Ухвала суду № 61165988, 14.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12968/14-к

Провадження №1-кп/127/245/16

УХВАЛА

14 липня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

при секретарі Бондарчук А.В.,

за участю прокурора Слабого О.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2014 р. за № 120140200100001029, 21.06.2014 р. за № 12014020010004517, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України.

Строк утримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою закінчується, а тому судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на розгляд учасників судового процесу питання щодо доцільності його продовження.

Прокурор вважає за доцільне продовжити строк утримання обвинувачених під вартою, оскільки останні протягом тривалого часу уникли органів досудового розслідування, на даний час потерпілі та свідки згідно з клопотанням сторони обвинувачення не допитані, а тому наявні ризики, що обвинувачені, перебуваючи на волі, уникатимуть суду та чинитимуть тиск на свідків та потерпілих.

Потерпілі підтримали думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_4 вважає, що підстави для продовження строку тримання його підзахисного відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на будь-який запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що прокурором не було доведено жодних доказів щодо підтверджують факт того, що він під час досудового розслідування уникав від слідства, оскільки останній до затримання був працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно та в розшуку ніколи не перебував. Окрім того, як на підставу зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 посилаючись на ЗУ «Про виконання покарань», Постанову Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» від 25.04.2003 р. зауважив, що понад 11 місяців він перебуває під вартою, більш мякий запобіжний захід до нього не застосовувався, на відсутність прямих доказів, що підтверджують його вину та недоведеність ризиків на перешкоджання правосуддю та ухилення від слідства.

Прокурор в судовому засіданні зауважив, що підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні, оскільки відносно ОСОБА_7 раніше запобіжний захід не обирався, однак обвинувачений порушував встановлені відносно нього обмеження у звязку з чим був оголошений в розшук. Таким чином, у разі зміни відносно ОСОБА_7 обраного запобіжного заходу на інший, не повязаний з триманням під вартою, на переконання прокурора, обвинувачений уникатиме явок до суду.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали думку прокурора.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з оголошеною ОСОБА_7 підозрою останній обвинувачується у вчиненні 36 епізодів шахрайства.

З копії ухвали слідчого судді від 14.07.201 р. випливає, що клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою було задоволено та одночасно визначено розмір застави в сумі 24360 грн. та у разі внесення застави покладено наступні обовязки:прибувати до службової особи органу досудового розслідування із встановленою слідчим періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона перебуває, без дозволу слідчого; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 за викликом органів досудового розслідування неодноразово не зявлявся, постійного місця проживання в м. Вінниці не мав, до затримання проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому усвідомлюючи максимальну міру покарання інкримінованих йому злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальні правопорушення в яких підозрюється

Таким чином, суд враховує положення ст. ст. 177-178 КПК України, правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ у справі «Луценко проти України», згідно з якою при вирішенні питання щодо доцільності обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виправдати тримання під вартою можуть наступні ризики: ризик ухилення від правосуддя, ризик незаконного впливу на правосуддя, ризик повторного вчинення правопорушення.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 раніше альтернативні запобіжні заходи, не повязані з утриманням під вартою не застосовувались, однак як на обвинуваченого на нього було покладено ряд процесуальних обовязків, зокрема, щодо явки до суду та органів досудового розслідування, однак обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово не зявлявся, копії документів щодо поважності причин неявки викликають сумнів у органу, який їх міг видати, внесення застави, яка обрана в якості альтернативного запобіжного заходу здійснено не було. Крім того, обєктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою за станом здоровя суду надано не було.

Таким чином, суд приходить до переконання, що правові підстави для задоволення заявленого обвинуваченим клопотання відсутні.

Окрім наведеного, суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою приймає до уваги, що питання винуватості останніх вирішуватиметься судом в нарадчій кімнаті з урахуванням зібраних у справі доказів у їх сукупності. При цьому, з наданих суду матеріалів випливає, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уникали органів досудового розслідування та суду відповідно у звязку з чим були оголошені в розшук. Твердження ОСОБА_5 щодо працевлаштування, його не перебування в розшуку та відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України на думку суду, не можуть свідчити про дотримання ним покладених на нього процесуальних обовязків, оскільки факт ухилення від органів досудового розслідування підтверджується ухвалами слідчих суддів про надання дозволу на затримання з метою приводу в судове засідання для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу. На даний час потерпілі та свідки згідно з клопотанням сторони обвинувачення не допитані.

Таким чином, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи положення ч. 1 ст. 177 та ч. 1 ст. 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., суд вважає за доцільне з метою забезпечення кримінального провадження та попередження позапроцесуального впливу обвинувачених на свідків та потерпілих продовжити строк утримання обвинувачених під вартою.

Керуючись ст. ст. 331, 371 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну обраного відносно нього запобіжного заходу з утримання під вартою на інший, не повязаний з позбавленням волі, відмовити.

Продовжити строк утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою на 60 діб, тобто до 12.09.2016 р.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: