Ухвала суду № 61224669, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА№22-ц/796/6849/2016 Головуючий у1-й інстанції - Кицюк В.С.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Побірченко Т.І., Барановської Л.В.

при секретарі - Куркіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 та вселити її(позивачку) у вказану квартиру.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй на праві власності належить 1/3 частина зазначеної квартири на підставі договору дарування квартири, укладеного між позивачкою та її батьком - ОСОБА_5. Зазначала, що на час проживання в спірній квартирі разом із своїми дітьми у неї склалися напружені стосунки із відповідачем, який чинив їй перешкоди в користуванні власністю. Так, одного разу, під час відсутності ОСОБА_3 в квартирі, відповідач змінив вхідні замки і таким чином перешкоджає їй у доступі до її власності. Іншого житла, як зазначає позивач,вона не має, і враховуючи те, що вона разом з чотирма дітьми залишилася на вулиці, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позов задоволено.

З урахуванням виправлень, внесених ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року, судовим рішенням зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, а також вселено позивача у спірну квартиру.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалите нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на те, що ОСОБА_3, як співвласник квартири, не несе витрат на утримання такого майна в належному стані та не сплачує відповідні комунальні платежі, що, на думку скаржника, позбавляє позивача права на вселення до спірної квартири.Крім того, зазначає, що позивач має інше житло.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.06.2005 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в рівних частках.

ОСОБА_5, який є батьком позивачки, подарував належну йому 1/3 частину квартири ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 25.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Швець Л.С.

Крім того, ОСОБА_6 подарувала свою 1/3 частину спірної квартири ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири, яку останній, в свою чергу, 18.11.2014 року подарував ОСОБА_2.

Згідно довідки форми №3 від 14.11.2014 року, виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Центру обслуговування споживачів №2, в спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Також, в ході розгляду справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть від 31.12.2015 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що позивач є власником частини спірної квартири та має законне право користуватися своєю власністю.

Так, згідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством УРСР.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Як вбачається з ч.1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістомст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом першої інстанції обґрунтовано та на повно з'ясованих обставинах встановлено, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у користуванні власністю, які полягають у зміні вхідних замків, що об'єктивно перешкоджає ОСОБА_3 у доступі до квартири АДРЕСА_1, співвласником якої є позивач.

Наявність у позивача іншого жилого приміщення, в якому вона зареєстрована та проживає, не надає право відповідачам, як співвласникам майна, чинити перешкоди в користуванні часткою майна, що належить позивачу та знаходиться поза межами її фактичного перебування.

Доводи скаржника щодо того, що ОСОБА_3 не сплачує комунальні платежі та не несе витрат з утримання квартири, а тому не має права на вселення до спірної квартири, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Між тим, враховуючи, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні її власністю, у спірній квартирі остання не проживає та, відповідно, не отримує і не споживає будь-яких комунальних послуг, доводи відповідача у зазначеній вище частині є недоречними.

Крім того, у випадку, якщо один із співвласників не бере участь у витратах на утримання спільного майна, це може бути підставою для звернення інших співвласників до нього з вимогою про відшкодування таких витрат, а не для обмеження такого співвласника у праві користування спільним майном, яке, з огляду на викладене вище, є непорушним та не може бути обмежене відповідачем на власний розсуд.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: