Ухвала суду № 61182079, 09.09.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року м. Мукачево Справа №303/5394/16-ц

2/303/2479/16

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

ОСОБА_1, розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Закарпатське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до відповідача ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: міський відділ ДВС Мукачівського МРУЮ

про звернення стягнення на предмет застави, шляхом передачі у власність, звільнення майна з-під арештів та виключення з Акту опису майна,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленим статтею 119 ЦПК, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. Зокрема, у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у заяві має бути викладено обставини, необхідні для ухвалення рішення, зокрема відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з приписами частини першої ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності зі ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фактичний аналіз предмету позовних вимог позивача, свідчить про відсутність у ньому даних щодо початкової ціни предмета застави, яка повинна бути визначена у встановленому законом порядку, а також способу реалізації предмета застави.

Суд не може самостійно змінити предмет позовних вимог, однак сприяє учасникам судового процесу у всебічному та повному зясуванні всіх обставин справи, а також попереджає про наслідки вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій (ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України).

Поряд з цим, пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (надалі - Постанова), визначено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI.

У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем вказана ціна позову в іноземній валюті.

При цьому, пунктом 16 Постанови передбачено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

За таких обставин, позивачу слід сплатити судовий збір, у порядку передбаченому п. 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, який слід визначити в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України та з дійсної (фактичної) вартості спірного майна на момент звернення до суду за вимоги майнового характеру.

Статтею 119 Цивільного процесуального кодексу України (пункти 5 та 6 частини другої) передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Матеріали позовної заяви подані позивачем без додержання вищевказаних приписів ст. 119 названого Кодексу, оскільки не місять фактичних даних відносно фактичного місцезнаходження автомобіля, що в контексті з приписами частини першої статті 114 Цивільного процесуального кодексу України позбавляє суд можливості вирішити питання, повязані з підсудністю справи.

Зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі частини першої ст.121 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 119, 121 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

3. Копію даної ухвали надіслати позивачу.

4. Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені частиною другою ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України.

5. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Кость