Ухвала суду № 61224674, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/10314/ 16 Головуючий у 1 інстанції -Леонтюк Л.К.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Побірченко Т.І., Барановської Л.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання наказу незаконним та зобов»язання вчинити дії.-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» (далі - КП «Управління споруд»), і з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким:

1) зобов»язати відповідача оформити трудові відносини з позивачем на посаді комірника за сумісництвом з 18.02.2014 року по 10.02.2016 року - на підставі фактичного виконання позивачем роботи на цій посаді в указаний період;

2) зобов»язати відповідача прийняти позивача на посаду комірника, як на основну роботу, починаючи з 11.02.2016 року, та стягнути середній заробіток за вимушений прогул, починаючи з 11.02.2016 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі;

3) визнати незаконним наказ №224 «Про зняття надбавок і доплат» від 11.11.2015 року по КП «Управління споруд»;

4)зобов»язати відповідача виплатити позивачу неправомірно скасовані надбавки та доплати за період з 01.11.2015 року по час розгляду справи і продовжувати їх виплачувати і надалі /а.с.1-3,79-80/.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 31 травня 2016 року у позові відмовлено /а.с.110-116/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвати нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач з 18.02.2014 року був тимчасово працевлаштований у відповідача КП «Управління споруд» на посаді інженера з техніки безпеки, на період відсутності працівника, який обіймав указану посаду/а.с.61/.

Згідно наказу №27 від 18.02.2014 року по КП»Управління споруд» позивачу, як тимчасово виконуючому обов»язки інженера з техніки безпеки встановлена доплата у розмірі 50% посадового окладу за суміщення професії комірника з 18.02.2014 року /а.а.60/.

Згідно наказу №77 від 5.05.2014 року по КП «Управління споруд» позивачу, як тимчасово виконуючому обов»язки інженера з техніки безпеки, встановлена доплата у розмірі 25% посадового окладу за суміщення професії водія у 2014 році /а.с.56-57/.

Згідно наказу №167 від 1.09.2015 року по КП «Управління споруд» позивача з посади тимчасово виконуючого обов»язки інженера з техніки безпеки переведено на посаду водія з 1.09.2015 року на повну ставку /а.с.59/.

Отже, як вважав позивач, починаючи з 1.09.2015 року, він, працюючи по основній роботі водія з повним окладом, залишався суміщати роботу комірника, згідно наказу №27 від 18.02.2014 року /а.с.60/.

Встановлено, що позивач не ініціював внесення запису у свою Трудову книжку запису про виконання ним роботи за суміщенням професій, у зв»язку з чим такий запис у його Трудовій книжці відсутній.

Встановлено також, що згідно шатного розпису по КП»Управління споруд» від 1.09.2015 року, до цього штатного розпису були включені посади водія та комірника /а.с.54-65/.

Адміністрацією відповідача 22.12.2015 року складений новий штатний розпис, який введений у дію з 11.01.2016 року, і в якому посади водія і комірника відсутні /а.с.62/.

Оскільки передбачалось вивільнення посади водія, позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом №242 від 10.12.2015 року про наступне вивільнення, про що свідчить його підпис під цим наказом від 10.12.2015 року /а.с.81/.

Крім того, позивач розписався у попередженні про скорочення посади водія зі штату працівників від 14.12.2015 року /а.с.32/.

Згідно наказу №32-к від 15.02.2016 року позивача звільнено з посади водія за скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП, про що свідчить запис у Трудовій книжці позивача під порядковим №15 від 15.02.2016 року на розвороті сторінок - 10-11/а.с.96/.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 не вимагає визнання незаконним його звільнення з посади водія за скороченням штату, однак вважає, що він незаконно звільнений з посади комірника, яку він займав за суміщенням, а, оскільки ця посада не скорочена, то він, у зв»язку з вивільненням, зобов»язаний був адміністрацією прийнятий на цю посаду на повну ставку, про що і просить суд у позовній заяві.

Між тим, як встановлено судом, у новому штатному розписі, який введений в дію з 11.01.2016 року, посада комірника відсутня, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено позивачу в частині вимог зобов»язати відповідача працевлаштувати його на посаді комірника, як на основній на роботі, починаючи з 11.02.2016 року, тобто, з дня введення в дію нового штатного розпису, та стягнути середній заробіток за вимушений прогул, починаючи з 11.02.2016 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі.

Крім того, як слідує з наказу №249 від 22.12.2015 року по КП»Управління споруд» позивачу ОСОБА_1, як водію, знято за суміщення професії комірника 0,75% ставки з 22.12.2015 року, та зобов»зано позивача передати всі матеріально-технічні цінності по опису (акту прийому-передачі) ОСОБА_2/а.с.82/.

Тобто, позивач на законних підставах припинив з відповідачем трудові правовідносини з виконання за суміщенням трудових обов»язків комірника, починаючи з 22.12.2015 року.

Крім того, оскільки позивач не просить визнати його вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП незаконним та не просить поновити його на попередній посаді водія, колегія суддів, керуючись ст.303 ЦПК України (Межі розгляду справи апеляційним судом), вважає, що відсутній предмет спору щодо визнання незаконним звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП у порядку вивільнення, та поновлення позивача на попередній посаді.

У зв»язку з цим, колегія суддів не вбачає за правомірне входити в обговорення і дослідження питання законності вивільнення позивача з посади водія з тих мотивів, що він, позивач, міг би при цьому зайняти вакантну посаду комірника, якби її запропонували. Це ще при тому, що посада комірника в новому штатному розкладі також відсутня, як і посада водія.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання незаконним наказу №224 від 11.11.2015 року «Про зняття надбавок і доплат» по КП «Управління споруд», колегія суддів між тим, вважає за необхідне змінити правове мотивування такого висновку.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був працевлаштований належним чином на посаді комірника за суміщенням, оскільки, як вважав суд, з ним не був укладений договір про матеріальну відповідальність.

Однак, як вважає, колегія суддів, наказ №27 від 18.02.2014 року по КП»Управління споруд» свідчить про те, що позивач офіційно виконував обов»язки комірника за суміщенням, з доплатою у розмірі 50% посадового окладу комірника /а.с.60/. А та обставина, що з ним не був укладений договір про матеріальну відповідальність свідчить лише про недбалість адміністрації КП»Управління споруд» при оформленні трудових відносин.

Згідно додатку 4 до розділу V Колективного договору на 2014-2015 роки, прийнятого на загальних зборах колективу КП»»Управління споруд» від 22.05.2014 року доплати за суміщення посад визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами /а.с.7-27/.

Тобто, виносячи наказ №224 від 11.11.2015 року «Про зняття надбавок і доплат» по КП «Управління споруд», адміністрація підприємства керувалась указаною нормою Колективного договору, та тим, що на підприємстві недостатньо коштів, а кредиторська заборгованість перед контрагентами складає 5.300.000 грн., а тому підприємство тимчасово на строк з 1.11.2015 року по 31.12.2015 року знімає раніше встановлені надбавки за інтенсивність праці та доплати за суміщення професій всім працівникам /а.с.28/.

Із вище зазначеного слідує, що КП»Управління споруд» в силу Колективного договору, яким передбачена виплата за інтенсивність праці і надбавки за суміщення професій лише при наявності відповідної економії, вправі було тимчасово припинити указані виплати у зв»язку з відсутністю коштів.

Колегія суддів вважає, що такі дії відповідача узгоджується як з Колективним договором, так і з чинним законодавством. При цьому, оскільки підприємство скасувало ці надбавки і доплати лише тимчасово, тобто, до фінансового оздоровлення підприємства, на термін до 31.12.2015 року, ця обставина не свідчить про порушення відповідачем вимог ст.32 КЗпП в частині односторонньої зміни роботодавцем істотних умов праці позивача, а тому, як вважає колегія суддів, підприємство не зобов»язане було за два місяці повідомляти позивача про зміну цих умов.

Оскільки зміна мотивування відмови у визнанні незаконним наказу №224 від 11.11.2015 року «Про зняття надбавок і доплат» по КП «Управління споруд» є незначною і такою, що не впливає на загальний висновок суду першої інстанції, колегія суддів, змінюючи частково мотивування суду першої інстанції, не вбачає підстав для ухвалення нового рішення.

Отже, дійшовши висновку про відмову у позові щодо визнання незаконним наказу №224 від 11.11.2015 року «Про зняття надбавок і доплат», колегія суддів також вважає безпідставними вимоги позивача і в частині зобов»язати відповідача виплатити позивачу неправомірно скасовані надбавки та доплати за період з 01.11.2015 року по час розгляду справи і продовжувати їх виплачувати і надалі.

Більш того, вимоги позивача не ґрунтуються на обставинах справи, оскільки виплата надбавок та доплат не скасовані, а лише тимчасово зупинені до 31.12.2015 року.

В той же час, продовження виплати цих надбавок та доплат, як вимагає позивач, є неможливим, оскільки, відповідно до наказу №249 від 22.12.2015 року по КП «Управління споруд» позивачу ОСОБА_1, як водію, знято суміщення професії комірника з 22.12.2015 року/а.с.82/.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції, як ухваленого на повно з»ясованих обставинах з дотримання вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскарженав касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді