Рішення № 61174134, 08.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5149/16 Справа № 183/6271/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Дніпро

08 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Григорєвій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», третя особа: Інспекція з питань у справах захисту прав споживачів у Дніпропетровської області, про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування наслідків його недійсності, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», третя особа: Інспекція з питань у справах захисту прав споживачів у Дніпропетровської області, про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування наслідків його недійсності задоволені.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 000893 від 04 вересня 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 30660 грн. адміністративного платежу.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 183,96 грн. витрат на комісію за касове обслуговування.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 2200,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 795,64 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», укладено договір фінансового лізингу № 000893, у відповідності до якого відповідач взяв на себе зобовязання з придбання Предмету лізингу - транспортного засобу CHEVROLET AVEO LS, обєм двигуна 1.4 та передати позивачу в користування у строк не більше 120 робочих днів з моменту сплати позивачем на рахунок відповідача: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу. Пунктом 8.2 договору визначено вартість предмету лізингу в іноземній валюті та його грошовий еквівалент в національній валюті на момент укладання договору.

Пункт 9.1 Договору визначає, що авансовий платіж складає частину від вартості Предмета лізингу в розмірі 50% від визначеного договором. Договором визначено, що адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору, незалежно від назви призначення платежу, наведеної в квитанції на сплату. Розмір Адміністративного платежу відображається в Додатку № 1 до Договору та становить обумовлений сторонами відсоток від вартості Предмету лізингу.

04 вересня 2015 року сторонами узгоджено додаток № 1 до договору від 04 вересня 2015 року, у відповідності до якого вартість предмету лізингу становить 13046,81 доларів США, Авансовий платіж становить 50% вартості предмету лізингу, Адміністративний платіж (10%) 1304,68 доларів США, комісія за передачу предмету лізингу (3%) 391,40 доларів США. Вартість предмету лізингу на дату підписання договору 306600,00 грн., курс долара США на дату підписання договору 23,50 грн. Узгоджено графік погашення предмету лізингу. Узгоджено, що всі платежі виконуються у гривні та підлягають сплаті в національній валюті.

Згідно квитанції № 13 від 04 вересня 2015 року, позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 30660,00 грн. із призначенням платежу: адмінплатіж за договором. Також, позивачем сплачено 183,96 грн. комісії за обслуговування платежу згідно тарифів банку.

Після належного ознайомлення із змістом договору, позивач зясував, що сума договору змінилася та вписана представником відповідача вартість предмету лізингу виправлена та становить 306600,00 грн.

Крім того, оскільки додатків та специфікацій до договору не укладалось, позивач вважає договір таким, що укладений з порушенням вимог законодавства.

12 вересня 2015 року невідома особа від імені відповідача за допомогою засобів телефонного зв`язку повідомила позивачу, що транспортний засіб, визначений за договором до передачі позивачу, фізично знищений при транспортуванні, в зв`язку з чим дата отримання предмету лізингу відкладається.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано чинного законодавства при укладенні даного договору фінансового лізингу, істотних умов договору лізингу. Зауважив, що з наданого на огляд суду екземпляру договору, укладеного між сторонами, неможливо встановити розмір обов`язкових лізингових платежів через наявність виправлень в його тексті, не можливо встановити сам предмет лізингу, який, з урахуванням технічних особливостей має ті або інші, визначені в специфікації ознаки, як то рік виробництва, комплектація транспортного засобу та який би мав бути відображений, згідно умов договору в Додатку № 2 до договору, що свідчить про наявність істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін. Крім того, ненадання відповідачем при підписанні договору позивачу чіткої, зрозумілої та недвозначної інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, порушує його права як споживача послуг.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Статтею 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними його умовами є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 11 цього Закону надає право лізингоодержувачу:1)обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;2)відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;3)вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;4)вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Статтею 16 вказаного Закону визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.203 ЦК України, визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Статтею 18 цього Закону наведено перелік несправедливих умов у договорах із споживачами, який не є вичерпним та визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно ст. 18 цього Закону, умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За ч. 3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4).

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Окрім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 111 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів спарви, відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст.16 Закону N 723/97-ВР не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору. Оспорюваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону N 1023-XII, а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Отже, існує невідповідність положень договору фінансового лізингу принципам добросовісності, розумності, справедливості, рівності сторін у договорі; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві;

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14 договору).

В апеляційній скарзі апелянт припускається тлумаченню чинного законодавства, а с аме Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про фінансовий лізинг" , Закону України "Про захист прав споживачів" на власний розсуд з метою штучного створення враження відповідності оспорюваної угоди вимогам законів.

Однак, фактично висновки суду першої інстанції не спроствоано, вони відповідають чинному законодавству та узгоджуються з парвовими висновками Верховного Суду України, визначиними у Постановах, прийнятих по справах № 6-65цс16, 6-3020 від 11 травня 2016 р. та є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосуовують у своїй діяльності нормативно-праоввий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України, що зазначено у ст.360-7 ЦПК.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо обгрунтованості стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивчем сплачено 24.09.2015 р. на користь ТОВ «Юридична Компанія «Правові ініціативи» 1600 грн. за послуги згідно рахунку № 23/09-01 від 23.09.2015 р. (а.с.16) та 02.11.2015 р. за цим самим рахунком 600 грн. (а.с.44). В судовому засіданні інтереси позивача представляли фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с.31). В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надання послуг ТОВ «Юридична Компанія «Правові ініціативи» та розрахунок вартості послуг із витраченим часов, як того вимогає діюче законодаство.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимогв цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» задовольнити частково

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 2200,00 грн. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: