Ухвала суду № 61174135, 08.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5675/16 Справа № 201/11476/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Дніпро

08 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року, позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500944676 від 02.06.2014 станом на 18.05.2015 в розмірі 39514,83 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 31110,67 грн., по відсотках в розмірі 3079,34 грн., по комісії в розмірі 3524,82 грн., штрафу в розмірі 1800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» сплачений судовий збір у розмірі 395,15 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2014 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 500944676. Відповідно до договору відповідачу надано кредит в розмірі 31 110,67 грн. зі сплатою процентів в розмірі 15,99 відсотків річних, строком до 03.06.2019 р. включно. У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором, станом на 18 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 39 514,83 грн., яка складається з: суми заборгованості по кредиту - 31 110,67 грн., суми заборгованості за відсотками - 3 079,34 грн., суми заборгованості за комісією - 3 524,82 грн., штрафу - 1 800 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов укладеного договору № 500944676 від 02 червня 2014 року, відповідач свої зобов'язання не виконав, через що утворилася заборгованість.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, які повинні виконуватися.

Встановивши обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції дослідив наявні докази, що підтверджують отримання відповідачем кредиту, розмір заборгованості, визнання відповідачем, як наявності правовідносин та обов'язків перед позивачем щодо погашення заборгованості, що підтверджується діями по поверненню кредиту та надав їм правильну правову оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає зазначеним вище нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цитування певних нормативних актів, з тлумаченням їх на власний розсуд, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовує висновків суду щодо наявності та розміру заборгованості. Посилання апелянта зводяться до незгоди із заборгованістю невірне нарахування комісії за користування кредиту, яка на думку останнього не може перевищувати 401,33 грн. Проте, правильність жодного нарахування не спростовано, своїх розрахунків апелянт не навів.

В апеляційній скарзі апелянт висловлює свою незгоду із нарахуванням заборгованості по комісії. Проте, позивачем здійснено зазначене нарахування відповідно до п.2.8.1. кредитного договору, яким визначено, що комісійна винагорода банку за управління кредитом з 1 по 60 місяць становить 1, 29 % від суми кредиту та сплачується щомісячно. Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.15), комісійна винагорода нараховувалась щомісячно в період з 02.06.2014 р. по 03.04.2015 р. та становить 4414,63 грн., з яких відповідачем погашено 889,81 грн. та заборгованість складає 3524,82, яка стягнута судом першої інстанції.

Що стосується доводів апелянта про невірно стягнуту пеню, то остання за рішенням суду не стягувалася.

Щодо розміру штрафу, то нарахування зроблено відповідно до умов договору (п.4), яким передбачено нарахування штрафу за порушення строку погашення кредиту від 1 до 4 днів - 50 грн., більш 5 днів - 150 грн. Таким чином, за кожен місяць прострочки нараховувалося 200 грн. штрафу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав, що визначені ст.309 ЦПК для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене у відповідності до вимог ст.213, 214 ЦПК, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: