Рішення № 61224675, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 643 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Плахотнюк К.Г.

Доповідач - Мараєва Н.Є

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7.09.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 р.

в справі за позовом ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5

про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 р. залишено без задоволення позов ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі представник апелянта просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

У зв»язку із смертю апелянта ОСОБА_1 за ухвалою апеляційного суду до участі у справі притягнуто його спадкоємця - ОСОБА_2, представником якої було підтримано апеляцію.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в 1997 р. ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 грошову позику для придбання квартири. Після продажу вказаної квартири у 2000 р. відповідач повернув частину позики.

Щодо решти боргу у розмірі 11 740 дол. США відповідач 05.03.2003 р. написав ОСОБА_1 розписку щодо повернення залишку (а.с.6). Строк повернення коштів у розписці зазначений не був.

Так, з розписки, наданої ОСОБА_5 05.03.2003 р., вбачається, що він визнавав, що винен позивачу ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 11 740 дол.США, і зобов»язується її повернути (а.с.6).

11.08.2014 р. ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_5 лист-вимогу про повернення боргу, яка була отримана відповідачем 26.08.2014 р. (а.с.7, 8).

Зі змісту направленого ОСОБА_1. на адресу ОСОБА_5 листа-вимоги вбачається, що позивач вимагає від відповідача повернення позики у розмірі 11 740 дол. США.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу представник апеллянта посилався на те, що цивільні права і обов»язки виникли між сторонами на підставі усного договору позики та тривають до цього часу; що враховуючи те, що строк повернення коштів не встановлений, то боргові зобов»язання відповідача тривають до моменту, коли він не поверне борг в добровільному порядку або не отримає вимоги від позивача про повернення боргу.

Тому, отримавши вимогу про повернення боргу 26.08.2014 р. строк позовної давності належить відраховувати із тієї дати, коли право позивача вважається порушеним.

Такі доводи апеляції є слушними.

Згідно абз.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (ред.16.01.2003 р.), положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, якщо строк повернення позики розпискою не встановлений, то належить застосувати норми ч.2 ст.530 та ч.1 ст.1049 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позивальник зобов»язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Тому, є такими, що заслуговують на увагу доводи апеляції про те, що якщо строк повернення грошових коштів наданих у позику не встановлений, то позикодавець має право вимагати їх повернення у будь-який час; і тому, з 5.03.2003 р. та до цього часу апелянт має право будь-коли звернутися з вимогою про повернення позики. А враховуючи, що відповідач з 5.03.2003 р. борг не повертав, апелянт скористався своїм правом вимоги повернути борг, направивши 22.08.2014 р. відповідачу лист-вимогу про повернення грошових коштів.

Згідно позиції ВС України, викладеної у постанові від 18.09.2013 р. у справі №6-63 цс13 про стягнення боргу за договором позики, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Також, в постанові ВС України у справі №6-79цс14 від 2.07.2014 р. зазначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак, у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг; що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що з висновком суду першої інстанції про те, що розписка не підтверджує укладення договору позики, що до спірних правовідносин належить застосувати ЦК УРСР (ред.1963 р.), і що семиденний строк для добровільного погашення боргу, після спливу якого вираховується строк позовної давності, відраховується з дня пред»явлення вимоги ОСОБА_1 (5.03.2003 р.), не відповідає вище зазначеним нормам закону, оскільки, складена 5.03.2003 р. розписка підтверджує лише факт отримання позики та обов»язок її повернути, а не є вимогою про повернення боргу як помилково вважав суд. З урахуванням того, що строк повернення грошей у розписці встановлений не був, позивач (позикодавець) мав право вимагати повернення боргу у будь-який час.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому, воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Так, обґрунтовуючи позов, позивач просив про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 179 974,20 грн., виходячи із курсу дол.США на час подачі позову, встановленого НБУ в розмірі 15,53 грн., і в подальшому вимоги про стягнення заборгованості саме у гривні позивачем не змінювалися. Також, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, просив стягнути інфляційні втрати - 4 319,38 грн. та 3% річних - 783,99 грн.; судовий збір у сумі - 1850,78 грн.

Виходячи із вище викладених вимог чинного законодавства, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за виключенням вимоги про стягнення інфляційних втрат, т.я. ця вимога не може бути застосована до позики, яка була надана в іноземній валюті; також підлягає задоволенню вимога про стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 р. скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 основну заборгованість у розмірі 179 974,20 грн.; 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 783,99 грн.; та суму сплаченого судового збору в розмірі 1850,78 грн.; в решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: