Постанова № 61236741, 02.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/538/16 І-й інстанції - Соловйов І.М.

Справа 187/662/16 -п Суддя-доповідач - Кононенко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Кононенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 на постанову судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Курилівка, Петриківського району, Дніпропетровської області, працюючого на посаді голови Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, ІНН НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень на користь держави.

За висновком суду першої інстанції, ОСОБА_4, працюючи на посаді голови Курилівської селищної ради, будучи обізнаним з обмеженнями, встановленими Законом № 1700-VII 11 вересня 2015 року перебуваючи у службовому приміщенні за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Щаслива, 58 порушуючи вимоги п. 6 Постанови КМУ № 268 від 09 березня 2006 року, ст. 28 Закону № 1700-VII підписав власноруч розпорядження щодо надання собі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, а саме Розпорядження голови Курилівської селищної ради № 38-К від 11 вересня 2015 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_3 в інтересах правопорушника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, з подальшим іі доповненням, в якій просить скасувати постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року та справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення - закрити.

В обґрунтування зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права при цьому висновку суду про наявність у діях останнього не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо визначення цього терміну, згідно з яким конфлікт інтересів це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб ті її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень; не встановлення судом першої інстанції факту реального конфлікту між приватними інтересами ОСОБА_4 та службовими, а право на отримання ним матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань прямо передбачено Постановою КМУ від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структуру та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Між тим, сторона захисту не заперечує порушень ОСОБА_4 вимог абзацу 2 п.6 вищевказаної постанови, при цьому акцентуючи, що вказане не містить склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст.172-7 КУпАП. Адвокат стверджує, що судом першої інстанції справу було розглянуто в порушення вимог ст. ст.245, 280 КУпАП, оскільки не були належним чином перевірені докази на їх допустимість, належність та достатність.

В судове засідання ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 повторно не з'явились, про поважні причини своєї неявки суду не повідомили, а оскільки останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без їх участі.

В судовому засіданні апеляційного суду, прокурор Мануйленко І.М., заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3. Постанову судді першої інстанції вважав законною та обґрунтованою, просив її залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши прокурора Мануйленко І.М., вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції було виконано в повному обсязі. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 вчиняв дії та приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинив корупційне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення корупційного правопорушення був суб'єктом корупційних правопорушень. 05.06.2014 року ОСОБА_4 ознайомившись із попередженням про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, встановлені Законами України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), 05.06.2014 року прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Таким чином, на підставі п.п. "в" п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1700-VII, ОСОБА_4 є суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного закону.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання корупції": правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність: приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами , у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані в тому числі: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; тощо.

Доказами наявними в матеріалах справи підтверджено, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді голови Курилівської селищної ради, будучи обізнаним з обмеженнями, встановленими Законом № 1700-VII 11.09.2015усвідомлюючи суперечність між своїм приватним (майновим) інтересом та його службовими повноваженнями, що впливають на його об'єктивність або неупередженість у прийняті рішень, порушуючи вимоги п. 6 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006, що призвело ним до порушення вимог ст. 28 Закону № 1700-VII, у наслідок чого прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів тобто власноруч підписав розпорядження щодо надання собі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, а саме Розпорядження голови Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області № 38-К від 11.09.2015.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді голови Курилівської селищної ради прийняв рішення власноруч підписав розпорядження щодо надання собі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно ст. 26 п. 5 ЗУ «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; ст. 26 п. 25 утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди. Заробітна плата та премія виплачується з фонду оплати праці та фонду преміювання сільського голови; п. 20 видає розпорядження у межах своїх повноважень; Згідно ст. 42 п. 1 -п. 19 до повноважень сільського голови не входить затвердження самим собою своїх же розпоряджень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення сесії Курилівської селищної ради про затвердження розпорядження голови щодо надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби сільського голови ОСОБА_4 у вересні 2015 року не приймались. Також не затверджувались рішенням сесії селищної ради розпорядження селищного голови про надання матеріальної допомоги на соціально побутові потреби за вересень 2015 року.

Стосовно викладених в апеляційній скарзі посилань, стосовно того, що видані розпорядження про надання собі матеріальної допомоги, ОСОБА_4, порушив вимоги абз. 2 п. 6 Постанови, згідно якого, надання матеріальної допомоги селищним головам повинно прийматись відповідною радою. У зв'язку з чим селищний голова ОСОБА_4 допустив порушення фінансової дисципліни щодо нарахування матеріальної допомоги, але його дії не містять складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є необгрутованими, оскільки вина ОСОБА_4 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, так як в даному випадку доведена повністю, так як відповідальність за вказаною статтею настає за правопорушення, пов'язане з корупцією, тобто за діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першої ст. 3 цього Закону.

Дане, підтверджується, поясненнями ОСОБА_4 від 07.06.2016 року, згідно яких останній не заперечував проти того, що ним підписано вказане вище розпорядження на надання йому матеріальної допомоги.

Отже, з врахуванням вище вказаних обставин та норм закону, висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, є таким що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки останній діяв в умовах реального конфлікту інтересів.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, апеляційним переглядом не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином мотивованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 рокуу справі про адміністративне правопорушення якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративноме стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме: 3 400 (три тисячі чотириста) гривень - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області О.М. Кононенко