Постанова № 61222656, 06.09.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06.09.2016 р. № 814/1336/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т.О., суддів Желєзного І.В., Марича Є.В., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., позивача ОСОБА_1, пр. відповідача Черненка А.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

доУповноваженого Верховної Ради України з прав людини, вул. Інститутська, 21/8,Київ,01008 провизнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ( з урахуванням змінених позовних вимог від 22.07.2016) про 1) визнання неправомірною бездіяльність щодо надання відповіді на заяву від 23.10.2014 в термін встановлений Законом України « Про звернення громадян», 2) визнання неправомірною дією повідомлення недостовірної інформації про постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 № 814/2720/14, 3) зобов'язання утримуватись від найменування по батькові осіб, в національних традиціях яких немає звичаю зафіксувати по батькові, 4) визнання протиправною дією найменування позивача по-батькові у листі від 24.12.2014 року, 5) визнання протиправною бездіяльність щодо поновлення права отримати паспорт виданий українською мовою.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він в заяві від 23.10.2014 року звернувся з проханням забезпечити його право отримати паспорт оформлений українською й німецькою мовами або тільки українською мовою, оскільки Державна міграційна служба України відмовляла йому у видачі такого паспорта. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини допустив неправомірну бездіяльність , оскільки перевищив термін розгляду заяви і направив йому відповідь лише 24.12.2015 року, крім того у своїй відповіді від 24.12.2014 року відповідач надав позивачу інформацію, що не відповідає дійсності.У направленому ОСОБА_1 листі від 24.12.2014 року відповідач назвав його по батькові, чим, порушив право позивача, не називатися по батькові відповідно до його національної традиції, гарантоване ст. 12 Закону України "Про національні меншини".

Відповідач надав заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у запереченнях.

Заслухав пояснення позивача, представника відповідача, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.10.2014 року, в якій просив захистити його право на отримання паспорта українською й німецькою мовами або тільки українською, також просив забезпечити його право мати паспорт українською й німецькою мовами або тільки українською.

20.11.2014 року відповідач надіслав позивачу лист, в якому зазначив, що з метою перевірки фактів, викладених у зверненні і відповідно зі ст.101 Конституції України, ст.ст.13,17,22 Закону України « Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» до Державної міграційної служби надіслано відповідний запит. Розгляд звернення взято на контроль та про результати розгляду буде повідомлення додатково.

24.12.2014 року відповідач надав відповідь по суті звернення позивача, в якому зазначив, що зразок паспорта громадянина України , затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 353 від 04.06.1994 року, передбачає можливість внесення відомостей про особу лише українською мовою та її дублювання на другій стороні паспорта російською мовою. Крім того, зазначив, що питання обміну паспорта громадянина України на інший документ, який буде викладено тільки українською і німецькою мовами, або лише українською виносилось на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду ( постанова від 23.9.2014 № 814/2720/14), за результатами розгляду якого у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В листі-відповіді від 24.12.2014 відповідач вказав прізвище позивача, ім'я та по батькові.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно статті 19 цього Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" встановлено, що уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що 20.11.2014 року позивача було повідомлено про направлення запиту до Державної міграційної служби України у строк зазначений в ст.20 Закону України « Про звернення громадян», тому надіслання відповіді позивачу 24.12.2014 року не є бездіяльністю, оскільки Законом України « Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не визначено строку, в межах якого уповноважений повинен здійснювати своє провадження в інтересах заявника.

Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" зазначено, що уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України відповідно до Закону України "Про звернення громадян». Відповідач надав відповідь 24.12.2014 року на звернення позивача від 23.10.2014 року, що є перевищенням, і місячного строку розгляду звернення, і 45 днів передбачених для надання відповіді ст.20 Закону України « Про звернення громадян». Надсилання листа позивачу від 20.11.2014 року з повідомленням про звернення до міграційної служби та взяття питання на контроль не є відповіддю по суті відповідно до ст.19 Закону України « Про звернення громадян», тому позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність щодо ненадання відповіді на заяву від 23.10.2014 в термін встановлений Законом України « Про звернення громадян» є обґрунтованими та належить задовольнити.

В постанові суду від 23.09.2014 року по справі № 814/2720/14 зазначено, що позивач - ОСОБА_1 07.08.2014 року звернувся до відповідача із заявою, про порушення мовного законодавства при спілкуванні працівників Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявником. Проте, відповідь по суті не отримав. При цьому до матеріалів справи позивачем не надано копії звернення. Із заперечень відповідача вбачається, що ОСОБА_1 07.08.2014 року було подано дві заяви: про забезпечення обміну паспорта громадянина України на інший документ, який буде викладений тільки українською і німецькою мовами, або лише українською (заява №1); про порушення мовного законодавства при спілкуванні працівників Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області з заявником (заява №2). Як вбачається із матеріалів справи 07.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо забезпечення обміну паспорта громадянина України на інший документ, який буде викладений тільки українською і німецькою мовами, або лише українською.

За результатами розгляду звернення відповідачем 13.08.2014 року надано відповідь (лист №І-10-з від 13.08.2014 року), в якій зазначено, що порушень в оформленні паспорта громадянина України співробітниками Ленінського РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській не виявлено та роз'яснено порядок здійснення обміну паспорту громадянина України.

Позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки лише сама констатація судом факту зазначення у відповіді відповідача недостовірних відомостей не призведе до здійснення відповідачем належного розгляду звернення позивача, не відновить його права, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги в частині зобов'язання утримуватись від найменування по батькові осіб, в національних традиціях яких немає звичаю зафіксувати по батькові та визнання протиправною дією найменування позивача по-батькові у листі від 24.12.2014 року задоволенню не підлягають, з оглядом на наступне:

Відповідно до положень ст. 2 КАСУ України до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Згідно з приписами ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визнає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин. Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про національні меншини» кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові. Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають , оскільки позивачем всупереч ст.71 КАС України не доведено, які саме його права , свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин порушені. Позивачем не доведено, що зазначення у відповіді відповідача його ім'я « по батькові» порушують його якісь права або інтереси. Надання відповіді із вказівкою прізвища « по батькові» ніяким чином не обмежує права та свободи позивача, не створює будь-яких перешкод в реалізації його прав та свобод, в ній не йдеться мова про утискання його прав, свобод людини і громадянина.

Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо поновлення його права отримати паспорт виданий українською мовою, оскільки відповідач жодним чином не спонукав Кабінет Міністрів України до затвердження зразка паспорта громадянина України виконаного українською мовою, що було б поновленням порушеного права позивача на вибір мови.

Відповідно до п.11 ч.2 ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної ради з прав людини» Уповноважений має право направляти у відповідні органи акти реагування у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів. Обов'язки Уповноваженого передбачені ст.14 вищезазначеного Закону, в яких передбачено, що Уповноважений зобов'язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Протиправна бездіяльність буде мати місце тоді, коли суб'єкт владних повноважень допустив невиконання покладених на нього обов'язків. Направляти у відповідні органи акти реагування є правом, а не обов'язком відповідача, тому Уповноважений Верховної ради України з прав людини в кожному конкретному випадку приймає рішення на основі адміністративного розсуду, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу відповіді на заяву від 23.10.2014 року в термін, встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

3. В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя Т.О. Гордієнко

Суддя І.В. Желєзний

Суддя Є.В. Марич

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 12.09.2016р.