Рішення № 61224670, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/9264/16 Головуючий у 1 інстанції - Малинников О.Ф.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого - Панченка М.М.

Суддів - Барановської Л.В., Побірченко Т.І.

При секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення заборгованості за договором банківського рахунка, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору банківського рахунка,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ»Хрещатик») і, з урахуванням уточнень до позову, просила винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором банківського рахунка, з урахуванням 3% річних, індексу інфляції, відповідно до ст.625 ЦК України, та пені, встановленої п.3.1.договором банківського рахунка, за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, що в загальній сумі, за розрахунком позивачки, становить 8.059.672 грн.02 коп. /т.1 а.с.1-6, 191-195/.

Позивачка послалась на те, що відповідно до договору за №2456 від 22.01.2014 року, укладеного сторонами, на її ім»я був відкритий поточний банківський рахунок за НОМЕР_1, на який вона внесла 3.786.800 грн.

Однак, в подальшому позивачка виявила, що прийнята банком указана сума не була зарахована на відкритий рахунок і крім того, кошти у сумі 500.000 грн., які були перераховані іншими особами на відкритий рахунок, працівники банку, не маючи розпорядження позивачки, як власника рахунку, протиправно зняли з рахунка, у зв»язку з чим правоохоронними органами порушена кримінальна справа відносно працівників банку.

На її вимогу до банку повернути всі внесені кошти до банку, а також перераховані на її ім»я 500.000 грн. їй було відмовлено з підстав відсутності договірних відносин, у зв»язку з чим позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом.

В ході розгляду указаної справи, з зустрічним позовом до ОСОБА_2 звернувся «Комерційний банк «Хрещатик» і, посилаючись на ст.232 ЦК України, просив визнати недійсним договір банківського рахунка за №2456 від 22.01.2014 року, укладеного між сторонами, з посиланням на те, що указаний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості співробітників банку, спрямованої на заволодіння коштами банку/т.2а.с.47-49/.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 19 травня 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено /т.2 а.с.237-244/.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд послався на те, що на позивачку, як на кредитора банку поширюються обмеження передбачені п.1 ч.5 ст.36 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому, у зв»язку із запровадження у банку «Хрещатик» тимчасової адміністрації позов задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у зустрічному позові ПАТ»КБ»Хрещатик» про визнання договору банківського рахунка недійсним на підставі ст.232 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що банк не надав суду доказів того, що мала місце зловмисна домовленість позивачки ОСОБА_2, як представника однієї зі сторін спірної угоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та підтверджуючи доводи, які викладені у позовній заяві, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 травня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2 у повному обсязі, а рішення в частині відмови у позові ПАТ»КБ»Хрещатик» залишити без змін /т.3 а.с.1-5/.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а в решті рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до договору №2456 банківського рахунка від 22.01.2014року, який від імені банку був підписаний заступником директора Київського регіонального відділення Тисовською Надією Іванівною, позивачка внесла на відкритий на її ім»я поточний рахунок НОМЕР_2 кошти у сумі 3.786.800 грн.

Зазначене підтверджується доводами позивачки у судовому засіданні та письмовими доказами, зокрема, копією договору №2456 банківського рахунка від 22.01.2014 року, квитанцією №78 від 22.01.2014 року та довідкою банку про відкриття на ім»я позивачки указаного банківського рахунка /т.1а.с.7-8,11, т.2 а.с.52/.

Відповідно до п.3.1. указаного договору банківського рахунка, передбачена відповідальність банку за несвоєчасне (пізніше наступного дня після отримання відповідного документа), чи неправильне списання з вини Банку суми з Рахунка Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування коштів, що належать власнику Рахунка, Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% такої суми.

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-118цс14 слідує, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини банківського рахунка, визначені ст.1066 ЦК України, згідно якої, за договором банківського рахунка банк зобов»язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» термін «вкладник» у цьому Законі вживається у значенні «фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

В подальшому, як зазначила позивачка, їй стало відомо, що банк, отримавши від позивачки кошти у сумі 3.786.800 грн., не зарахував їх на відкритий на її ім»я поточний рахунок НОМЕР_2.

Крім того, банк, не маючи розпорядження позивачки, як власника поточного рахунку, на підставі фіктивних заяв на видачу готівки з її рахунка, підписаних начеб-то, від її імені, видав невстановленим особам кошти у сумі 500.000 грн., які надійшли на поточний рахунок позивачки, що підтверджується випискою по особовому рахунку, та копіями заявок на видачу готівки з дійсними підписами та штампами працівників банку /т.1 а.с.9-10, 117-119/.

Факт підробки підписів позивачки ОСОБА_2 на заявах про видачу з її поточного рахунка готівки у загальній сумі 500.000 грн., підтверджений висновком почеркознавчої експертизи за №5/ТДД від 5.02.2016 року, виконаного Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України /т.2 а.с.209-231/.

При цьому, оскільки видачу готівки у загальній сумі 500.000 грн. з поточного рахунку позивачки здійснювали працівники банку, що також підтверджується висновком вище зазначеної почеркознавчої експертизи, банк звернувся з заявою до правоохоронних органів про викрадення банківських коштів. За указаною заявою була порушена кримінальна справа, яка на час розгляду цієї справи перебуває у провадженні слідчих органів.

Отже, оскільки відповідач за первісним позовом ПАТ «КБ»Хрещатик» не навів суду належних доказів вчинення позивачкою ОСОБА_2 будь-яких умисних дій направлених на злочинне заволодіння коштами банку, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові ПАТ»Хрещатик» до ОСОБА_2 щодо визнання недійсним, за ст.232 ЦК України, поточного банківського рахунку за НОМЕР_1, відкритого банком на ім»я ОСОБА_2.

Крім того, суд погоджується з науково-правовим експертним висновком за №126/50 від 09.02.2015 року, виконаного Інститутом держави і права ім.В.М.Корецького, згідно якого внесення ОСОБА_2 готівкових коштів у сумі 3.786.800 грн. 22.01.2014 року було здійснено з дотриманням Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 1.06.2011 року за №174 та оформлення квитанції №78 від 22.01.2014 року на відповідну суму. Даний документ містить всі необхідні реквізити, встановлені Інструкцією, зокрема, підпис працівника банку, який прийняв готівку та відбиток штампа банку /т.1 а.с.47-64/.

В той же час, не заперечуючи того, що позивачка ОСОБА_2 дійсно відкривала 22.01.2014 року на своє ім»я поточний рахунок за НОМЕР_1 у ПАТ»КБ«Хрещатик», на який внесла готівкою кошти у сумі 3.786.800 грн., суд відмовив їй у позові в повному обсязі, мотивуючи своє рішення тим, що діяльність банку припинена згідно постанови Правління НБУ від 05.04.2016 року №234 «Про віднесення ПАТ «КБ»Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» та прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5.04.2016 року рішення за №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ»Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», а також, посилаючись на ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п»ятої цієї статті, не поширюється на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як відкликання ліцензії ПАТ»КБ»Хрещатик» та прийняття рішення про ліквідацію банку прийнято у період дії цього Закону.

Так, процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст.52 цього Закону.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банка; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов»язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно до ч.1 ст.26 зазначеного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банка з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 5.07.2012 року №2, (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року №1581/21893), а саме: п.4.31 розділу V «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації», де зазначено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог не частіше ніж на квартал на підставі, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогою кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не можу бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, колегія суддів вважає, що застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Отже, дійшовши висновку про законність вимог позивачки, колегія суддів вважає за правомірне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у її позові, та ухвалення в цій частині нового рішення про повне задоволення її вимог, оскільки розрахунок наданий суду позивачкою відповідає дійсним обставинам справи і є правильним.

Так, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає: сума 3.786.800 грн., яка згідно квитанції №78 від 22.01.2014 року, була внесена позивачкою на відкритий на її ім»я поточний рахунок за НОМЕР_1 у ПАТ «Хрещатик»; 500.000грн., як несанкціоновано зняті з поточного рахунка позивачки; 428.680 грн., як пеня, передбачена п.3.1 договору банківського рахунка.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України підлягає стягненню інфляційні нарахування у сумі 3.147.213 грн.95 коп. та 3% річних у сумі 196.978 грн.07 коп. за прострочку виконання грошового зобов»язання, що виразилось у незарахуванні Банком на поточний рахунок позивачки коштів, за період з 22.01.2014 року по день звернення позивачки до суду з цим позовом.

При цьому, позивачка, у своєму розрахунку, як на дату порушення банком грошового зобов»язання перед нею, обгрунтовано посилається на 22.01.2014 року, тобто, на дату, коли вона передала банку для зарахування на відкритий на її ім»я поточний рахунок кошти у сумі 3.786.800 грн., однак ці кошти на відкритий рахунок зараховані не були, що свідчить про прострочення банком виконання грошового зобов»язання саме з цієї дати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає: сума 3.786.800 грн.; 500.000грн., як кошти безпідставно зняті працівниками банку з поточного рахунка позивачки; 428.680 грн., як пеня, передбачена умовами договору (п.3.1.); 196.978 грн.07 коп., як 3% річних; 3.147.213 грн.95 коп., як інфляційні нарахування, а всього, у сумі 8.059.672 грн.02 коп.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_2, як ухваленого в цій частині всупереч дійсним обставинам справи, та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову, стягнувши з ПАТ «КБ«Хрещатик» на користь ОСОБА_2 кошти в загальній сумі 8.059.672 грн.02 коп.

Крім того, в порядку розподілу судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення, з ПАТ «КБ»Хрещатик» на користь позивачки ОСОБА_2 понесені неї судові витрати у сумі 6.976 грн.20 коп.(2956 грн. 80 коп. вартості проведеної судової експертизи та 4 019 грн. 40 коп. судового збору).

Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, задовольнити.

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19 травня 2016 року в частині відмови у позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення заборгованості за договором банківського рахунка, та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_2, 8.059.672 (вісім мільйонів, п»ятдесят дев»ять тис. шістсот сімдесят дві) грн.02 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 6.976(шість тис дев»ятсот сімдесят шість) грн.20 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді