Рішення № 61224673, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/2385/16 Головуючий у 1 інстанції -Мирошниченко О.В.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М, Барановської Л.В.

при секретарі - Куркіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ»Приватбанк») звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і просив винести рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у сумі 29.249,63 дол.США, що за курсом валют (20,56 грн. = 1 дол.США станом на час звернення до суду) складає 601.372 грн.39 коп.

Зазначав, що 25.09.2007 року за №К2НСАU1770065 між кредитором ПАТ КБ»Приватбанк» та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2, отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 22.629 дол.США на термін до 24.09.2014 року під 9,12% річних.

Кредит забезпечено договором поруки за №К2НСАU1770065/1 від 25.09.2007 року, укладеним між ПАТ КБ»Приватбанк» та дружиною основного позичальника ОСОБА_3.

Крім того, придбаний позичальником автомобіль «Опель Астра» також заставлений банку на забезпечення кредитних зобов»язань.

Оскільки позичальник ОСОБА_2, за розрахунком позивача, не виконує зобов»язань з погашення кредиту, за ним утворилась заборгованість, яка, станом на час звернення до суду з цим позовом, становить у загальній сумі 29.249,63 дол.США, що за курсом валют становить 601.372 грн.39 коп., у зв»язку з чим позивач ПАТ КБ»Приватбанк» звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 11 грудня 2015 року у позові відмовлено за пропуском строків позовної давності /а.с.120-124/.

Застосовуючи строк позовної давності до спірних правовідносин, та відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд виходив з того, що позичальник припинив сплачувати щомісячні платежі по кредиту з 11.10.2011 року, про що, відповідно, кредитору було відомо, однак останній звернувся до суду з позовом лише 3.07.2015 року, тобто, з перевищенням трирічного строку від указаної дати (11.10.2011р), що на думку суду першої інстанції свідчить про пропуск банком трирічного строку позовної давності

В поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ»Приватбанк» просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11.12.2015року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі /а.с.126-128/.

Скаржник послався на те, що суд неправильно застосував строк позовної давності.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ»Приватбанк» належить задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 25.09.2007 року за № за №К2НСАU1770065 між ПАТ КБ»Приватбанк» та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір з цільовим призначенням - придбання автомобіля, у розмірі 22.629 дол.США на термін до 24.09.2014 року під 9,12% річних на суму залишку кредитного боргу.

Згідно пункту 7.1. кредитної угоди позичальник зобов»язаний був щомісяця вносити на рахунок банку на погашення тіла кредиту та відсотків ануїтетні платежі у розмірі по 309,64 дол.США.

Відповідно до п.4.1. цього ж договору, ОСОБА_2 при невиконанні зобов»язань з погашення кредиту повинен сплачувати кредитору пеню у розмірі 0,15% за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Застосування строку позовної давності сторонами визначений у порядку передбаченому чинним цивільним законодавством.

Указані обставини, та отримання позичальником кредиту у вище зазначеному розмірі, сторонами не заперечувались.

Таким чином, між ПАТ КБ»Приватбанк» та позичальником ОСОБА_2 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення указаних кредитних зобов»язань ОСОБА_2 відповідно до договору застави транспортного засобу від 25.09.2007 року, заставив банку придбаний ним автомобіль «OРЕL Аstrа» 2007 року випуску /а.с.48-50/.

Із зазначеного слідує, що між ПАТ КБ»Приватбанк» та ОСОБА_2 також, виникли відносини договору застави, в силу яких, відповідно до ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Крім того спірний кредитних договір забезпечений також договором поруки, який укладений між кредитором ПАТ КБ»Приватбанк» та дружиною позичальника ОСОБА_3, в силу якого поручитель зобов»язувалась солідарно відповідати з основним позичальником за повернення ним банку кредитних коштів.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання його сторонами.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлено, що відповідно до Акту від 24.05.2011 року, позичальник ОСОБА_2, за домовленістю з банком, передав іпотекодержателю в заклад заставлений автомобіль «OРЕL Аstrа»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а також видав від свого імені довіреність банку на реалізацію цього автомобіля /а.с.98,101/.

В силу ч.2 ст.575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя, або за його наказом - у володіння третій особі.

Відповідно до змісту цього Акту від 24.05.2011 року, від імені ОСОБА_2 зазначено, що він передає автомобіль добровільно і поручає ПАТ КБ «Приват Банк» його реалізувати. Гроші отримані від реалізації просить направити на погашення заборгованості по кредитному договору від 25.09.2007 року у випадку невиконання ним зобов»язань перед Банком.

Оскільки у відповідності з ч.2 ст.575 ЦК України, заклад не свідчить про дострокове припинення кредитних зобов»язань позичальника перед кредитором, і в самому Акті від 24.05.2011 року не зазначено коли саме банк повинен реалізувати закладений автомобіль в рахунок погашення кредитного боргу, колегія суддів розглядає, як безпідставні твердження ОСОБА_5, що передачу спірного автомобіля в заклад банку належить розцінювати як дострокове припинення його договірних кредитних відносин з банком, а тому, на думку колегії суддів, банк не мав правових підстав реалізовувати закладений автомобіль без погодження з позичальником до закінчення дії кредитного договору чи розірвання договору з будь-яких підстав.

Крім того, як слідує із розрахунку заборгованості по кредитному договору, наданого суду кредитором, після передачі 24.05.2011 року в заклад автомобіля, позичальник продовжував погашати кредит до жовтня 2011 року /а.с.86/.

Після закінчення дії кредитного договору 24.09.2014 року, Банк, маючи намір реалізувати закладений автомобіль, провів експертну оцінку автомобіля, якою визначено його ринкову вартість у розмірі 135.000 грн. станом на 15.02.2015 року/а.с.103-109/.

Виручені від реалізації указаного автомобіля кошті у сумі 5.844,16 дол.США 22.09.2015 року зараховані на погашення кредитних витрат по кредитному договору та на погашення кредитної заборгованості та відсотків, що підтверджується розрахунком банку, який боржником не спростований /а.с. 97,99,100,88/.

Як встановлено, реалізація банком закладеного автомобіля відбулась у вересні 2015 року, тобто, в ході розгляду справи за позовом ПАТ КБ»Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

У зв»язку з цим, колегія суддів вважає, що виручені від продажу банком спірного автомобіля повинні бути зараховані за кредитний борг в межах трирічного строку позовної давності перед зверненням банку до суду з цим позовом, тобто, за період з 3.07.2012 року по 3.07.2015 року.

Колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції про вирахування строку позовної давності у цих правовідносинах, починаючи з жовтня 2011 року, тобто, з того моменту, коли позичальник припинив погашати чергові щомісячні ануїтетні платежі.

При цьому, колегія суддів, виходить з того, що при припиненні погашення позичальником чергових щомісячних платежів збіг трирічного строку позовної давності розпочинається лише для вимог про стягнення цих несплачених щомісячних платежів, але, оскільки чинність кредитного договору визначена сторонами до 24.09.2014 року і вимоги банком про дострокове погашення кредиту не заявлялись, тому строк позовної давності належить вираховувати з 3.07.2012 року, тобто, за три роки до звернення банку до суду з цим позовом.

Отже, оскільки, в силу кредитної угоди платежі з погашення тіла кредиту і відсотків складали по 309,64 дол.США щомісячно, тому за період з 3.07.2012 року по день закінчення дії кредитного договору - 24.09.2014 року, за позичальником ОСОБА_2 виник борг за 26 місяців і 21 день, в межах трирічного строку позовної давності, у сумі 8.360,28 дол.США.

Однак, беручи до уваги, що в результаті реалізації банком заставленого автомобіля у вересні 2015 року за 5.844,16 дол.США, вирахуваний борг у сумі 8.360,28 дол.США належить зменшити на указану суму 5.844,16 дол.США, як таку, що надійшла на погашення кредитного боргу в межах трирічного строку позовної давності, за який нараховується позичальнику борг за кредитним договором, а тому, заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приват Банк» по тілу кредита та відсоткам складає 2.516,12 дол.США.

В частині позовних вимог про стягнення пені за прострочку погашення тіла кредиту та відсоткам, у відповідності з вимогами ст.258 ЦК України, пеню належить стягнути за період з 3.07.2014 року по 24.09.2014 року, тобто, в межах річного строку позовної давності, починаючи з 3.07.2014 року по 24.09.2014 року, у сумі 1.063,01 дол.США, виходячи із такого розрахунку:

з 3.07.2014 по 3.08.2014: 31дн. х 309,64 х 0,15% = 138,21 дол.США;

з 4.08.2014 по 3.09.2014: 30дн. х 619,28 х 0,15% = 515,73 дол.США;

з 4.09.2014 по 24.09.2014: 20дн. х (206,42 + 619,28) х 0,15% = 409,07дол.США.

В частині позовних вимог щодо стягнення комісійних у сумі 2.037,29 дол.США колегія суддів не вбачає можливим задовольнити позов. Так, комісійні нарахування здійснюються за обслуговування банком платежів, а оскільки, в межах трирічного строку позовної давності, з 3.07.2012 року по 24.09.2014 року боржник ОСОБА_2 не здійснював будь-яких платежів, указані нарахування є безпідставними.

Крім того, із змісту кредитного договору слідує, що сторонами не передбачено нарахування комісійних.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості підлягають стягненню лише за тілом кредиту та відсотками у сумі 2.516,12 дол.США., та по пені у сумі 1.063,01 дол.США, а всього підлягає стягненню кредитний борг у сумі 3.579,13 дол.США.

Встановлено, що вимоги банком про застосування до боржника стягнення заборгованості за прострочку виконання грошового зобов»язання, за ст.625 ЦК України, не висувались.

В частині позовних вимог про солідарне стягнення кредитної заборгованості з основного боржника ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 суд вважає за правомірне задовольнити, оскільки, відповідно до п.12 договору поруки від 25.09.2007 року порука за цим договором припиняється після закінчення п»яти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

А в силу ч.4 ст.459 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Отже, оскільки сторони за договором поруки добровільно визначили строк дії цього договору - до 24.09.2019 року, тому позовні вимоги про солідарне стягнення кредитного боргу з основного боржника та його поручителя є правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого всупереч дійсним обставинам справи та з порушенням вимог матеріальних норм права, та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат, з боржника ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 належить стягнути судовий збір в рівних частках, з кожного відповідача, по 469 грн.48 коп.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №К2НСАU1770065 від 25 вересня 2007 року: по тілу кредита та відсоткам у сумі 2.516,12 дол.США; по пені, у сумі 1.063,01 дол.США, а всього, у сумі 3.579,13(три тис. п»ятост сімдесят дев»ять дол.США, 13 центів), що за курсом валют становить 95.849(дев»яносто п»ять тис. вісімсот сорок дев»ять) грн.10 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

В решті апеляційної скарги відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір, в рівних частках, з кожного по 469 грн.48 коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді