неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З урахуванням викладеного пеня за несвоєчасну оплату боргу по вказаному договору підлягає стягненню в сумі 925 грн. 20 коп.:

за період з 9 лютого 2005 року по 9 серпня 2006 року в сумі 446 грн. 30 коп. із такого розрахунку:

(5000грн. /борг/ х (2х 9%/облікова ставка/)) : 365 х 181/кількість днів прострочки/,

за період з 10 серпня 2005 року по 9 лютого 2006 року в сумі 478 грн. 90 коп. із такого розрахунку:

(5000грн. /борг/ х (2х 9,5%/облікова ставка/)) : 365 х 184/кількість днів прострочки/

Заборгованість за поставлений по даному договору (від 1 липня 2004 року) препарат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (по 01.02.2006 року, як просить позивач) становить 6011 грн. 44 коп. виходячи з такого розрахунку:

сума боргу 5000 грн., строк платежу 01.08.2004 р. (індекс інфляції з вересня 2004 року по 01.02.2006 р.,): – 5000грн. х 101,3% х 102,2% х 101,6%х102,4%110,3%х101,2%. = 6011,44 грн.

3 % річних від простроченої суми по вказаному договору становить 248 грн. 22 коп., виходячи з такого розрахунку: 5000 грн. х 3% : 365 х 604 (дні – період затримки з 01.08.04 р. по 27.03.06 р.)

Також, як вже зазначалось вище, представник відповідача визнав в попередньому судовому засіданні, що за товариством перед позивачкою (по первісному позову) рахується заборгованість за надані послуги по договорах про надання послуг № 7 від 21 липня 2004 р. в сумі 800 грн., від № 6 від 03 серпня 2004 року 1900 грн. та по договору від 1 серпня 2003 року в сумі 600 грн.

Вказані договора про надання послуг не передбачають сплату штрафних санкцій за прострочку платежів.

Оскільки по вказаних договорах зобов”язання по оплаті послуг не виконано по даний час, суд вважає, що з ТОВ «Агрофірма Дружба» на користь позивачки по первісному позову слід стягнути заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3-х процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Заборгованість за надані послуги по договору № 7 від 21 липня 2004 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 961 грн. 83 коп. виходячи з такого розрахунку:

- термін сплати боргу в сумі 800 грн. – 21.08.04 року ( індекс інфляції з вересня 2004 р. по 01.02.06 р.:

800 грн. х 101,3%х102,2%х101,6%х102,4%х110,3%х101,2% = 961,83 грн.

3 % річних від простроченої суми по вказаному договору становить 38 грн. 44 коп., виходячи з такого розрахунку: 800 грн. х 3% : 365 х 583 (дні – період затримки з 21.08.04 р. по 27.03.06 р.)

Заборгованість за надані послуги по договору № 6 від 3 серпня 2004 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 2255 грн. 03 коп. виходячи з такого розрахунку:

- термін сплати боргу в сумі 1900 грн. – 03.09.04 року ( індекс інфляції з жовтня 2004 р. по 01.02.06 р.:

1900 грн. х 102,2%х101,6%х102,4%х110,3%х101,2% = 2255,03 грн.

3 % річних від простроченої суми по вказаному договору становить 89 грн. 01 коп., виходячи з такого розрахунку: 1900 грн. х 3% : 365 х 570 (дні – період затримки з 03.09.04 р. по 27.03.06 р.)

Заборгованість за надані послуги по договору від 1 серпня 2003 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 696 грн. 78 коп. виходячи з такого розрахунку:

- термін сплати боргу в сумі 600 грн. по договору - 01.09.03 р. Проте, позивач просить стягнути борг з урахуванням індексу інфляції за період з 01.11.04 р. (часу підписання акту звірки взаємних розрахунків); індекс інфляції з 01.11.04 р. по 01.02.06 р.:

600 грн. х 101,6%х102,4%х110,3%х101,2% = 696,78 грн.

3 % річних від простроченої суми по вказаному договору становить 25 грн. 24 коп., виходячи з такого розрахунку: 600 грн. х 3% : 365 х 512 (дні – період затримки з 01.11.04 р. по 27.03.06 р.)

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що з ТОВ «Агрофірма Дружба» на користь ОСОБА_1 слід стягнути:

- збитки, завдані внаслідок незабезпечення збереження продукції по договорах зберігання від 25 квітня 2004 р., 12 травня 2004 р., 26 травня 2004 р., 01 жовтня 2004 р. в сумі 29242 гривні;

- заборгованість по оплаті продукції по договору поставки від 1 липня 2004 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 6011 грн. 44 коп., пеню за несвоєчасну оплату боргу по вказаному договору в сумі 925 грн. 20 коп. та 3 % річних від простроченої суми по вказаному договору в сумі 248 грн. 22 коп.,

- заборгованість по оплаті наданих послуги по договору № 7 від 21 липня 2004 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 961 грн. 83 коп.; 3 % річних від простроченої суми по вказаному договору в сумі 38 грн. 44 коп.,

- заборгованість по оплаті наданих послуг по договору № 6 від 3 серпня 2004 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 2255 грн. 03 коп.; 3 % річних від простроченої суми по вказаному договору в сумі 89 грн. 01 коп.,

- заборгованість по оплаті наданих послуг по договору від 1 серпня 2003 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 696 грн. 78 коп.; 3 % річних від простроченої суми по вказаному договору в сумі 25 грн. 24 коп.,

а всього

- збитки, завдані внаслідок незабезпечення збереження продукції, переданої на зберігання в сумі 29242 гривні;

- заборгованість по оплаті продукції та наданих послуг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 9925 грн. 08 коп.,

- пеню за несвоєчасну оплату боргу по оплаті продукції в сумі 925 грн. 20 коп.

- 3 % річних від простроченої суми по виконанню грошового зобов”язання в сумі 400 грн. 91 коп.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь територіального управління державної судової адміністрації в Київській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ та судовий збір на користь органу місцевого самоврядування пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Твердження представника ТОВ «Агрофірма Дружба» про те, що товариство понесло витрати в сумі 1000 гривень по погрузці та вигрузці препарату по договору поставки від 1 липня 2004 року, на якому грунтується вимога товариства по зустрічному позову, є безпідставним, оскільки товариство в підтверження цього жодних доказів не надало, і в судовому засіданні вказаний факт не встановлено. Сам рахунок № 78 від 1 серпня 2004 року (а. с. 60), на який посилається представник „Агрофірма „Дружба” як на підтвердження своєї вимоги, не є доказом понесення товариством витрат, на оплату яких виписаний цей рахунок. Свідок ОСОБА_9, головний бухгалтер ТОВ „Агрофірма „Дружба” суду показала, що вказаний рахунок за розвантажування отрутохімікатів по договору від 01.08.04 року на суму 1000 грн. вона виписала в кінці 2004 року заднім числом за усною вказівкою директора, тобто за відсутності документально-підтверджених даних про понесення товариством цих витрат. З показів допитаного в якості свідка за ухвалою суду представника позивачки – ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 встановлено, що препарат „терасіл” в кількості 20 л в 4-х каністрах по 5 л за договором поставки від 1 липня 2004 року був доставлений ОСОБА_2 до складу товариства на своєму автомобілі. Вказаний препарат прийняв на складі комірник ОСОБА_7, який і відніс його в склад. Зарплату останньому в товаристві за розвантажування ядохімікатів не нараховували. Тому в задоволенні зустрічних вимог ТОВ “Агрофірма Дружба” про стягнення витрат по вантажно-розвантажувальних роботах поставленої продукції слід відмовити.

Керуючись ст.ст. ст. 258 ч. 2, ст. 261 ч. 1, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 951 ч. 1 п. 1 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань», ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Дружба” (09424, Київська область, Ставищенський район, село Юрківка, вулиця Жовтнева,4, п/р 260034966 в ЧОД АППБ “Аваль” міста Черкаси, МФО 354411, код ЄДРПОУ 30582267) на користь ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок незабезпечення збереження продукції, переданої на зберігання, в сумі 29242 гривні, заборгованість по оплаті продукції та наданих послуг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 9925 гривень 08 копійок, пеню за несвоєчасну оплату боргу по оплаті продукції в сумі 925 гривень 20 копійок та 400 гривень 91 копійку річних від простроченої суми по виконанню грошового зобов”язання, а всього 40493 (сорок тисяч чотириста дев”яносто три) гривні 19 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Дружба” на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 404 (чотириста чотири) гривні 93 копійки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Дружба” на користь територіального управління державної судової адміністрації в Київській області на рахунок -37315100005001, Банк – УДК в Київській області, МФО – 821018, код – 26268119 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 08 копійок.

В решті частини позову ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Дружба” до ОСОБА_1 про стягнення витрат по вантажно-розвантажувальних роботах поставленої продукції відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя