Постанова № 61223989, 06.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 910/5290/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Кравченко Т.В. (за довіреністю № 168 від 25.12.2015 р.);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016р.

по справі № 910/5290/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київська міська рада

про виселення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив виселити відповідача з нерухомого майна (частини переходу) та зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2016 року позовні вимоги комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено повністю: виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нерухомого майна (частини вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1) б/н. та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски) загальною площею 13,4 кв.м., що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1) б/н.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, то вимоги позивача про виселення та зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1), загальною площею 13,4 кв.м., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016р. у справі № 910/5290/16 повністю та відмовити в позові. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме місцевий господарський суд при розгляді даної справи не з'ясував, чи був позивач відповідно до норм чинного законодавства належним орендодавцем нерухомого майна. Також, скаржником зазначено, що суд першої інстанції не з'ясував обставин наявності у позивача належних повноважень на звернення з даним позовом. Також, апелянт вказав, що судом першої інстанції не було встановлено, чи були у позивача чи Департаменту комунальної власності м. Києва КМДА - як належного орендодавця об'єкту оренди в наявності на дату закінчення строку дії договору оренди передбачені нормами чинного законодавства належні підстави відмови відповідачеві у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2016 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

05.09.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/5290/16 залишити без задоволення.

В судовому засіданні 06.09.2016 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 р. у справі № 910/5290/16 просив залишити без змін.

В судове засідання 06.09.2016 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с.194-196),колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2012 р. між головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір № 914 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 13,4 кв.м. та зазначена в викопіюванні з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен" (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 03.12.2012 р. до 01.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2012 р. орендодавець передав, а орендар прийняв за актом приймання - передачі нерухомого майна в орендне користування згідно з договором оренди № 914 від 03.12.2012 р. частину переходу, що перебуває на балансі КП «Київський метрополітен», загальною площею 13, 4 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро «Харківська» (вестибюль № 1) (а.с. 21, зворот).

Згідно з п. 9.7 Договору Договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов до закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

09.12.2015 р. позивач, як сторона договору, в порядку п. 9.7 договору, листом № 551-НЗ від 07.12.2015 р. повідомив відповідача про припинення договору оренди № 914 від 03.12.2012 р. та зазначив про необхідність повернення об'єкта оренди в строк, передбачений п. 4.15 договору за актом приймання - передачі протягом 30-ти календарних днів. До зазначено листа було додано акти приймання передачі майна в 3 примірниках. Лист було надіслано відповідачу 09.12.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.12.2015 р. та фіскальним чеком № 6796 від 09.12.2015 р. (а.с. 23-24).

Проте, відповідач в строк, передбачений п. 4.15 договору, майно по акту приймання-передачі не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про виселення відповідача з нерухомого майна (частини переходу) та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у зв'язку з припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, то вимоги позивача про виселення та зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1), загальною площею 13,4 кв.м., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором, а відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 9.7 Договору Договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов до закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в порядку п. 9.7 Договору комунальне підприємство "Київський метрополітен", як сторона договору (підприємство) та на балансі якого перебуває спірне майно за договором, листом № 551-НЗ від 07.12.2015 р. повідомило відповідача про припинення договору оренди та необхідність повернення об'єкта оренди за актом приймання - передачі протягом 30-ти календарних днів. Лист надіслано відповідачу 09.12.2015 (опис вкладення у цінний лист 0305607096690 та касовий чек відділу зв'язку - в матеріалах справи) та отриманий останнім 14.12.2015 р.. Лист підписано повноважним представником - ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 120 від 09.09.2015 р. (термін дії до 31.12.2015 р.) на право представляти інтереси позивача, у тому числі право укладати договори про передачу в оренду нерухомо майна та право підписувати листи від імені позивача.

Закінчення строку, на який було укладено Договір, за приписами п. 9.4 Договору є однією з підстав його припинення.

Діючим законодавством та умовами договору не передбачено необхідності погодження Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення про відмову у продовженні терміну договору, що свідчить про дотримання підприємством передбаченого ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку повідомлення орендаря про припинення Договору в зв'язку із закінченням строку. Отже, Договір є припиненим з 01.12.2015 р.

За вищевказаних обставин необґрунтованим є посилання відповідача на те, що протягом одного місяця з дати закінчення договору оренди, тобто до 01.01.2016 р., ним не було отримано жодних заяв про припинення дії договору оренди, а тому останній на підставі статті 764 Цивільного кодексу України продовжив свою дію.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За п. 7.6 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.

У разі припинення цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Харківська" від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій протягом 30 календарних днів (п. 4.15, п. 8.5.6 Договору).

Враховуючи встановлені вище обставини, а саме те, що строк дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03.12.2012 року № 914 закінчився та неукладення між сторонами нового договору на право оренди відповідачем нерухомого майна, яке є об'єктом оренди по вказаному договору, за відсутності належних доказів звільнення відповідачем орендованої ним частини вестибюлю станції метро "Харківська" та невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за актом прийому-передачі позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого нерухомого майна та зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване нерухоме майно по акту прийому-передачі підлягають задоволенню.

Безпідставними є, також, посилання відповідача на те, що позивач не уповноважений приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна, зважаючи на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах, територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У ч. 1 ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Як вбачається з п. 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен", майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до п. 5.6 Статуту Комунальне підприємство "Київський метрополітен" має право з дозволу власника або уповноваженого ним органу здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, а також списувати їх з балансу в установленому порядку.

Відповідно ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадах, передбачених законодавством України та цим Статутом.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до п. 3.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" предметом діяльності останнього є, в тому числі, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.

Крім цього, п. 2.4 Договору оренди було зазначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що комунальне підприємство "Київський метрополітен" було наділено всіма повноваженнями щодо розпоряджання об'єктом оренди.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 910/5290/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 910/5290/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року у справі № 910/5290/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5290/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко