Рішення № 6124167, 26.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.09 Справа № 28/177/09

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м.Київ.

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

Про стягнення заборгованості на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 22.07.08р. та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору

За зустрічним позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м.Київ.

Про визнання недійсними підпункти 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 пункту 3.4 Договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Носач В.Г. представник на підставі довіреності №1388 від 30.03.2009р.

від відповідача: ОСОБА_3 представник на підставі довіреності №б/н від 07.05.2009р.

Заявлені вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_4 74749грн.57коп. основного боргу на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 22.07.08р., 2243,67грн. пені, 280грн.50коп. 3% річних, 1303грн.22коп. інфляційних витрат, 7344грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2009р. порушено провадження у справі №28/177/09, судове засідання призначено на 18.05.2009р., у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та з метою надання додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 01.06.2009р.

Ухвалою від 01.06.2009р. строк вирішення спору було продовжено на один місяць до 03.07.2009р.

В звязку з неявкою представника позивача та за його клопотанням розгляд справи було відкладено на 17.06.2009р.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені у позові.

Представник відповідача про проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що за умовами Договору № 080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу за період з 24 липня 2008 року по 28 листопада 2008 року, Лізингоодержувач повинен був сплатити загальну суму лізингових платежів у розмірі 159272,60 гри., а фактично сплачено 159898,76 грн. За період з 28 грудня 2008 року по 28 лютого 2009 року відповідно до умов Договору сума лізингових платежів повинна складати 37539,18 грн., а не 67854,07 грн., яку зазначає у своєму позові і довідках позивач. Також відповідач зазначив, що після вимог Лізингодавця сплачувати лізингові платежі у розмірі більше ніж це визначено умовами Договору майже у 2 рази, сплата платежів була припинена до з'ясування умов Договору між сторонами. З грудня 2008 року по цей час Позивач уникає проведення переговорів з Відповідачем на предмет виконання Договору Відповідачем на умовах цього Договору та Закону України «Про фінансовий лізинг», при цьому порушуючи права Лізингоодержувача, як користувача Майна. Таким чином, Лізингодавець не має ні правових, ні моральних підстав вимагати від Лізингоодержувача сплати пені, індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення сплати суми лізингових платежів, до з'ясування між сторонами спору щодо однакового розуміння сторонами умов Договору в частині визначення розміру лізингових платежів.

Позивач за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_1) наполягає на визнанні недійсними підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5, пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р., оскільки умови договору не мають положень, відповідно до яких у зобовязанні (розмір лізингових платежів) визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Розмір лізингових платежів за умовами договору визначено у гривні. Таким чином, відсутні і умови для застосування ч.2 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Також позивач зазначає, що зміст підпункту 3.4.3 суперечить п.5 ст.254 ЦК України відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. З урахуванням зазначеного позивач вважає, що положення підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5, пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. суперечать ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.2 ст.533, ст. 638 ЦК України.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає, що договір №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. укладений у відповідності до норм чинного законодавства і підстав для визнання зазначених підпунктів недійсними не виникло.

З метою підготовки рішення в повному обємі в судовому засіданні 17.06.2009р. оголошувалась перерва до 26.06.2009р.

В судовому засіданні 26.06.2009р. представникам сторін у відповідності до ст.85 ГПК України було оголошено рішення суду в повному обємі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріалами справи , судом встановлено:

Суд вважає за необхідне спочатку розглянути зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсними підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5, пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р.

22.07.2008р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 22.07.2008р.

Відповідно до умов договору позивач зобовязується передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобовязується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором.

Так, згідно з підпунктом 3.4.1. п.3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. встановлено, що Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Сума Sn, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

Sn = So * Kn / Ко

де Кп - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%;

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж: (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання Майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (надалі Банківська Установа).

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи).

Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.

До моменту отримання вищевказаної довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках, коли за даними довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської Установи та виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

*- знак множення; ------------------- знак ділення;

Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток і№ 1 до Договору);

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США-(кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), Лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшений на 1,5%. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу Лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Підпунктом 3.4.2. п.3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. встановлено, що Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США (кількість гривень отриману від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа, по дорученню Лізингодавця, фактично здійснила продаж: (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання Майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

В інших випадках, Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1. Договору, за умови, що розмір Кп, зазаначений у пункті 3.4.1. Договору прирівнюється до курсу гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа по дорученню Лізингодавця фактично здійснила продаж: (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), збільшеному на 1,5%.»

Підпунктом 3.4.4. п.3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. встановлено, що в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п. 17.3. цього Договору) розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а Сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним, податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку Лізингодавець надає Лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Підпунктом 3.4.5. п.3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. встановлено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно.»

Як зазначає позивач за зустрічним позовом розмір лізингових платежів є істотною умовою договору фінансового лізингу. І на момент укладання цього договору, сторонами повинно бути узгоджено і зясовано, яку суму грошових зобовязань (розмір лізингових платежів). Визначених або у грошовій одиниці України гривні, або у еквіваленті в іноземній валюті має Лізингоодержувач перед Лізиногодавцем і коли ці зобовязання повинні бути Лізингоодержувачем виконанні.

В той же час, як вважає позивач, підпунктами 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 пункту 3.4 Договору не визначають суму грошових зобовязань (розмір лізингових платежів) на день укладання цього договору, тому що мають посилання на обставини, які сторонам не є відомими на день укладання цього договору і таким чином, зазначеними пунктами порушується ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка передбачає, що розмір лізингових платежів, є істотною умовою договору лізингу.

Розглянувши надані документи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсними підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5, пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

При вирішенні зазначеного спору, суд повинен виходити з наступного:

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені частиною 1 статтею 215 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Презумпція правомірності правочину зазначена у ст.204 ЦК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, заслухавши представників сторін оцінивши надані до суду матеріали, суд приходить до висновку, що позивач документально не довів позовні вимоги.

Підпункти 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4, 3.4.5 пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р цілком відповідають нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг», підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає.

Крім того, судом спростовуються доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що п.п.3.4.3 п.3.4 договору суперечить п.5 ст.254 ЦК України.

Відповідно до п.4 ст.179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З урахуванням зазначеної норми, слід сказати, що при укладанні договору сторони самі визначали строки оплати лізингових платежів і у разі незгоди позивач не був позбавлений права надати протокол розбіжностей щодо встановлення іншого порядку здійснення оплати.

Таким чином, п.п.3.4.3 п.3.4 договору не суперечить статті 254 ЦК України. Підстав для визнання його недійсним суд також не вбачає.

Оцінивши представлені сторонами докази, пояснення представників у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що спірний договір фінансового лізингу укладений у відповідності до норм чинного законодавства, містить всі істотні умови, підстав для визнання його недійсним або неукладеним у суда не має.

На підставах, наведених вище обставин, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсними підпунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4. 3.4.5, пункту 3.4 договору №080717-93/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 22.07.2008р. необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Крім того, як було зясовано судом, в звязку з неналежним виконанням умов договору, позивач керуючись ч.2 ст.7 пп.3.4 ч.2 ст.10 Закону України від 16.12.1997р. №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», пп.10.1.1, 10.2, 16.3.2 Договору звернувся з листом №2969 від 09.06.2009р. до ПП ОСОБА_1 про розірвання договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 27.07.2008р.

ОСОБА_1 дійсно не здійснив оплату лізингових платежів за три місяці, що є підставою у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг»для розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.

Отже, на даний час (на момент винесення рішення суду) спірний договір є розірваним. З урахуванням чого, визнати п.п 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.4.5 договору є неможливим.

Суд звертає увагу сторін, що ст. 236 ЦК України приписами якої встановлено, що визнати недійсним договір можливо лише на майбутнє.

Стосовно первинних позовних вимог про стягнення з лізингоодержувача ФОП ОСОБА_1 74749грн.57коп. основного боргу на підставі договору фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 22.07.08р., 2243,67грн. пені, 280грн.50коп. 3% річних, 1303грн.22коп. збитків понесених в звязку із знеціненням грошових коштів, 7344грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, слід зазначити наступне:

Як вже було зазначено вище, 22.07.2008р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №080717-93/ФЛ-Ф-А від 22.07.2008р., за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору, а відповідач зобовязується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

На виконання умов договору позивач передав лізиноодержувачу майно, що є предметом лізингу, про що сторони підписали Акт прийому-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є провавідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу. Надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від зобовязання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте всупереч прийнятих обовязків, відповідач зобовязання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконав не в повному обсязі, в наслідок чого за період з листопада 2008р. по березень 2009р., як вважає позивач виникла заборгованість у сумі 74749грн.57коп., а саме з 28.11.08р. борг у сумі 6895,5грн. (рахунок-фактура №СФ-0010910 від 28.11.2008р.) з 26.12.2008р. борг у сумі 22920,02грн. (рахунок-фактура №СФ-009417 від 26.12.08); з 28.01.09р.борг у сумі 22600,33грн. (рахунок-фактура №СФ-9000774 від 28.01.09р.), з 27.02.09р. борг у сумі 22333,72грн. (рахунок-фактура №СФ-902047 від 27.02.09р.).

Разом з тим, як було зясовано судом при розгляді справи, п.п 3.4.1 сторонами було узгоджено, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи).

Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.

Отже, виходячи з вищенаведеного, наступні лізингові платежі повинні здійснюватися лізингоодержувачем з наступним корегуванням на зміну курсу гривні до долару США, про який повинен повідомляти лізингодавець протягом 3-х робочих днів.

Позивач доказів належного виконання умов договору, а саме надсилання відповідачу довідки з наступним корегуванням розміру лізингового платежу суду не надав.

Зазначені довідки були надані лише суду за його вимогою для підтвердження правильності обрахування позовних вимог.

В судовому засіданні було зясовано, що на думку позивача, відповідач повинен робити корегування наступного лізингового платежу самостійно. Однак, це не відповідає умовам договору.

В той же час, як свідчать надані до суду документи, відповідач протягом серпня 2008р. по 04.12.2008р. самостійно здійснював оплату лізингових платежів у відповідності до графіку, а саме відповідачем було сплачено 52.247грн.09коп. тіла кредиту та здійснено доплат на суму 2093грн.61коп.. та переплата за листопад 2008р. у розмірі 154,16грн. (загальна сума оплати складає 54.340грн.70коп.).

Тобто, переплата за лізингові платежі за період з серпня по 04 грудня 2008р. складає 2247грн.77коп.

Починаючи з 04.12.2008р. відповідач зобовязання щодо здійснення оплати лізингових платежів в установлених строках та розмірах відповідно до графіку не виконував, чим порушив умови договору.

Згідно із графіком сплати лізингових платежів відповідач повинен був сплатити за період з грудня 2008р. по березень 2009р. 37.539грн.18коп.

Разом з тим, як свідчать надані до суду виписки банку та про що зазначалося вище, відповідач крім тіла кредиту за період з серпня 2008р. по грудень 2008р. здійснював доплату до договору на загальну суму 2247,77грн.

Таким чином, сума боргу за період з грудня 2008р. по березень 2009р. складає 35291грн.41коп.

Разом з тим, позивачем ставляться вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням наступного корегування на зміну курсу гривні до долару США.

Проте, суд приходить до висновку, що підстав для стягнення заборгованості з урахуванням наступного корегування на зміну курсу гривні до долару США не виникло.

Також суд не вбачає підстав, для визнання порушень зобовязань відповідача щодо виконання умов договору, оскільки прострочення лізингових платежів з урахуванням наступного корегування виникло з вини позивача.

З урахуванням вищезазначеного, слід зазначити, що прострочення боржника не настає, оскільки зобовязання не могло бути виконаним внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання зобовязання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобовязанням не сплачує проценти за час прострочення кредиту.

У відповідності з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши представників сторін оцінивши надані до суду матеріали, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 35291грн.41коп. (сума боргу за період з грудня 2008р. по березень 2009р. у відповідності до графіку), решта вимог заявлена позивачем безпідставно.

За неналежне виконання умов договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з Лізингоодержувача 2243,67грн. пені та штрафу у розмірі 7344грн.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до умов п.11.2, 11.2.1 договору Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує Лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обовязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору та Графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума пені за період прострочення з 26.09.2008р. по 05.03.2009р. у розмірі 2243грн.67коп.

Дана вимога заявлена позивачем обґрунтовано, разом з тим підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Згідно з графіком сплати лізингових платежів відповідач повинен був здійснити лізинговий платіж за вересень 2008р. у строк до 28.09.2008р., як свідчать надані до суду документи, відповідач здійснив оплату 28.09.2008р. Між тим, 28.09.2008р. це є неділя (вихідний день), таким чином відповідач повинен був здійснити платіж 25.09.08р., прострочення складає 3 дні. За листопад 2008р. відповідач повинен був здійснити оплату у строк до 28.11.2008р., оплата була здійсненна 04.12.2008р., прострочення складає 6 днів.

Факт прострочення виконання зобовязань щодо здійснення лізингових платежів відповідачем починається з грудня 2008р. по березень 2009р. матеріалами справи доведений.

Таким чином, задоволенню підлягає сума пені за період прострочення з 26.09.2008р. по 05.03.2009р. у розмірі 967грн.75коп., в решті вимог відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Розрахунок пені:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ25.09.200828.09.2008313132,0325.83 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка

НБУ28.11.200804.12.2008612845,8450.54 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ26.12.200827.01.20093212562,96264.23 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн. 2*Ставка НБУ28.01.200926.02.20092925122,62479.05 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ27.02.200905.03.2009637539,18148.10 Пунктом 8.2.1 договору сторони узгодили, що боржник зобовязаний щоквартально письмово інформувати Кредитора про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення кредиторові звіту у формі встановленій сторонами (додаток №3 до договору).

Проте, починаючи з третього кварталу 2008р. по 4 квартал 2008р. звіт в установленій формі боржник не надав.

Відповідно до п.11.2.3 договору за використання майна не за призначенням, невиконання обовязку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пунктів 8.2.1 договору, порушення умов пункту 14.7 договору боржник сплачує кредитору штраф розмірі одного відсотку загальної вартості майна на момент укладання відповідного договору за кожен випадок такого порушення.

Загальна вартість майна на момент укладання договору фінансового лізингу від 22.07.2008р. №080717-93/ФЛ-Ф-А становить 367200грн.

Таким чином сума штрафу за два квартали складає 7344грн.00коп.

Факт неналежного виконання умов матеріалами справи доведений.

За неналежне виконання грошового зобовязання позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 280грн.50коп. 3% річних та 1303грн.22коп. інфляційних втрат.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних втрат за період прострочення з вересня 2008р. по 05 березня 2009р. складає 1303грн.22коп., сума 3% річних за період з 26.09.2008р. по 05.03.2009р. складає 280грн.50коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

В той же час, судом частково задовольняються вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 120грн.97коп., решта вимог заявлена позивачем безпідставно.

Розрахунок 3% річних:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%25.09.200828.09.2008313132,033.23 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%28.11.200804.12.2008612845,846.32 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%26.12.200827.01.20093212562,9633.03 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%28.01.200926.02.20092925122,6259.88 ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%27.02.200905.03.2009637539,1818.51 Щодо стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне, наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до норм чинного законодавства інфляційні втрати розраховуються з наступного місяця після прострочення виконання грошового зобовязання і розраховуються за цілий місяць, в той час як позивач при розрахунку застосовує окремі дні.

Позивач уточнень щодо стягнення суми інфляційних втрат суду не надав.

За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1303грн.22коп. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути 35291грн.41коп. основного боргу, 967грн.75коп. пені, 7344грн. штрафу, 3% річних у розмірі 120грн.97коп.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, ст..82, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 526, 530, 611,625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230 ГК України, суд:

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, п/р 26009055895253 в запорізькому РУ «Приватбанк», МФО 313399, ідент.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м.Київ, МФО 321637, код ЄДРПОУ 33880354) 35291(тридцять пять тисяч двісті девяносто одна)грн.41коп. основного боргу, 967(девятсот шістдесят сім)грн.75коп. пені, 7344(сім тисяч триста сорок чотири)грн.00коп. штрафу, 120(сто двадцять)грн.97коп. 3% річних, 437(чотириста тридцять сім)грн.24коп. державного мита та 60(шістдесят)грн.05коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

В задоволені зустрічного позову відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 26 червня 2009р.