Постанова № 6120026, 27.04.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2009 р. Справа № 9/777-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 379С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 26.01.09 по справі № 9/777-08

за позовом ТОВ "Чесна музика", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 21800 грн. -

встановила:

В грудні 2008 р. позивач ТОВ „Чесна Музика”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_1, м. Суми 10900 грн. компенсації за порушення авторських прав та судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.0109 р. (суддя Лущик М.С.) по справі № 9/777-08 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 10900 грн. компенсації за порушення авторських прав за 2 твори, 109 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач при здійсненні господарської діяльності допустив публічне використання фонограм без наявності відповідного дозволу позивача, який володіє авторськими правами на ці твори, на підставі чого, та з урахуванням вимог ст. ст. 15, 50, 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” суд поклав на відповідача відповідальність у вигляді виплати на користь позивача компенсації за безпідставне використання фонограм у сумі 10900 грн. та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд прийняв оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, чим порушив процесуальні права останнього. Крім того, на думку відповідача, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідачу при використанні спірних фонограм не було відомо про наявність у позивача авторських прав на ці фонограми, оскільки позивач при цьому мав договір з іншим уповноваженим органом управління правами; що заявлений позивачем до стягнення розмір компенсації в даному випадку занадто великий та не співрозмірний з розміром доходу, який позивач отримав від використання фонограм, тривалістю та періодичністю їх використання, тощо. При цьому, відповідач також зазначає, що в результаті використання фонограм позивач не зазнав будь-яких збитків, що на думку відповідача, також свідчить про завищеність розміру компенсації та ін.

Крім того, в додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги відповідач також зазначає, що договір № Х/06/01/07 від 19.01.07 р. з ОП „Українська Ліга музичних прав” був розірваний останнім з 31.12.07 р. в односторонньому порядку, а іншого відповідного договору з уповноваженою організацією відповідач до 01.11.08 р. не укладав, та відповідної винагороди не сплачував. При цьому, відповідач також зазначає, що 01.11.08 р. він уклав договір № 01/19/08-ПЛБА від 01.11.08 р. на публічне використання фонограм з ГО „Всеукраїнське обєднання авторських та суміжних прав „Оберіг” та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач при розгляді справи визнав факт використання ним спірних фонограм; що судом по відношенню до відповідача було застосовано мінімальний розмір компенсації, який передбачений ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” та ін.

Крім того, в наданих позивачем письмових поясненнях (вх. № 2220 від 13.04.09 р.) останній наполягає на наявності в нього виключних авторських прав на публічне використання музичних творів, які незаконно були використані відповідачем, та на наявності в нього права на стягнення відповідної компенсації за це використання та ін.

30.03.09 р. від ОП „Українська ліга музичних прав” на адресу суду надійшов лист, в якому остання зокрема зазначила, що укладений між Лігою та відповідачем договір № Х/06/01/07 від 19.01.07 р. був розірваний 31.12.07 р., і в 2008 р. жодних договірних відносин між вказаними субєктами не існувало, відповідної винагороди відповідач в даний період не сплачував та ін.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідач надав до суду клопотання з проханням розглядати дану справу за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ „Чесна музика” (позивач) є юридичною особою і зареєстровано 17.06.2005 р. що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №004737.

01.01.2008 р. між ТОВ „Видавництво Моноліт” і позивачем був укладений ліцензійний договір № ИК/08-11/2 (виключна ліцензія), відповідно до умов якого ТОВ „Видавництво Моноліт” передало позивачу права на використання творів способами, передбаченими даним договором, в межах частки ТОВ „Видавництво Моноліт”, без збереження за останнім права видачі ліцензій іншим особам (виключна ліцензія).

Найменування і кількість творів, права на використання яких ТОВ „Видавництво Моноліт” передає позивачу, визначається сторонами в Додатку №1 та Додатку № 2 до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до вимог ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що ТОВ „Чесна музика” є єдиним ліцензіатом, якому передані виключні авторські права щодо використання окремих творів на території України.

02.10.2008 р. представником правовласника ТОВ „Чесна музика” - державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Чернігівській та Сумській областях було встановлено факт публічного виконання фонограм та зафіксованих в них музичних творів („ІНФОРМАЦІЯ_1”, „ІНФОРМАЦІЯ_2”, вик. ОСОБА_2 з вартістю 2 грн. за один твір) за допомогою музичного автомату № 22, що належить ФОП ОСОБА_1 (відповідачу) та знаходиться в кафе-барі „Під старим ліхтарем” ТОВ „Старе місто” по АДРЕСА_1, без наявності відповідного дозволу на право володаря та/або виплати винагороди (роялті).

На вказані музичні твори виключні авторські права, включаючи право на їх публічне виконання, належать ТОВ „Чесна музика” на підставі п. 3.1.4. Ліцензійного договору № ИК/08-11/2 від 01.01.2008 р. укладеного між позивачем та ТОВ „Видавництво Моноліт”, а саме: „ІНФОРМАЦІЯ_1”, вик. ОСОБА_2. код по даному договору 00221: „ІНФОРМАЦІЯ_2”, вик. ОСОБА_2, код по даному договору 00113.

Крім того, як свідчать матеріали справи, в 2007 р. між відповідачем та ОП „Українська ліга музичних прав” існував договір, який надавав відповідачу право на публічне використання певних музичних творів, зазначених в додатку до цього договору. Однак, вказаний договір з 31.12.07 р. було розірвано, відповідач відповідної винагороди за використання з моменту розірвання договору не вносив, іншого договору з іншими уповноваженими організаціями до 01.11.08 р. не мав. Тобто на момент скоєння правопорушення відповідач не мав відповідних прав на публічне використання музичних творів, в т.ч. творів, факт використання яких було зафіксовано позивачем.

Позивач на підставі ст. 426 ЦК України, ст. 15, 51, п.п. 1-г, 2-г ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” звернувшись до господарського суду просив суд стягнути з відповідача за допущене ним правопорушення компенсацію в розмірі 20 заробітних плат, а саме 10900 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач при здійсненні господарської діяльності допустив публічне використання фонограм без наявності відповідного дозволу позивача, який володіє авторськими правами на ці твори, на підставі чого, та з урахуванням вимог ст. ст. 15, 50, 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” суд поклав на відповідача відповідальність у вигляді виплати на користь позивача компенсації за безпідставне використання фонограм у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, а саме в сумі 10900 грн. та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна правова оцінка, однак при цьому, суд помилково дійшов висновку про розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за скоєне ним правопорушення. Зокрема вказані висновки були зроблені судом без врахуванням загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, в т.ч. - справедливості, добросовісності та розумності. Таким чином, прийняте по справі рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог ч. З ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти зокрема відтворення творів або публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Ст. 50 цього ж закону встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

За змістом ч. 1 ст. 52 Закону України „Про авторську право і суміжні права” вбачається, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду або інших уповноважених органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають зокрема право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав. Тобто, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

При цьому, стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Тобто, розмір компенсації має визначатися в межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому, розмір компенсації не обов'язково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням (рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 р. N 04-5/1107).

В даному випадку факт протиправного використання відповідачем фонограм без відповідного дозволу підтверджується матеріалами справи, зокрема актом від 02.10.08 р., та не заперечується самим відповідачем. Вказана обставина сама по собі зумовлює настання відповідальності у вигляді сплати на користь позивача відповідної компенсації, про що суд першої інстанції зробив правомірний висновок.

Проте, суд при визначенні її розміру зокрема не врахував тривалість порушення та його обсяг, передбачуваний розмір збитків позивача в результаті правопорушення; розмір доходу, отриманого позивачем внаслідок правопорушення; наміри відповідача тощо.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, порушення, зафіксоване в акті мало нетривалий характер (3 години 15:00 до 18:00, 02.10.08 р.), за весь відображений в акті час відповідач незаконно використав (публічно виконав) 2 фонограми, доход отриманий від цього використання був також незначним (2 грн. за 1 фонограму, крім опосередкованого, докази отримання якого, проте, в матеріалах справи відсутні), після відповідного попередження відповідач вжив заходів щодо припинення подібних правопорушень, в т.ч. уклавши 01.11.08 р. з уповноваженою організацією відповідний договір на публічне використання фонограм (договір № 01/19/08-ПЛБА від 01.11.08 р. з ГО „Всеукраїнське обєднання авторських та суміжних прав „Оберіг”), та ще в 2007 р. мав подібний договір (№ Х/06/01/07 від 19.01.07 р. з ОП „Українська Ліга музичних прав”), який проте на момент виявлення правопорушення припинив свою дію. При цьому, позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України в обґрунтування своїх вимог не надав жодного доказу понесення ним будь-яких збитків або витрат, зазнаних в результаті допущеного відповідачем правопорушення тощо.

Зазначене з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, зокрема засад справедливості, добросовісності та розумності, зумовлює зменшення розміру компенсації, стягнутої за рішенням господарського суду по даній справі на 10 мінімальних заробітних плат, тобто до мінімального розміру (до 10 мінімальних заробітних плат), та відповідне скасування даного рішення в цій частині.

Згідно зі ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.10.2008 р. мінімальна зарплата становить 545 грн. 00 коп. на місяць.

Отже, мінімальний розмір компенсації в розмірі 10 мінімальних зарплат за один твір становить 5450 грн., в звязку з чим, підлягає скасуванню рішення господарського суду в частині стягнення компенсації в розмірі 5450 грн., а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.01.09 р. по справі № 9/777-08 змінити.

В частині стягнення 5450 грн. компенсації рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чесна музика” (04080, м. Київ. вул. В.Хвойки. 18/14. корпус, 10, офіс 1002, код 33628584) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40030, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 51 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Повний текст постанови підписано 27.04.09 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.