Рішення № 6125512, 01.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.09 Справа № 20/117/09

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя За позовом Відкритого акціонерного товариства “Приморське хлібоприймальне підприємство”, Запорізька область, м. Приморськ до відповідача: Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, м. Приморськ Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Приморського районного відділу Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, Запорізька область, м. Приморськ 2. ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,

3. Приморська міська рада, Запорізька область, м. Приморськ

4. Відкрите акціонерне товариство “Комиш-Зорянський елеватор”, Запорізька область, Куйбишевський район, смт Комиш-Зоря

5. Відкрите акціонерне товариство “Мелітопольський елеватор”, Запорізька область, м. Мелітополь

6. Відкрите акціонерне товариство “Розівський елеватор”, Запорізька область, смт.Розівка

7.Відкрите акціонерне товариство “Оріхівський комбінат хлібопродуктів”, Запорізька область, м.Оріхів

8. Відкрите акціонерне товариство “Токмацький елеватор”, Запорізька область, м.Токмак

9. Відкрите акціонерне товариство “Пологівський комбінат хлібопродуктів”, Запорізька область, м. Пологи

10.Відкрите акціонерне товариство “Гайчурський елеватор”, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт.Тернувате

11. ОСОБА_2, Запорізька область, м.Токмак

12. ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

13. ОСОБА_4, м.Запоріжжя

14. ОСОБА_19, Запорізька область, м.Токмак

15.ОСОБА_21, м.Дніпропетровськ

16. ОСОБА_7, м.Дніпропетровськ

17.ОСОБА_18, Дніпропетровська область, м.Павлоград

18.ОСОБА_16, Запорізька область, м.Токмак

19.ОСОБА_20, Запорізька область, м.Токмак

про визнання розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації №120 від 06.02.2009р. недійсним та визнання договору оренди земельної ділянки чинним

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_11 (довіреність № б/н від 06.01.2009р.);

Від відповідача ОСОБА_12 (довіреність № 01-40/1511 від 08.05.2009р.);

Від третьої особи 1 не зявився;

Від третьої особи 2 ОСОБА_13 (довіреність № 2128 від 08.05.2009р.).

Від третьої особи 3- ОСОБА_14(довіреність №01-34/1138 від 30.06.2009р.)

Від третьої особи 4 не зявився;

Від третьої особи 5- не зявився;

Від третьої особи 6 не зявився;

Від третьої особи 7- не зявився;

Від третьої особи 8 не зявився;

Від третьої особи 9- не зявився;

Від третьої особи 10- не зявився;

Від третьої особи 11 ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 03.09.1999р.).

Від третьої особи 12- ОСОБА_3(паспорт НОМЕР_2 від 14.11.1996р.)

Від третьої особи 13 ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_3 від 22.10.2005);

ОСОБА_15 (довіреність №821 від 18.05.2009р.)

Від третьої особи 14 не зявився;

Від третьої особи 15- не зявився;

Від третьої особи 16 не зявився;

Від третьої особи 17- не зявився;

Від третьої особи 18 ОСОБА_16 (паспорт НОМЕР_4 від 14.12.2005р.).

Від третьої особи 19- не зявився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації № 120 від 06.02.2009р. “Про розірвання договору оренди землі з відкритим акціонерним товариством “Приморське ХПП”(за адресою: м.Приморськ, вул.Курортна,89).

Ухвалою господарського суду від 06.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/117/09, судове засідання призначено на 12.05.2009р. На підставі ст.27 ГПК України ухвалою суду від 12.05.2009р. до участі у справі залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.05.2009р. Ухвалою в.о. голови господарського суду від 21.05.2009р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць до 01.07.2009р. Ухвалою суду від 21.05.2009р. до участі у справі залучено третіх осіб (3-19) без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 01.07.2009р.

01.07.2009р. справу розглянуто, за згодою представників сторін та третіх осіб оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача судом отримано заяву про уточнення позовних вимог, якою останній фактично збільшив вимоги та просить визнати розпорядження №120 від 06.02.2009р. недійсним та визнати договір оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. чинним до 13.01.2014р. та тих самих умовах. Вимоги мотивовані наступним. Між позивачем та відповідачем 19.09.2003р. було укладено договір оренди земельної ділянки строком на пять років. Згідно з умовами цього договору встановлено, що сторони мають право продовжити термін дії договору, для чого зацікавлена сторона зобовязана не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну оренди звернутись до іншої сторони з відповідним клопотанням. У звязку з цим, позивач неодноразово звертався до орендодавця з пропозицією змінити умови договору та продовжити строк його дії. Відповідач листом від 18.09.2008р. повідомив про наявність намірів щодо продовження дії договору. 22.12.2008р. сторонами була укладена Додаткова угода №1, якою було збільшено термін оренди до 13.01.2053р. Крім того, відповідно до ч.3 ст.33 Закону України “Про оренду землі” пролонгація договору оренди на той самий термін реалізується шляхом мовчазної згоди сторін, а саме продовження користування орендарем земельною ділянкою та відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку оренди. Тому, не зважаючи на те, що на теперішній час не відбулась державна реєстрація змін до договору, він є пролонгованим на той самий строк та тих же умовах, а отже є чинним. Однак, 23.02.2009р. позивачем було отримано від відповідача розпорядження Приморської РДА №120 від 06.02.2009р. про розірвання договору оренди та припинення права користування позивачем земельною ділянкою площею 6,4605 га за адресою: м.Приморськ, вул..Курортна,89. Вказане розпорядження порушує положення чинного законодавства України, а також права та законні інтереси позивача. Підстави та порядок розірвання та внесення змін до договору за згодою сторін встановлені законодавством (ч.1,2 ст.651, 654 ЦК України, ч.1-4 ст.188 ГК України, ст.ст.30,31,35 Закону України “Про оренду землі”, ст.158 Земельного кодексу України), та умовами договору (п.п.9.1, 9.4, 10.1), а також визначено порядок вирішення спорів, повязаних з орендними правовідносинами виключно в судовому порядку. Припинення права користування земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст.140-149 Земельного кодексу України. Враховуючи фактичні обставини користування орендарем земельною ділянкою, правові підстави прийняття рішення про припинення права користування, які встановлені ст.141 Земельного кодексу, відсутні. Спірне розпорядження про розірвання договору в односторонньому порядку винесено в період дії пролонгованого та чинного договору, порушує права та інтереси позивача як належного користувача земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності цілісний багатофункціональний оздоровчо-лікувальний майновий комплекс. На підставі ст.ст.15,16,525, 526, 530, 651, 654 ЦК України, ст.ст.188, 193 ГК України, ст.ст.141, 152, 158 Земельного кодексу України, ст.ст.27,30,33,31,35 Закону України “Про оренду землі”, п.7,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. “Про практику застосування судами земельного законодавства” просить позов задовольнити. У письмовому поясненні, отриманому судом 01.07.2009р., позивач також звертає увагу, що в обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що листом вих.№05-14/9 від 12.01.2009р. письмово повідомив орендаря про припинення договору оренди. Вказаний лист - повідомлення від 12.01.2009р. як на підставу припинення орендних відносин має посилання на розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації №120 від 06.02.2009р.

При предявленні позову позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення та укладати договори щодо спірної земельної ділянки, яке ухвалою суду від 06.04.2009р. відхилено. 28.04.2009р. на адресу суду знову надійшла заява про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 05.05.2009р. відхилена. Також 01.07.2009р. позивач надав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову: заборонити Приморській районній державній адміністрації Запорізької області та її посадовим особам укладати з третіми особами договори оренди земельної ділянки за рахунок ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши наступне. Розпорядження голови райдержадміністрації №120 від 06.02.2009р. було прийнято відповідно до ст.31 Закону України “Про оренду землі”, в межах повноважень та з метою захисту інтересів держави, фізичних та юридичних осіб власників майна, яке розташоване на даній земельній ділянці, у звязку з тим, що позивачем чинилися цим особам перепони в користуванні земельною ділянкою. Відповідач мав право припинити дію договору оренди землі від 19.09.2003р., оскільки після його укладення обставини щодо виконання зобовязань з боку райдержадміністрації істотно змінилися настільки, що даний договір би не укладався взагалі, або укладався на інших умовах. У звязку з виникненням спірних питань між ВАТ “Приморське хлібоприймальне підприємство” та власниками нерухомого майна, Приморська райдержадміністрація листом №01-23/2452 від 21.07.2008р. попереджала позивача про не укладення в майбутньому договору на новий строк. Цим листом відповідач просив повернути земельну ділянку в терміни, визначені законодавством, а також повідомлено, що розірвання не позбавляє позивача права на укладення нового договору, за умови реєстрації прав власності на належні йому обєкти нерухомості, розташовані на цій ділянці. У звязку з тим, що на земельній ділянці також розташовані обєкти нерухомості, належні іншим особам, позивачу запропоновано провести розподіл території відповідно до ст.16 Закону України “Про планування і забудову територій”, що розробляється з метою розмежування земельних ділянок. Додаткова угода №1, на яку посилається позивач, була підготовлена як проект та не пройшла обовязкової державної реєстрації. Крім того, відповідно до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення, зміни або поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення, яке в даному випадку не приймалося. Позивач неодноразово повідомлявся про відсутність з боку орендодавця наміру укладати договір оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. на новий строк. Заперечення з цього приводу були, про що свідчить відповідне листування і безпосередньо з позивачем і з третіми особами з питання землекористування. Стаття 31 Закону України “Про оренду землі” не передбачає пролонгації або автоматичного поновлення договору в разі відсутності заперечень, а лише встановлює, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Наявність у добросовісного орендаря переважного права на поновлення договору також не означає його обовязкове поновлення за будь яких умов. Позивачем також не доведено факту наявності для нього, у звязку з прийняттям спірного розпорядження, правових наслідків, які мають або можуть мати місце у майбутньому. Навпаки, невжиття заходів щодо прийняття розпорядження порушило б права та інтереси осіб, яким за даними комунального підприємства з технічної інвентаризації, належать обєкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці. У листі - повідомленні від 12.01.2009р. мабуть сталася технічна помилка, фактично цей лист направлений 12.02.2009р., після прийняття спірного розпорядження. Просить у задоволенні позову відмовити.

18.05.2009р. від Приморської районної державної адміністрації Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява у справі №20/117,09 про визнання недійсної додаткової угоди №1 від 22.12.2008р. до договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. Ухвалою суду від 21.05.2009р. зустрічну позовну заяву повернуто на підставі ст.ст.60, п.п.4,10 ст.63 ГПК України.

Третя особа Приморська міська рада пояснила, що при прийнятті розпорядження не враховані пропозиції міської ради, яка пропонувала встановити одного землекористувача, який може бути у формі простого кооперативу або в іншій формі. Це було викликано тим, що земельна ділянка має значний розмір, потребує централізованого водопостачання, забезпечення електричним струмом. Однак, це не привело до порушення прав Приморської міської ради. Нові межі міста Приморськ встановлені Постановою Верховної ради України 04.06.2009р., на цей час встановлюються межові знаки. Стосовно спірної земельної ділянки міська рада ніколи рішень не приймала.

Третя особа ОСОБА_1 по суті спору пояснила, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2008р. нею, ОСОБА_18 та ОСОБА_7 було придбано в рівних частинах кожним по 1/3 бази відпочинку площею 373,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, відповідно до положень ст.377 ЦК України, придбавши нерухоме майно, ОСОБА_1 та інші співвласники набули право користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Розпорядження №120 від 06.02.2009р. було прийняте з урахуванням інтересів нових власників нерухомого майна, що розташоване на ділянці загальною площею 6,4605 га у м.Приморську по вул.Курортній. У випадку надання цієї ділянки позивачу вцілому у тих самих межах, які існували на момент укладення договору оренди від 19.09.2003р., будуть порушені права ОСОБА_1 та інших власників нерухомого майна. Просить у позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_16 вважають позовні вимоги незаконними. Вони є власниками будівель, розташованих на спірній земельній ділянці і до них перейшло право користування земельними ділянками, на яких вони розташовані. Розпорядження про припинення договору оренди і права користування земельною ділянкою відповідає нормам цивільного і земельного законодавства.

Треті особи ВАТ “Розівський елеватор” та ВАТ “Оріхівський комбінат хлібопродуктів” надали письмові пояснення, відповідно до яких вважають позовні вимоги правомірними, такими, що відповідять положенням чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Треті особи ДП “Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Приморського районного відділу Запорізької регіональної філії, ВАТ “Комиш-Зорянський елеватор”, ВАТ “Мелітопольський елеватор”, ВАТ “Токмацький елеватор”, ВАТ “Пологівський комбінат хлібопродуктів”, ВАТ “Гайчурський елеватор”, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_20 у судове засідання не зявилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність вказаних третіх осіб за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2003р. між Приморською районною державною адміністрацією (Орендодавець, відповідач у справі) та ВАТ “Приморське ХПП” (Орендар, позивач) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 6,4605 га, під оздоровчу зону для оздоровчого призначення, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_1. На земельній ділянці знаходяться спальні корпуси (п.п.1.1, 1.2, 1.6, 1.8).

Зазначена земельна ділянка була передана в оренду згідно з актом прийому-передачі від 19.09.2003р.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що він укладався на термін пять років і набуває чинності з дати його державної реєстрації.

13.01.2004р. договір було зареєстровано в ПФ ДП “БРЦ ДЗК” (третя особа) за № 040427800020.

Таким чином, строк дії договору оренди від 19.09.2003р. спливав 13.01.2009р.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 сторони мають право продовжити термін дії договору. Зацікавлена в продовженні терміну договору сторона зобовязана не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення терміну оренди, звернутися до другої сторони з відповідним клопотанням. Орендар у разі належного виконання умов договору, має переважне право на продовження терміну договору оренди.

06.02.2009р. головою Приморської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №120 “Про розірвання договору оренди землі з ВАТ “Приморське ХПП”, згідно з яким відповідно до ст.ст.6,13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст.ст.17,81 п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.31 Закону України “Про оренду земель” вирішено припинити договір оренди землі від 13.01.2004р. (дата державної реєстрації), укладеного між позивачем та відповідачем в звязку з закінчення строку, на який його було укладено (п.1); припинити право користування земельною ділянкою Відкритим Акціонерним Товариством “Приморське ХПП” площею 6,4605 га за адресою: м.Приморськ, вул.Курортна,89 (п.2); попереджено Приморський районний відділ Запорізької регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” про припинення договору оренди від 13.01.2004р. у звязку з закінченням строку, на який його було укладено (п.3), а також рекомендовано позивачу укласти з Приморською районною державною адміністрацією договір оренди землі, за виключенням новостворених землекористувань в м.Приморськ, вул. Курортна,89 (п.4).

Відповідно до інформаційної довідки від 19.05.2009р. Приморського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації на час прийняття спірного розпорядження на спірній земельній ділянці розташовані обєкти нерухомості, право власності на які зареєстровано за ВАТ “Приморське хлібоприймальне підприємство”, ОСОБА_1, ВАТ “Комиш-Зорянський елеватор”, ВАТ “Мелітопольський елеватор”, ВАТ “Розівський елеватор”, ВАТ “Оріхівський комбінат хлібопродуктів”, ВАТ “Токмацький елеватор”, ВАТ “Пологівський комбінат хлібопродуктів”, ВАТ “Гайчурський елеватор”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_20

01.04.2009р. ВАТ “Приморське ХПП” звернулося до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі та просить визнати недійсним вищезазначене розпорядження №120, мотивуючи свої вимоги, зокрема, тим, що відповідно до встановленого ч.3 ст.33 Закону України “Про оренду землі” правового інституту пролонгації, який реалізується шляхом мовчазної згоди сторін договору, договір оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. є пролонгованим на той самий строк на тих же умовах, а дострокове розірвання можливе лише за взаємною згодою або в судовому порядку.

19.06.2009р. головою Приморської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №542, згідно з яким внесено зміни до назви розпорядження від 06.02.2009р. №120, а саме: викладено у новій редакції назву: “Про припинення договору оренди земельної ділянки Відкритим Акціонерним Товариством “Приморське ХПП”.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.2 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 13 Конституції України земля є обєктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.122 цього Кодексу районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, в тому числі, для сільськогосподарського використання.

Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації та підприємництва; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Головним управлінням держкомзему у Запорізькій області на запит суду надано інформацію, відповідно до якої спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, віднесена до земель державної власності, рекреаційного призначення та знаходиться в межах м.Приморськ згідно постанови Верховної Ради України від 04.06.2009р. №1459-VІ “Про затвердження меж міста Приморська”.

Компетенція Приморської районної державної адміністрації на момент прийняття спірного акту щодо розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не оспорюється ні позивачем, ні третьою особою Приморською міською радою.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Спірне розпорядження №120 від 06.02.2009р. стосується орендних правовідносин позивача та відповідача.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобовязується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Укладання, продовження, припинення, поновлення договору оренди земельної ділянки врегульовані Законом України “Про оренду землі”.

Відповідно до п.1 ст.19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Статтею 31 цього Закону встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, законодавством передбачено право орендодавця, в даному випадку районної державної адміністрації, самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельної ділянки, а також те, що способом волевиявлення місцевої державної адміністрації щодо регулювання земельних відносин є прийняття відповідного розпорядження.

На підставі викладеного, суд вважає, що прийняття рішення про припинення договору оренди у звязку з закінченням строку, на який було укладено (п.1 розпорядження №120 від 06.02.2009р.) не є порушенням законодавства, прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки є встановленою законом письмовою формою волевиявлення державного органу, який є орендодавцем, тобто стороною договору оренди земельної ділянки. Визначення у назві розпорядження про розірвання договору оренди не є порушенням прав позивача, оскільки, по-перше, суттю розпорядження є його зміст, де чітко визначено підставу припинення (закінчення строку), а не назва; по-друге, у вступній частині розпорядження є посилання на ст.31 Закону України “Про оренду землі”, яка передбачає припинення договору оренди і відсутнє посилання на ст.32 цього закону, яка передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання; по-третє, 19.06.2009р. головою Приморської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №542, згідно з яким внесено зміни до назви розпорядження від 06.02.2009р. №120, а саме: викладено у новій редакції назву: “Про припинення договору оренди земельної ділянки....”. Судом не встановлено і позивачем не доведено невідповідність закону та порушення прав позивача п.п. 3 та 4 спірного розпорядження, оскільки вони носять рекомендаційний та попереджувальний характер (“Попередити ... про припинення договору оренди землі....в звязку з закінченням строку, на який його було укладено”, “Рекомендувати....укласти договір оренди землі...”).

При цьому суд також звертає увагу, що відповідно до наданих матеріалів, Приморська РДА (відповідач) листом від 21.07.2008р. №01-23/2452 (том 2, а.с.5) попередила ВАТ “Приморське ХПП” (позивач) про не укладення в майбутньому на новий строк договору оренди на земельну ділянку площею 6,4605 за адресою: м.Приморськ, вул.Курортна,89, та вказала про необхідність її повернення в терміни визначені чинним законодавством. При цьому, зазначено, що розірвання договору від 19.09.2003р. не позбавляє позивача права укласти новий договір, а також у звязку з виникненням спірних питань з власниками нерухомого майна повідомлено про необхідність проведення розподілу території земельної ділянки відповідно до ст.16 Закону України “Про планування та забудову території”.

Позивач листом №155 від 12.08.2008р. та, повторно, у звязку з неотриманням відповіді, листом №164 від 01.09.2008р. з посиланням на ст.33 Закону України “Про оренду землі” звернувся до голови Приморської районної державної адміністрації з пропозицією поновити на тих самих умовах договір оренди від 19.09.2003р., строк дії якого спливав 13.01.2009р. Одержання цих листів підтверджується відповідною відміткою про одержання на других екземплярах. 11.09.2008р. відповідачу також вручено лист вих.№170 від 10.09.2008р. аналогічного змісту, в якому додатково зазначено, що на ділянці розташований належний позивачеві на праві власності багатофункціональний оздоровчо-лікувальний майновий комплекс, цільовим призначенням якого є надання послуг відпочинку.

У відповідь на листи від 01.09.2008р. та 11.09.2008р. Приморська районна державна адміністрація листом №01-23/3208 від 18.09.2008р. повідомила про наявність намірів щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки не оспорює його переважного права як орендаря. Разом з тим, було повідомлено про необхідність розроблення проекту розподілу території земельної ділянки відповідно до ст.16 Закону України “Про планування та забудову території” з метою визначення площі якою фактично користується ВАТ “Приморське ХПП” та запобігання конфліктів з власниками інших будівель та споруд, які розташовано на цій земельній ділянці.

22.12.2008р. позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р., предметом якої є продовження договору оренди від 19.09.2003р. терміном до 49 років до 2053р. Згідно з п.2 цієї угоди, вона вступає в силу з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін та державної реєстрації.

Матеріали справи свідчать, що 15.01.2009р. позивач уклав з Приморським районним відділом Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України” договір №5/09 (том 2, ас.41), відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання виготовити технічну документацію з землеустрою, необхідної для реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, станом на день розгляду справи підписана сторонами Додаткова угода №1 від 22.12.2008р. не пройшла обовязкової процедури державної реєстрації, а тому не набрала чинності.

Так, згідно з п.2-3 ст.125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент підписання цієї угоди, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Однак, навіть не беручи цього до уваги, позивач вважає договір оренди пролонгованим на той же термін, що встановлено у договорі на підставі ч.3 ст.33 Закону України “Про оренду землі”, оскільки письмові докази, зокрема, лист Приморської РДА від 18.09.2008р. та Додаткова угода №1, є доказом того, що відповідач не мав наміру витребувати у позивача орендовану земельну ділянку, а навпаки мав намір залишити її у користуванні ВАТ “Приморське хлібоприймальне підприємство”.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України “Про оренду землі” у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Зі змісту ч.3 ст.33 Закону України “Про оренду землі” вбачається, що після закінчення строку оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна зі сторін. При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для вчинення заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Відтак, має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін, оскільки саме із його закінчення повязане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору.

Як встановлено судом, строк дії договору спливав 13.01.2009р. Тобто, приймаючи спірне розпорядження №120, і таким чином визначаючи свій намір про припинення договору в звязку з закінченням його строку, районна державна адміністрація фактично визначалася зі своєю позицією, тим більше, що розпорядження прийнято 06.02.2009р., тобто місяць після закінчення строку договору не сплинув.

На підставі викладеного, суд не розглядає по даному предмету спору щодо визнання недійсним розпорядження №120 від 06.02.2009р. факт направлення передбаченого ст.33 Закону України “Про оренду землі” листа повідомлення Приморською районною державною адміністрацією, у тому числі №05-14/9, оскільки на момент прийняття спірного розпорядження місяць після закінчення строку договору оренди не закінчився і відсутні підстави робити висновок про пролонгацію договору (такий би висновок був передчасний).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у звязку з прийняттям спірного розпорядження відповідачем порушено встановлений ст.188 ГК України порядок для розірвання договорів, що суперечить ст.ст.651, 654 ЦК України, ч.1 ст.188 ГК України, ст.31 Закону України “Про оренду землі”, п.9.1, 10.1 договору оренди.

Так, згідно з ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.651, ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктами 9.2, 9.3 договору оренди встановлено, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення його терміну.

Як зазначено судом вище, та вбачається зі змісту розпорядження №120, договір оренди землі було вирішено припинити в звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

Тобто, в даному випадку не мало місце дострокове розірвання договору, у разі якого обовязкове додержання положень ст.188 ГК України, якою, зокрема, передбачено у разі недосягнення згоди сторонами вирішення цього питання в судовому порядку. Зазначення найменуванням розпорядження “Про розірвання договору оренди землі ......” не є фактом його розірвання в тому сенсі, в якому розуміє позивач.

Відповідно до Переліку нерухомого майна, яке передано до статутного фонду ВАТ “Приморське хлібоприймальне підприємство” (том 1 а.с. 28-30) згідно з наказом “Про перетворення орендного Приморського хлібоприймального підприємства у відкрите акціонерне товариство” від 19.02.98р. №140, передано ВАТ обєкти нерухомості, розташовані за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1. Згідно з інформаційною довідкою (том 2, а.с.76) за ВАТ “Приморське ХПП” зареєстровано право приватної власності на майновий комплекс за вказаною адресою з 27.09.2007р. та виконкомом Приморської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (том 2, а.с.19-20).

Крім того, згідно з матеріалами справи, зокрема довідки Приморського комунального підприємства з технічної інвентаризації №133 від 24.02.2009р. (том 1, а.с. 105) згідно звернень організацій та громадян на базі відпочинку по вул.Курортній,89, було присвоєно окремі поштові адреси і зареєстровано право власності на нерухоме майно. Так, відповідно до наданих Приморським КПТІ на запит суду інформаційних довідок (том 2, а.с 77-95), зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресами: Запорізька область, м.Приморськ, 89 “Ё”, 89 “Я”, 89 “П”, 89 “И”, 89 “Ь”, 89 “С”, 89 “М”, 89 “Т”, 89 “Ъ”, 89 “Г”, 89 “Д”, 89 “К”, 89 “Й”, 89 “Ю”, 89 “Ц”, 89 “Е” за 18 юридичними та фізичними особами, яких було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог. Відповідні записи було внесено протягом 2003-2008рр., підставами виникнення власності є договори купівлі-продажу майна; свідоцтва про право власності, видані Приморською міською радою та її виконавчим комітетом; свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідчені нотаріусом; наказ Фонду державного майна. Право власності за цими особами було зареєстровано після укладення між відповідачем та позивачем договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги про визнання розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації №120 від 06.02.2009р. недійсним в цілому.

Разом з тим, у пункті 2 спірного розпорядження вирішено припинити право користування земельною ділянкою Відкритим Акціонерним Товариством “Приморське ХПП” площею 6,4605 га за адресою: м.Приморськ, вул.Курортна,89.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.Оскільки п.2 спірного розпорядження суперечить ст. 141 Земельного кодексу України, порушує права позивача з підстав, наведених вище, воно підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про визнання договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р., зареєстрованого Приморською філією державного районного підприємства “Бердянський районний центр Державного земельного кадастру” 13.01.2004р., запис №040427800020, чинним до 13.01.2014р. та тих самих умовах.

Із змісту ст.ст.15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Із змісту ст.12 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.

Наведені позивачем обґрунтування позову в цій частині посиланням на ч.3 ст.33 Закону України “Про оренду землі” не може бути підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки заявлена вимога про визнання договору чинним, є за своєю суттю вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обгрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами (зокрема, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобовязанні передати земельну ділянку, стягнення орендної плати та інш.) і не може самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання факту, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, якщо таке порушення має місце. Зазначені позивачем норми права, письмові документи можуть бути доказами при вирішенні між сторонами спору, та не спростовують висновки суду, наведені вище.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги посилання позивача та відповідача на інші норми права та письмові докази, позов у цілому задовольняється частково.

На цих же підставах суд вважає необгрунтованим і недоведеним клопотання позивача про забезпечення позову від 01.07.2009р., тому його відхиляє.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 66, 67,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п.2 розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації №120 від 06.02.2009р.

Стягнути з Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (72100, Запорізька область, м.Приморськ, вул..Пролетарська,110, код ЄДРПОУ 26074917) на користь Відкритого акціонерного товариства “Приморське хлібоприймальне підприємство”(72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул..Курортна,89, код ЄДРПОУ 00954314) суму 85 грн. витрат на державне мито, суму 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Клопотання про забезпечення позову від 01.07.2009р. відхилити.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 06.07. 2009р.