Постанова № 61174110, 07.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2016 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Живоглядова І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 - апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1, на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, -

встановив:

постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 серпня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмір 340 гривень.

При обставинах, зазначених у постанові суду першої інстанції, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 05 липня 2016 року приблизно о 20 годині, керуючи транспортним засобом «Сітроєн» д/н НОМЕР_1, на перехресті вулиць Лермонтова Урицького та проспекту Миру у м. Кривий Ріг, під час зміни напрямку руху, припустився порушень п.п. 2.3 «б», 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпеці свого маневру та допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого транспортним засобам було завдано механічні пошкодження.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу у порядку передбаченому ч. 2 ст. 294 КУпАП. У апеляційній скарзі порушується питання про скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Апеляційні вимоги у скарзі мотивовані тим, що дорожньо-транспортна пригода відбулася саме через створення аварійної ситуації іншим учасником пригоди - водієм ОСОБА_3. При цьому суд першої інстанції, дійшовши висновку про винуватість особи, проігнорував відсутність у матеріалах справи належних доказів вини особи. При наявності суперечливих у матеріалах справи обставинах, судом не було призначено та проведено жодної автотехнічної експертизи. Під час розгляду справи судом не було дано належної оцінки наявному у матеріалах справи відеозапису, з якого вбачається, що саме водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «ВАЗ» д/н НОМЕР_3, здійснював випередження транспортного засобу «Сітроєн» д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, із значним перевищенням швидкості руху та недотриманням безпечного бокового інтервалу руху.

Крім цього, не було дано належної оцінки процесуальним порушенням, які були допущенні під час оформлення матеріалів справи.

У судове засідання апеляційного суду зявився ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, скасувавши постанову суду та закрити справдження у справі.

В свою чергу потерпілий ОСОБА_3 виступив категорично проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам і є законним та справедливим.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши сторону захисту та потерпілого, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що у її задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що предявлене обвинувачення ОСОБА_4, викладене у протоколі, повністю знайшло своє підтвердження у наявних безсумнівних доказах його вини: схемі пригоди, відеозапису та первинних письмових поясненнях очевидців та свідків.

Як вбачається із схеми місця ДТП (а.с 4) та пояснень учасників (а.с. 7, 8) обидва транспортні засоби рухалися у попутному напрямку з боку пр. Миру по вул. Лермонтова у напрямку пл. Визволення у м. Кривий Ріг, де автомобіль «Сітроєн», під керуванням ОСОБА_5, виконував поворот із другої смуги руху, а водій автомобіля «Ваз», під керуванням ОСОБА_3, виконував свій поворот праворуч із крайньої правої суги руху. Зазначенні обставини повністю підтверджуються наявним по справі відеозаписом.

Проаналізувавши наявні по справі докази, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що обидва транспортні засоби рухалися у попутному напрямку і виконували поворот праворуч, а тому водії обох транспортних засобів мали б дотримуватися правил розташування транспортних засобів на дорозі та привал початку та зміни напрямку руху, тобто, у відповідності до п. 11.2 ПДР, водії нерейкових транспортних засобів мали триматися як найближче до правого краю проїзної частини, із дотриманням вимог п.11.1 ПДР, керуватися дорожньої розміткою та інформативними дорожніми знаками про напрям руху.

З відеозапису, схеми місця пригоди та пояснень учасників ДТП вбачається, що ОСОБА_5 виконував свій поворот праворуч із середньої смуги руху, попередньо не зайнявши відповідне крайнє положення на проїзній частині, та, виїхавши безпосередньо на перехрестя, допустив зміщення з другої смуги руху у крайню праву, по якій, виконуючи його випередження, рухався автомобіль «Ваз», під керуванням ОСОБА_3. Таким чином, порушуючи п. 2.3 «б», 10.1, 13.1 ПДР, водій ОСОБА_5 був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, що і перебуває у причинному звязку із настанням ДТП, внаслідок якого обом автомобілям було завдано механічні ушкодження.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не було призначено та проведено експертне дослідження, то вони безпідставні, оскільки у відповідності до ст. 273 КУпАП, призначення експертизи є виключно правом, а не обовязком суду, і може бути використано лише, якщо виникне необхідність у спеціальних знаннях. Як слідує із постанови суду жодних сумніві, які б могли бути розвязанні експертним шляхом під час розгляду справи не виникло, а тому і відхилення клопотання сторони захисту є правильним.

У іншій частині доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження, оскільки під час апеляційного перегляду справи було перевірено наявні по справі докази на їх належність та достатність, як того вимагають ст.ст. 251, 252 КУпАП, та жодних порушень - не встановлено, а ті неточності які містяться у письмових доказах, жодним чином не можуть вплинути на обєктивність доказів вини.

Таким чином, під час апеляційного перегляду було встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду справи порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 124 КупАП. Судом було обрано вид та розмір стягнення, яке повністю відповідає суспільній небезпеці вчиненого, є справедливим та таким, що у майбутньому попередить вчинення особою аналогічних правопорушень.

Жодних інших підстав, які були б безумовною підставою для скасування постанови суду під час перегляду встановлено не було

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановив:

у задоволенні апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, про скасування постанови суду відмовити.

Постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_6